З ім'ям Іллі Рєпіна звично асоціюються терміни “російський живопис”, «російський художник»,
але насправді це не так. Отож
трохи цікавих фактів для роздумів. Ілля Юхимович Рєпін походить з козацького роду Ріпа, але з
Ріпи став Ріпин, а потім зробили Рєпіна. Народився Ілля в 1844 році на Харківщині в слободі Осинівка біля містечка Чугуїв. Хлопчик з
дитинства був настільки закоханий в малювання , що навіть
запитував: «Чи будуть фарби в раю?” та вже своїми першими малюнками дивував всіх
довкола, а в підлітковому віці пішов
вчитись до місцевої іконописної майстерні. Далі було навчання в
академії в Санкт-Петербурзі, потім в Італії, Франції.
В Україну художник, хоч на короткі періоди, але постійно приїздив до
рідних. Він добре знав українську мову та історію України. Любив мальовничу
українську природу, традиції , фольклор, досліджував історію козацтва. «Ніхто в
усьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки»
- говорив Рєпін. Він товаришував з багатьма відомими українцями та був одним із
засновників спілки захисту пам'ятників Т.Г. Шевченку. Де б не жив Ілля
Рєпін та серцем і думками був з Україною, що значною мірою й відобразилось в його
творчості. Захоплюють картини «Українка біля тину», «Гопак» та інші
на українську тематику .
Над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому
султану” художник працював одинадцять
років. Всі персонажі змальовані з реальних людей, багато з яких були тоді публічними та відомими. Так писар на картині
– це Дмитро Яворницький, найкращий на той час знавець історії козацтва, з яким і співпрацював Рєпін в процесі роботи над полотном.
Паралельно з всім відомим варіантом картини, Рєпін писав ще один, хотів зробити його більш «історично достовірнішим»,
але на думку самого художника, це йому не вдалося і картина залишилась не
завершеною. Цей не закінчений варіант “Запорожців» зберігався у Харківському
художньому музеї.
Всі безумовно знають картину «Не чекали». Але можливо не всі
звернули увагу на одну малопомітну , але цікаву деталь – на другому плані
картини, на стіні зображено портрет
Т.Г.
Шевченка.
Є думка, що Рєпін навмисно “вписав”
Шевченка, як символ української нескореності та боротьби за свободу.
Ще за часів російської імперії Рєпін придбав не великий
маєток у Фінляндії. Після революції до нього приїздили “посланці”
, просили і по- всякому намагалися затягнути назад, але художник так і не
повернувся. Трагічна доля внука Рєпіна, який теж мріяв стати художником. 28-річний Дий, не усвідомлюючи, що таке радянщина, дуже хотів побувати на
батьківщині свого талановитого діда, але
йому не давали дозволу на в'їзд в
країну. Тоді хлопець нелегально перетнув фінсько-радянський кордон – переплив
прикордонну річку шириною в 7 метрів. На
іншому березі його відразу затримали, звинуватили в антирадянському тероризмі,
а через півроку, якраз у дні святкування 91-річниці з дня народження Іллі
Рєпіна, цинічно і жорстоко розстріляли. Сам Ілля Юхимович хотів
доживати віку в своєму рідному Чугуєві і заповідав, щоб там його
поховали. Але радянська влада цього не
дозволила – шлях в Україну йому закрили назавжди. Помер він у своїй садибі у Фінляндії, похований поруч в парку біля пагорба, який він називав Чугуєвою
гіркою.
У відділі літератури з питань мистецтва можна ознайомитись з цікавим виданням
“Україна в творчості І.Ю. Репіна» та переглянути репродукції картин.
