Код нації

 

  Вишиванка в Україні – це зворушлива розповідь про думки і почуття людини, світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, світ невмирущих образів давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків. Кожен українець, мабуть, знає, що таке вишиванка, адже це не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток. Вишиванка як оди з видів декоративного мистецтва є особливою галуззю художньої творчості. Основна її мета – художнє освоєння матеріального світу, естетичне осмислення навколишнього середовища. Дотримуючись принципу єдності краси й доцільності, митці своїми творами намагаються прикрасити побут. Упродовж історичного розвитку вдосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються матеріал, техніка виконання, орнамент, композиційне й колористичне вирішення. В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров'я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов'ю. Існують свідчення, що у деяких регіонах країни процес вишивання мав вигляд особливої церемонії.

 Для розширення своїх знань про вишивку пропонуємо Вам ознайомитись з книгами які знаходяться у відділі літератури з питань мистецтва. А у відділі виробничої літератури ви зможете підібрати  схеми вишивки з їх трактуванням у періоичних виданнях та перенести їх на полотно.

  Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 2008. – 464 с. : іл.

 

  Книга повно і всебічно висвітлює основні етапи розвитку української вишивки від часів її зародження до сьогодення, розкриває роль і місце цього виду декоративного мистецтва в оформленні одягу, житла, у використанні в храмових інтер’єрах, під час різноманітних свят і народних обрядів. У виданні широко представлено унікальні зразки вишивок, виконаних за малюнками Тараса Шевченка, Василя Кричевського, Ганни Собачко, представників авангарду початку ХХ століття, а також сучасних народних і професійних майстрів.

 Кара-Васильєва Т. Українська вишивка / Т. Кара-Васильєва, А. Чорноморець. – 2-ге вид., стер. – Київ : Либідь, 2005. – 160 с.: іл.

 Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розгля­даються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкриваються символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шитва XVI—XVIII століть, панського середовища XIX століття, звернення митців авангар­ду до традицій народної вишивки на початку XX століття.

 

  Чумарна М. Тайнопис вишивки / М. Чумарна. – Львів : "Апріорі", 2018. –  96 с.: іл.

  «Тайнопис вишивки» – нова книжка, в якій автор розмірковує про взаємодію людини з Долею через свідоме входження у потік божественних енергій, що творять опікунче коло над земним життям людини.

  Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривинюк : альбом. Вип. II зі змінами й доповненнями / упоряд. В. Комзюк, Н. Пушкар. – Ковель : ТОВ "Ковельська міська друкарня", 2009. – 20 с.: іл.

  Перше повне видання українських узорів, зібраних Ольгою Косач-Кривинюк із фондів Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (Київ).

 

  Чумарна М. Вишивання долі / М. Чумарна – Львів : Апріорі, 2015. – 88 с.: іл.

  «Вишивання долі» - розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу, частково розкриту Марією Чумарною у книзі «Код української вишивки». Вона в новому ракурсі розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сім'ї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків. Особливістю цієї  книги є те, що вона наближена до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творенні власного одягу.  Подано 56 видів техніки шитва, розкладки узорів, які підготувала і систематизувала майстер художньої вишивки Віра Чипурко.

 

  Антонова Є. На весілля з рушниками / Є. Антонова.  – Донецьк : Донбас, 2011. – 144 с.

  У цій книзі автор розповідає про традиції і звичаї українського народу в минулому та сьогоденні. Описує весілля як найурочистіше свято в житті людини та події пов'язані з ним. Висвітлює роль рушника не тільки як неодмінного атрибуту весільного обряду, а й як життєвого символу України.

 

  Калиняк М. Українська вишивка. Сучасне трактування : альбом / М. Калиняк – Львів : НВФ “Українські технології”, 2004. – 116 с.: іл. – Рез. англ. мовою.

  Цей альбом — результат понад п’ятдесятирічної праці людини, закоханої у народне мистецтво. Всі твори, виконані автором, переконують про можливість застосування у сучасному побуті української народної вишивки з використанням багатющої спадщини орнаментів з різних районів України. Кольорові світлини вишиванок, жіночих прикрас і ткацтва дозволяють читачеві про­никнути у творчу майстерню автора та глибше відчути красу давнього і водночас сучас­ного українського народного мистецтва і роблять альбом цікавим як для широкого зага­лу його шанувальників, так і для дослідників.

  Грицик В. Моделювання та синтез складних зображень симетричної структури / В. Грицик, К. Березька, О. Березький. – Львів : УАД- ДНДШ, 2005. – 140 с.

  Монографія присвячена опису, моделюванню та синтезу складних симетричних зображень. Розроблено метод опису та моделювання складних зображень, який базується на запропонованій мові опису структурних частин зображень-орнаментів та розроблених алгоритмах синтезу та моделювання груп перетворень. Запропоновано алгоритми синтезу та моделювання груп перетворень зображень на основі осьових симетрій. Розроблено редактор орнаментів, наведено результати генерування та архівації орнаментів.

"Довіку матінку шануйте – свій найсвятіший оберіг"

  Впродовж року в Україні відзначається багато свят. День матері – свято особливе, воно знаходить теплий відгук у серці кожного з нас. Це весняне і щире свято відзначаємо у другу неділю травня. Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані у нас з образом найдорожчої людини – образом матері.

 Мати і дитя – це найпрекраснійший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. Їх душі і серця зливаються у перших піснях, які чує дитина. Колискові пісні - це материнські пісні, жіночі пісні; вони мають чітко окреслену тематику. Ці пісні призначені для одного слухача – дитини і мають одного виконавця - матір або близьку людину.

   Колискова... Звідки це слово? Цікаво, що слово «колискова» прийшло до нас від фольклористів. А в народі гово­рили: «співати при колисці» або «співати котка». За давніми віруваннями, кіт був найміфологічною істотою, вважався покровителем дитячого сну, оберегом дитини від злих сил, символічним охоронцем спокою і хатнього затишку. Котик у колискових і забавляє, і повчає, і присипляє...

    Як правило, дитина після народження була біля матері лише два дні, а на третій – відбувалось ритуальне вкладання її в колиску. Найдавнішим звичаєм було першим  вкладати в колиску кота. Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці,  примовляючи: „Як на кота муркота, на дитину дрімота”. Потім кота випускали, а дитину клали в колиску і співали  колискову.

   Головне призначення колискової – заспокоїти, заколисати немовля, навіяти йому сон. Лагідний тихий спів під ритмічне погойдування колиски ніби повертає дитинча в ту благодатну пору, коли мама носила його під серцем і їхні серця билися в унісон. Малятко відчуває себе захищеним і безтурботно засинає. Мовою сучасної науки це називається емоційною підтримкою, яка дуже важлива для стабільного серцебиття, фізичного і душевного здоров’я, психологічної рівноваги. І такий чудодійний вплив колискова має не лише на дитину, а й на того, хто її співає.

    Колискові пісні, як жанр народної творчості, здавна привертали увагу дослідників і майстрів художнього слова. Багато колискових дійшло до нашого часу завдяки старанням письменників: М. Вовчка, Б. Грінченка, Г. Квітки-Основ'яненка. Вперше запис колискової "Ой, ходить сон коло вікон" з'явився у 1838 році. Любила колискові пісні і Леся Українка. З її голосу записано кілька народних мелодій. Ці записи збереглися і сьогодні. Поетеса сама писала художні тексти, один а яких відома "Колискова":

     Місяць яснесенький

     Промінь тихесенький

     Кинув до нас,

     Спи мій малесенький,

     Пізній бо час.

     Цей текст ліг в основу пісні, яку багато хто з вас чув  у виконанні Ніни Матвіенко.  

    Материнські пісні – це схованки народного досвіду у вихованні дитини. Пісня – душа народу. Саме тому народний досвід такою наполегливістю показував, що до душі дитини від її народження, насамперед, найближча пісня. Хто любитиме свою матір, її пісню, той по-справжньому любитиме свою батьківщину. Найсвятіше почуття для нас оцінюється з маминою піснею: розвиваючись протягом століть, колискова пісня увібрала в себе найрізноманітніші світоглядні позиції.

    Співайте своїм дітям колискові! Це допоможе їм вирости врівноваженими і доброзичливими людьми. Через цю ніжну пісню можемо передати дитині найсильніші емоції і почуття – ласку, любов, турботу. Колискові народжуються в душах тих, хто співає і тих, хто слухає, і це об'єднує, зміцнює, надихає. А на допомогу Вам прийдуть нотні видання, які знаходяться у відділі літератури з питань мистецтва Волинської ДОНУБ імені Олени  Пчілки.