Ілля Рєпін – російський художник?

 

З ім'ям Іллі Рєпіна звично асоціюються терміни “російський живопис”, «російський художник», але насправді  це не  так. Отож  трохи цікавих фактів для роздумів. Ілля Юхимович Рєпін походить з козацького роду Ріпа, але з Ріпи став Ріпин, а потім зробили Рєпіна. Народився Ілля в 1844 році на  Харківщині в слободі Осинівка біля містечка Чугуїв. Хлопчик з дитинства був настільки закоханий в малювання , що  навіть   запитував: «Чи будуть фарби в раю?”  та вже своїми першими малюнками дивував всіх довкола,  а в підлітковому віці пішов вчитись  до місцевої  іконописної майстерні. Далі було навчання в академії в Санкт-Петербурзі, потім в  Італії, Франції.

В Україну художник, хоч  на короткі періоди, але постійно приїздив до рідних. Він добре знав українську мову та історію України. Любив мальовничу українську природу, традиції , фольклор, досліджував історію козацтва. «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки» - говорив Рєпін. Він товаришував з багатьма відомими українцями та був одним із засновників спілки захисту пам'ятників Т.Г. Шевченку. Де б не жив  Ілля Рєпін та серцем і думками  був з  Україною, що  значною мірою й відобразилось в його творчості.   Захоплюють  картини «Українка біля тину», «Гопак» та інші на українську тематику .

Над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану”  художник працював одинадцять років. Всі персонажі змальовані з реальних людей, багато з яких  були тоді   публічними та відомими. Так писар на картині – це Дмитро Яворницький, найкращий на той час знавець історії козацтва,  з яким і співпрацював  Рєпін в процесі роботи над полотном. Паралельно з всім відомим варіантом картини, Рєпін писав ще один, хотів  зробити його більш «історично достовірнішим», але на думку самого художника, це йому не вдалося і картина залишилась не завершеною. Цей не закінчений варіант “Запорожців» зберігався у Харківському художньому музеї.

Всі безумовно знають картину «Не чекали». Але можливо не всі звернули увагу на одну малопомітну , але цікаву деталь – на другому плані картини, на стіні зображено портрет  Т.Г. Шевченка.  Є думка, що Рєпін навмисно “вписав” Шевченка, як символ української нескореності та боротьби за свободу.

Ще за часів російської імперії Рєпін придбав не великий маєток у  Фінляндії.  Після революції до нього приїздили “посланці” , просили і по- всякому намагалися затягнути назад, але художник так і не повернувся. Трагічна   доля  внука Рєпіна, який теж мріяв стати художником. 28-річний Дий, не усвідомлюючи, що таке радянщина, дуже хотів побувати на батьківщині свого талановитого  діда, але йому не  давали дозволу на в'їзд в країну. Тоді хлопець нелегально перетнув фінсько-радянський кордон – переплив прикордонну річку  шириною в 7 метрів. На іншому березі його відразу затримали, звинуватили в антирадянському тероризмі, а через півроку, якраз у дні святкування 91-річниці з дня народження Іллі Рєпіна, цинічно і жорстоко розстріляли. Сам Ілля Юхимович хотів  доживати віку в своєму рідному Чугуєві і заповідав, щоб там його поховали. Але  радянська влада цього не дозволила – шлях в Україну йому закрили назавжди.  Помер він у своїй садибі у Фінляндії, похований  поруч в парку  біля пагорба, який він називав Чугуєвою гіркою.

У відділі літератури з питань мистецтва  можна ознайомитись з  цікавим  виданням  “Україна в творчості І.Ю. Репіна» та переглянути  репродукції картин.

Віртуальна книжкова виставка "Безмежно закоханий у музику"

 

4 грудня 2022 року в Карнегі-Холл в Нью-Йорку відбувся великий концерт Notes from Ukraine, присвячений 100-річчю з дня прем'єри нині відомого на весь світ «Щедрика», що вже став одним з неодмінних атрибутів різдвяних свят. «Щедрик» виконали в той самий момент, що й в 1922 році на цій сцені сто років тому  – в кінці першого відділення. Протягом століття “Щедрик” – Carol of the bells в усьому світі дарує людям святковий  настрій, підримує  віру в добро, різдвяне диво, дарує надію на краще. Зараз без чарівної мелодії «Щедрика» уявити Різдво не можливо. Але коли світ вперше почув «Щедрик», він був ще й своєрідним гімном України  в боротьбі  за незалежність. У 1919–1926 рр.  український національний  хор на чолі з диригентом  О.Кошицем з найкращими хоровими творами та обробками народних пісень, чільне місце серед яких займали і твори Миколи Леонтовича, об'їздив увесь культурний світ Європи та Америки, дав близько тисячі концертів.  Цей тур був зініційований тодішнім керівництвом  УкраїнськоЇ Народної Республіки, зокрема, Симоном Петлюрою, з метою здобути для держави незалежність та суверенітет  на міжнародній арені , використовуючи засоби  культурної дипломатії. Сьогодні, на жаль, багато трагічних обставин  столітньої давнини повторюються  – наша держава знову бореться за свою незалежність, за право вільно жити. Тому  цьогорічний  концерт  в Карнегі-Холл був особливо символічним  – світова підримка та єдність з українським народом, вшанування  пам'яті людей, що віддали своє життя в цій жорстокій важкій боротьбі, а частину прибутків, отриманих  з продажу квитків, було  передано в фонд допомоги Україні.

  На ці зимові дні випадають і пам'ятні дати творця  «Щедрика» Леонтовича Миколи Дмитровича  – 13 грудня 1877 р.–23 січня 1921р. Автор відомих хорових обробок українських народних  пісень, талановитий, український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог Л. М. Леонтович успішно поєднував творчу, педагогічну і виконавську (диригентсько-хорову) діяльність. Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри, обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. На основі народних мелодій Леонтович створював оригінальні хорові композиції, надавши їм неповторного звучання, а також був одним з перших серед  майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. “Його музика була створена від великої  любові до життя, до України. Вона така довірлива і щира, природна, справжня. Стільки краси в цій чарівній музиці, стільки мудрості у простих словах, стільки радості! Здається, весь світ завмирає, слухаючи мелодіЇ Леонтовича, мелодії нашого українського Шопена” – кажуть прихильники його таланту зараз. «Навіть коли б Леонтович не написав нічого більше , як «Щедрика», «Дударика», «Козака несуть» його значення в історії української хорової музики було б раз і назавжди запевнене» - говорили його сучасники колеги – композитори, критики та знавці. У Миколи Дмитровича Леонтовича ,на жаль, було складне і коротке життя, а обставини його трагічної загибелі повністю не з'ясовані і досі, але залишився його неоціненний творчий спадок .Кожного Різдва ми уславлюємо неповторний талант Миколи Леонтовича, навіть якщо про це не думаємо.

  У відділі літератури з питань мистецтва є ноти музичних творів та цікава література, з якої можна багато дізнатись про життя, перипетії долі, творчість М.Д. Леонтовича, а також запрошуємо всіх на виставку «Безмежно закоханий у музику».

 

  Коляда І. Микола Леонтович / І. Коляда. – Харків : Фоліо, 2021. – 120 с.

Це розповідь про те, як нікому невідомий народний учитель із Поділля став одним із найяскравіших композиторів XX століття – Подільським Орфеєм – залишив нащадкам музику криничної води та зелених дібров, високого неба та пшеничної ниви. Музику, якій належить чудодійна влада пробуджувати у людській душі найблагородніші поривання і почуття.

 

   Топська Н. Подільський Орфей / Н. Топська. – Київ : ТОВ «Книжкова база «Альфа», 2016. – 64 с.

Книга розповідає про життя великого українського композитора Миколи Дмитровича  Леонтовича, про його пошуки гармонії – у музиці, у власній душі, у навколишньому світі. Самобутній талант композитора, диригента, хорового педагога невід’ємний від української народної творчості, з якою була тісно пов’язана вся його мистецька доля.

   Гордійчук М.Микола  Леонтович / М. Гордійчук. – Київ : Музична Україна, 1972. – 55 с.

Книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики, про пошук і прагнення, містить аналіз творчості М. Леонтовича.

  М. Леонтович. Спогади. Листи. Матеріали / упоряд., прим. та комент. В. І. Іванова. – Київ : Музична. Україна, 1982. – 238 с.

Книжка є зібранням матеріалів про видатного українського композитора М. Леонтовича. Спогади його рідних, друзів учнів діячів літературного та музичного світу відтворюють живий образ геніального митця, простої і благородної людини. До книги увійшов щоденник митця, стаття « Як я організував оркестр у сільській школі». Крім того вперше публікуються листи Леонтовича до К. Стеценка і лист М. Лисенка до Леонтовича.

  Дяченко В. М. Леонтович / В. Дяченко. – Київ : Музична Україна, 1985. – 133 с.

У книзі розповідається про життєвий і творчий шлях видатного композитора , хорового диригента та педагога М. Леонтовича.

  Творчість М. Леонтовича : зб. ст. / упоряд. В. Золочевський. – Київ : Музична Україна,1977. – 198 с.

До цієї збірки увійшли статті відомих композиторів і музикознавців, присвячені питанням гармонії, поліфонії та форми творів М. Леонтовича, жанровим особливостям його хорових обробок, опері «На русалчин Великдень».

  Музичний архів М. Д. Леонтовича : каталог / упоряд. Л. Корній, Е. Клименко. – Київ : НБУВ, 1999. – 113 с.

Пропоноване видання – каталог, складений з археографічних описів нотних рукописів, духовних і світських творів класика української музики кінця XIX – початку XX ст. М. Д. Леонтовича (зустрічаються твори й інших композиторів, що були серед його матеріалів), які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Подані описи чистових автографів, чернеток, ескізів, варіантів, редакцій творів композитора. Створенню каталогу передувало археографічне й текстологічне дослідження рукописів. Видання допоможе відкрити невідомі аспекти творчої лабораторії митця, зрозуміти особливості його творчого процесу і сприятиме вивченню ідивідуального стилю М. Д. Леонтовича.

 

  Орфєєв С. М. Леонтович і українська народна пісня / С. Орфеєєв. –  Київ : Музична Україна, 1981 . – 75 с.

Книга «М. Леонтович і українська народна пісня» – результат багаторічного вивчення і дослідження хорової творчості Миколи Леонтовича.

  Леонтович М. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1989. – 134 с.

Видання підготовлене на матеріалах музично-педагогічної спадщини відомого українського композитора М. Д. Леонтовича. Розкриваються ідеї митця щодо музичного виховання. У книзі збережено давні норми написання в авторському тексті.

  Леонтович М. Хорові твори / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 2005. – 376 с.

До збірки «Хорові твори» увійшли українські. народні пісні в обробці для мішаного чоловічого, жіночого хорів та духовні твори.

  Леонтович М. Щедрик / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1986. – 4 с.

«Щедрик» композитора Миколи Леонтовича знає весь світ – це один з найвідоміших хорових творів українського композитора.

  Леонтович М. Женчичок-бренчичок : обробка українських народних пісень / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1983. – 29 с.

В збірник  увійшли обробки українських народних пісень М. Леонтовича. Видання розраховане на керівників дитячих колективів, вчителів музики.