Нові надходження!

Карби на серці. Ювілейний вернісаж Тетяни Галькун. / А. М. Якубюк. – Луцьк : ПП "Волинська друкарня", 2021 . – 192 с.

Альбом присвячений творчості талановитому, самобутньому живописцю, народному художнику України, професору кафедри образотворчого мистецтва Тетяні Галькун, твори якої протягом багатьох років привертають зацікавлену увагу вітчизняного і зарубіжного поціновувача колористично-пластичною витонченістю малярської техніки, образністю, динамічністю і ліризмом. Мисткиня, маючи власний почерк і дух українськості, вагомо розвиває і примножує незнищенні традиції національного мистецтва. Визнання, успіх не завжди супроводжували мисткиню. Вона завойовувала їх самозреченою працею, переконливо відстоюючи власні позиції.В альбомі репродуковано кращі живописні твори Тетяни Галькун, а також подано висловлювання мистецтвознавців, фотоілюстрацію та чимало довідкового матеріалу, в яких опукло окреслено життєвий і творчий шлях мисткині.Книга розрахована на широке коло шанувальників образотворчого мистецтва.

Брюховецька Л. Талант і гра. Українські актори театру і кіно / Л. Брюховецька, В. Котенок. – Київ : Саміт-книга, 2020.– 400с.

До книги увійшли творчі портрети 28-ми українських акторів театру і кіно, в окремих випадках доповнені бесідами з ними, які з’явились як результат спілкування в різні часи й нині стали важливими документами. Переважна більшість персоналій мають значний творчий набуток і автори ставили за мету проаналізувати їхні найзначніші ролі, індивідуальний стиль, а також надали можливість висловитись самим акторам із вкрапленнями оцінок окремих ролей критиками. Автори запропонували панорамну візію яскравого явища, яке можна назвати українською акторською школою, та стереоскопічний характер її подачі.

Брюховецька Л. Таємна історія фільмів. Пам’ять документів / Л. Брюховецька. – Київ : Освіта України, 2021. – 316с.

Українське кіно 1960-1970-х років у різних жанрах і сюжетах, безпосередньо чи в метафоричній формі висловило трагічну долю України у ХХ ст., дало незабутні образи, зокрема, Івана Палійчука у фільмі «Тіні забутих предків», Тараса Шевченка у фільмі «Сон», Левка Сердюка у «Криниці для спраглих», родини Дзвонарів у фільмі «Білий птах з чорною ознакою», Фабіяна у «Вавилоні ХХ» показало трагедію війни у фільмах «Хто повернеться – долюбить», «На Київському напрямі», «Експеримент доктора Абста» та ін. У книжці «Таємна історія фільмів. Пам'ять документів» йдеться про те, яких зусиль доклали кінорежисери Володимир Денисенко, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Антон Тимонишин, Борис Івченко, Іван Миколайчук, аби долати цензурні фільтри, запроваджені в часи СРСР задля ідеологічної непогрішимості кінокартин. Висвітлена також діяльність директора кіностудії ім. О. Довженка Василя Цвіркунова, спрямовану на піднесення рівня українського кіно та його міжнародне визнання. Вміщено хроніку подій та бібілографію.

Холод Г. "Кіно-Газета" (1930): специфіка висвітлення проблематики : монографія  / Г. Я. Холод. –  Київ : Білий Тигр, 2018. –  171 с.                                                                   

У монографії автор досліджує особливості позиціонування “Кіно-газети” та з’ясовує специфіку інформаційного протистояння між газетою “Кино” та “Кіно- газетою”, висвітлення діяльності видавництва “Укртеакіновидав”, проблем кіноосвіти, кіновиробництва, кіносценарної кризи. Аналізує діяльність ТДРФК крізь призму “Кіно-газети”, кінорецензії як засіб оприявнення кіносценарної кризи й особливості ідеологізації контенту “Кіно-газети”. Монографія розрахована на студентів, аспірантів і докторантів, які цікавляться проблемами історії журналістики, та фахівців із соціальних комунікацій, мистецтво- знавства й історії культури.

Цифрова колекція художнього музею. Порцеляна з зібрання Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна (XVIII – XX ст) : альбом-каталог / упоряд. Є. Гоионюк ; авт. тексту О. Яблуновська. –  Миколаїв : Ваш поліграф, 2021. – 120 с. 

Даний каталог презентує музейне зібрання групи обліку "Декоративно-ужиткове мистецтво: порцеляна", яка є складовою частиною колекції Миколаївського обласного художнього музею імені В.В. Верещагіна.

 

1 жовтня – Міжнародний день музики

 

Цей день заснований за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО. Рішення про проведення Міжнародного дня музики прийнято на 15-й Генеральній асамблеї IMC у Лозанні в 1973 році. Серед ініціаторів Міжнародного дня музики було багато музикантів і композиторів, діячів міжнародних музичних організацій та товариств. Міжнародний день музики — це професійне свято для всіх, чиє життя пов’язане з нотами, піснями, музичними інструментами, хто не з чуток знає, що таке мінор і мажор,сольфеджіо. Щиро вітаємо всіх композиторів, музикантів, співаків, диригентів, усіх, хто шанує музику, з чудовим святом – Міжнародним днем музики.

Мені здається, музика – космічна.

Найбільш космічна із усіх мистецтв.

Я часом думаю, що музика походить

ще з позивних із космосу крізь хаос.

А особливо – скрипка і орган.

В його акордах чутно кроки Бога.

                                      Ліна Костенко                  

Знамениті українці

    Пропонуємо вашій увазі серію книг "Знамениті українці", яку ми отримали від Українського інституту книги. Книги містять короткі життєписи найбільш відомих митців мистецтва, що добилися видатних успіхів. Ви можете  дізнається не тільки про основні етапи їхньої творчої біографії, але й про особливості характеру, звичаї, захоплення і особисте життя.

  Нечаєва П. Володимир Івасюк / П. Нечаєва. – Харків: Філіо, 2019 – 120с.
Володимир Івасюк – непересічна особистість в українській культурі: окрім написання музики та віртуозної гри, часто cам створював тексти до пісень, а також захоплювався живописом і був професійним медиком. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, керівником колективу радянських "Beatles", видатним композитором, одним із основоположників української естрадної музики… Хіба міг хтось уявити, що на піку творчого злету його не стане? Володимир Івасюк прожив 30 років, але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ.

Коляда І. Квітка Цісик / І. Коляда, Ю. Коляда, П. Юрчишин . – Харків: Фоліо, 2019. – 121 с.
Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі. Недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Дивна, багато в чому трагічна доля випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США: завдав болю ранній розрив із Батьківщиною, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть. Однак мрія усього життя чудової Квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Далекий голос України досі лунає між нас і продовжує зігрівати серця та душі людей на всій планеті.

Коломієць Р. Лесь Курбас / Р. Коломієць. – Харків: Фоліо, 2020. – 121с. 
Шекспірівські слова «Весь світ — театр, і ми актори в ньому» були девізом життя Леся Курбаса, ім’я якого овіяно суцільними легендами і вигадками. Ще за життя його вважали титаном, творцем, пророком-інтуїтом. «Заручником вічності в полоні часу» вважає Леся Курбаса автор цього видання — режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач Р. Г. Коломієць, доктор філософії, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор. Ця книжка — остання робота автора у циклі видань «Вибрані сторінки сучасного театру», присвячених творчості провідних театрів, видатних акторів і режисерів.

Коломієць Р. Марко Кропивницький / Р. Коломієць. – Харків: Фоліо, 2019. – 119с. 
Фундатор українського професійного театру Марко Кропивницький (1840—1910) був на рідкість обдарованою людиною. Він створив понад 40 п’єс, заснував перший національний професійний театр на теренах Східної України (уславлений театр корифеїв), виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів. Його чудові акторські дані (зіграв більше 500 ролей) доповнювалися прекрасним голосом — високим басом. Крім того, Марко Лукич написав мелодії для багатьох п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що постійно проявлялося у його роботі  як режисера. Ще за життя Кропивницького називали «батьком українського театру», «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.

Коломієць Р. Михайль Семенко / Р. Коломієць. – Харків: Фоліо, 2019. – 121с. 
Михайль Семенко (1892—1937), основоположник і теоретик україн­ського футуризму, поет, філософ, скрипаль, був трагічною і надзвичайно яскравою особистістю української літератури, невиправдано забутою у часи «соціалістичного реалізму». Все переплелося у його житті й творчості: революція як всесвітній переворот, революція як переоцінка художніх цінно­стей українського мистецтва, безкінечний пошук нового, незвіданого — як прорив українського мистецтва до європейського культурного простору. Епатажна людина, урбаніст, футурист, Михайль Семенко був поетом високої екзальтації духу. Як і більшість талановитих митців покоління Розстріляного Відродження, він був звинувачений в активній «контрреволюційній діяльності» й страчений на Соловках.

Коляда І. Казимир Малевич / І. Коляда. – Харків: Фоліо, 2018. – 121 с.
Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням — художник української землі, приналежністю до якої він пишався, і саме від неї взяв увесь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської течії початку ХХ століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний часові, своїми роботами кидаючи виклик старому, замість віджилого пропонуючи нове, комбінуючи сміливу яскравість контрастних фарб і просту геометрію форм свого «абстрактного» бачення навколишнього світу. Феномен Казимира Малевича у тому, що його інтуїтивні мистецькі пошуки та теоретичні узагальнення стали тим всепланетарним пророцтвом, яке визначає інтелектуальні творчі здобутки й наукові відкриття XXI ст...

Коляда І. Соломія Крушельницька / І. Коляда. – Харків: Фоліо, 2020. – 121 с.
Соломія Крушельницька (1872–1952) – видатна українка, яка прославилася на весь світ завдяки своєму оперному співу, адже її сопрано справляло гіпнотичний ефект на слухачів. Народившись у селі Білявинці на Тернопільщині, вона вже за п’ять років після початку виступів домоглася загального визнання власного таланту і ще за життя отримала титул найвидатнішої співачки світу, звання вагнерівської примадонни ХХ століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали за велику честь імениті тогочасні виконавці. І хоча талановита українка володіла вісьмома мовами, багато подорожувала, але українські пісні завжди виконувала в оригіналі й ніколи не забувала про Батьківщину.

Коляда І. Микола Лисенко  / І. Коляда, Ю. Коляда, С. Вергун . – Харків: Фоліо, 2019. – 125 с.
Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842—1912) здобув блискучу освіту — закінчив природознавчий факультет Київського  університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар'єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов'язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив  пропагуванню саме  української музики.

Панасенко Т. Олександр Довженко / Т. Панасенко.  – Харків: Бібколектор, 2020. – 120с.
Олександр Довженко... Талановитий, харизматичний, натхненний, готовий у будь-яку мить до активної дії, до творчості... Добрий, легкий у спілкуванні, цікавий і приємний співбесідник, який лише своєю присутністю робив людей кращими, не допускав бруду в думках, у словах... Художник і письменник, захоплений красою й гармонією у житті, вражаючий широтою думки... Вимогливий і невтомний режисер із залізною силою волі, фільми якого стали новим словом у світовій кінематографії, а кінострічка «Земля» увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів

«Гімн України – символ українського воскресіння»

 18 серпня 2021 року Волинська  ДОУНБ імені Олени Пчілки запросила лучан на завершальний захід низки патріотичних заходів, присвячених 30-тій річниці проголошення незалежності України. Під час заходу були спільно переглянуті сторінки історії створення гімну України «Ще не вмерла Україна»

 Ведучі мистецької години – працівниці бібліотеки Інна Ковальчук та Тетяна Бордунова підкреслили, що поезія поета, етнографа і фольклориста Павла Чубинського не даремно стала головним гімном багатьох поколінь українців. За її виконання карали репресивні органи засилали в далекий Сибір та страчували у кадебістських катівнях. Її мелодія та слова  – яскраве відображення патріотично-національних почуттів українців усіх часів, своєрідний код самоіндентифікації народу.

Учасники заходу спільно з модераторами переглянули життєпис творців гімну – поета Павла Чубинського та композитора Михайла Вербицького. Музикознавцем  Уляною Петрусь упорядкований список із 133 назв творів авторства Михайла Вербицького, які свідчать про непересічний талант автора великомасштабних  світських хорових робіт, релігійних піснеспівів, вокальних ансамблів, романів, оркестрових робіт, симфоній, камерних творів, музики до вистав. Його літургійні композиції й дотепер співає вся Галичина.

Емоційною вершиною мистецької години став виступ шановного гостя –  Заслуженого працівника культури України, легендарного керівника хору «Посвіт » Ростислава Григоровича Кушнірука . Саме цьому колективу випала честь уперше 15 липня 1990 року виконати гімн України, досі заборонений, біля стін Луцької міської ради. Потім були виступи в Києві, на запорізькій землі, проте перше виконання було незабутнім. Ростислав Григорович також повідав про нелегку життєву одіссею своєї родини під час заслання в далекому Сибіру, про те, як патріоти українці далеко за межами України берегли українське слово і пісню.

Вірш «Єдина Україна» Дмитра Чередниченка продекламувала завідувачка відділу Олена Курило, яка була й автором сценарію мистецької години. Закінчився захід спільним виконанням гімну України.

«Що для мене Україна?» Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій до 30-ї річниці Незалежності України

 

З метою культурно-освітнього розвитку, формування у дітей і підлітків національної ідентичності, патріотичного виховання; соціальної підтримки талановитої молоді, сприяння їх самореалізації та творчому розвитку, активного залучення творчої молоді до соціально-вагомої діяльності, Благодійний фонд «Об’єднання світових культур» (https://www.facebook.com/uwcfoundation), Український координаційний центр з підвищення правової освіти населення (https://www.facebook.com/UkrainianCoordinationCenter), Українська молодіжна правнича асамблея, Українська асоціація підтримки творчої молоді проводять Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?», приурочений до 30-ї річниці Незалежності України.

     До участі у Конкурсі запрошуються діти віком від 3 до 18 років з України та української діаспори різних країн світу.

  Конкурс проводиться за двома категоріями – фотографія та малюнок. Авторами конкурсних робіт можуть були лише учасники конкурсу – діти віком від 3 до 18 років. Конкурсні роботи не повинні порушувати авторські права інших осіб. У разі виявлення плагіату на будь-якому етапі конкурсу, роботу буде вилучено з участі в конкурсі, а учасника – дискваліфіковано. Відповідальність за порушення авторських прав несе учасник конкурсу та його законний представник.

   Номінації в категорії «Фотографія» (за тематикою, без вікового розподілу):

• Українські традиції (на фото мають бути відображені традиції вашої родини чи громади, навчального закладу, гуртка тощо);

• Визначні місця моєї малої Батьківщини (на фото мають бути відображені місця (природа чи архітектура), які є візитівкою села, селища, міста, району чи області, в якій Ви мешкаєте).

  Номінації в категорії «Малюнок» (за віком):

• Перша Молодша група. Індивідуальна робота (від 3 до 5 років);

• Перша Молодша група. Колективна робота (від 3 до 5 років);

• Друга Молодша група. Індивідуальна робота (від 6 до 10 років);

• Друга Молодша група. Колективна робота (від 6 до 10 років);

• Середня група. Індивідуальна робота (від 11 до 14 років);

• Середня група. Колективна робота (від 11 до 14 років);

• Старша група. Індивідуальна робота (від 15 до 18 років);

• Старша група. Колективна робота (від 15 до 18 років).

Колективною вважається робота, яку виконано не більше, ніж 3 особами. Конкурсні роботи повинні бути пов’язані з загальною тематикою Конкурсу; виконуються в довільній графічній чи живописній техніці (олівці, фломастери, фарби, авторська техніка) на форматі А4 чи А3. Малюнки можуть бути виконані у форматі міні-коміксу чи «мему» (гумористичні зображення, в яких знакові елементи співіснують з текстовими елементами).

   За бажанням конкурсант разом з роботою може надіслати на зазначену електронну адресу відео до 1 хвилини з власною розповіддю на тему: «Що для мене Україна». Це відео буде використане при створенні загального відео сюжету про конкурс та буде демонструватися під час виставки робіт.

    Вимоги до робіт та їх доставка

Конкурсна робота (у відсканованому форматі, JPEG) разом із заявкою (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові конкурсанта, дати народження, контактного телефону, електронної адреси, місця проживання, контактної інформації законних представників, назви номінації, назви конкурсної роботи та короткого (1-2 речення) описання зображеного на малюнку чи фото) подається до Організаційного комітету, шляхом направлення відповідного листа на електрону адресу uwcfua@gmail.com (обов’язково зазначити в темі листа – «Що для мене Україна») до 13 серпня 2021 року включно.

   Кожен учасник може подати для участі в Конкурсі не більше 3 конкурсних робіт в рамках однієї чи декількох обраних номінацій. Щоб конкурсний малюнок чи фотографія взяли участь у виставці робіт, його оригінал необхідно завчасно надіслати Укрпоштою за адресою: 02147, м. Київ, а/с 34, отримувач: УКЦППОН. Якщо Ви бажаєте відправити роботу за допомогою Нової пошти, іншої служби доставки чи особисто доставити роботу організаторам конкурсу, то, будь ласка, звертайтеся в індивідуальних повідомленнях на Facebook-сторінку.

   Оригінали робіт, надіслані на будь-які інші поштові адреси чи у будь-який інший спосіб, що попередньо не узгоджений з організаторами конкурсу, прийматися НЕ будуть.

Роботи учасників, оригіналів яких не буде в наявності у організаторів станом на 18.08.2021 року, будуть брати участь у виставці вибірково (найкращі роботи можуть бути роздруковані).

ДЕТАЛЬНІ УМОВИ УЧАСТІ У КОНКУРСІ МІСТЯТЬСЯ У ПОЛОЖЕННІ ПРО КОНКУРС.

Переможці конкурсу будуть оголошені під час Творчого фестивалю «З Україною в серці», що відбудеться в м. Київ під час святкових заходів з нагоди Дня Незалежності України. Крім того, на зазначеному фестивалі буде організована виставка робіт учасників конкурсу.

   Контактні дані Оргкомітету: електронна адреса uwcfua@gmail.com, повідомлення на Facebook-сторінку фонду UWCF.

 

 

"Неперевершений майстер кіно"

 

 

7  червня відбувся захід присвячений 100-річчю від дня народження  Тимонишина Антона Григоровича – українського кінорежисера, театрального актора. Антон Тимонишин народився 8 червня 1921 року на хуторі Береззя (тепер село Сьомаки Луцького району Волинської області). В родині було четверо дітей. Підростаючи, хлопець ходив у школу села Несвіч за вісім кілометрів, а згодом вступив на навчання у Луцьку торгову гімназію. Проте, до цієї професії душа не лежала. Вперше відвідавши кінотеатр, вирішив стати актором. 1944 року Луцьк звільнили від гітлерівців, а вже через три дні Антона Тимонишина зарахували актором Волинського драматичного театру ім. Тараса Григоровича Шевченка. Його життя на сцені заслуговує окремого дослідження, бо не було вистав, у яких би він не брав участі. Працював Тимонишин багато. Грав телеграфіста у виставі «Правда» і Трохима Голуба у «Макарі Діброві», а особливо вдалою, як зазначала критика, вийшла роль молодого Гриця Часника (п’єса «В степах України») – витворах Олександра Корнійчука, першої особи в драматургії часів тоталітаризму. Скільки було сценічних персонажів за десять років акторської роботи – не злічити. І всі вони різнопланові.

1953 року Тимонишин вступає до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого , але не на акторське, а на режисерське відділення. Якісне оновлення театр відчув 1958 року, коли в Луцьку з’явилися три дипломні помітні вистави, поставлені Антоном Тимонишиним. Те, що Антон Тимонишин проходив дипломну практику у своєму рідному театрі в Луцьку, де чудово знав акторів і вони знали його, сприяло взаєморозумінню і значно полегшило роботу. За чотири місяці він поставив аж три вистави: драму Михайла Шатрова «Ім’ям революції» (січень 1958 р.), п’єсу Якова Мамонтова «Княжа Вікторія» (березень) і комедію Миколи Зарудного «Веселка» (квітень). Остання, була визнана його найяскравішою виставою. Театральний колектив звернувся до обкому партії, аби талановитого режисера залишили в Луцьку. Але в Тимонишина були інші плани і бажання. Він повертається до Києва. За розпорядженням Міністерства культури його приймають у штат Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

  Слід зазначити, що Антон Тимонишин прийшов у кіно в зрілому віці. Коли йому виповнилося 37 років, доля відвела йому ще одинадцять років роботи в кіно. За цей час він встиг поставити тільки п’ять фільмів: «Михайло Романов», «Київська соната» (заборонений), «Ракети не повинні злетіти» (у співавторстві), «Їх знали тільки в обличчя», «Експеримент доктора Абста».

  Фільми Антона Тимонишина мали успіх на всій території СРСР, і це був успіх української культури, вони свідчили про конкурентну спроможність українського кіно, піднімали престиж кіностудії ім. О. Довженка. У тих фільмах знімалися українські і російські актори. Виходили вони російською мовою, йшли на загальносоюзний екран. Фільми Антона Тимонишина стали кращими українськими зразками пригодницького кіно. Шкода, що його фільмів не показують нині ні в кінотеатрах, ні на телебаченні, а вони, як бачимо, заслуговують уваги.

Під час заходу виступив Валентин Іванович Люпа – кіноаматор, Член Національної спілки журналістів України, почесний читач бібліотеки. Гарним доповненням до виставки стала книга яка потрапила до бібліотеки завдяки УІК "Кіно народжене Україною " Сергія Тримбача.

Виставка графіки та поезії Ірини Дацюк „Її величність лінія, його могутність слово”

 

18 травня 2021 року у мистецькій вітальні Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбулося відкриття виставки графічних робіт знаної мисткині – скульпторки і майстрині іконопису Ірини Євгенівни Дацюк. Ірина Дацюк походить із славетного роду митців із с. Затурці. Художниками є її батько, сестра Лілія, брат Іван, дочки Іванна, Ксенія, племінниця Олена Звягінцева. Неодноразово в стінах бібліотеки демонструвалися полотна мистецької династії. Ірина Євгенівна закінчила Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва у 1986 році (відділ художньої кераміки). Стіни багатьох храмів Волині та за межами оздоблені іконами її роботи. У доробку Ірини як скульпторки – пам’ятник жертовності мешканців Західної України, які рятували від голоду побратимів-східняків у роки штучного голоду 1946-1947 рр., біля Хрестовоздвиженської церкви у Луцьку (2016); пам’ятник „Волинські Герої Небесної Сотні”, встановлений на Меморіалі Вічної Слави у Луцьку 2015 року. Ірина Дацюк – авторка багатьох скульптурних портретів і меморіальних дощок. Цікавим і різноплановим її доробок як художника-ілюстратора.

На виставці в бібліотеці представлено 30 графічних робіт, а також зразки робіт у царині книжкової графіки з оформлення серії дитячих книг „Чарівна скриня пана Василя” Василя Прухницького (м.Львів). Ірина Євгенівна працювала також над оформленням книги  волинянина Андрія Бондарчука „Знімали у тайзі кіно про хліб” та збірки поезій Неоніли Яніцької „Сонцесвіт” (м. Хмельницький).

Учасники відкриття виставки мали змогу дізнатися, що потяг до поезії в юної Ірини прокинувся в 17 років. Заняттю віршуванням віддає нечасті хвилини відпочинку. За всі роки написано біля 700 поезій, в яких – відбиток мистецьких і громадських вражень.

Під час відкриття виставки виступили: художник-реставратор музею Волинської ікони Лариса Обухович, композиторка, авторка 24 музичних збірок, 11 з яких майстерно оформила Ірина Дацюк, Галина Васіна, директорка бібліотеки, де неодноразово проходили мистецькі вернісажі Дацюків, Людмила Стасюк.

"Голос душі Івана Марчука"

 

11 травня 2021 року в головній бібліотеці Волині відбулася мистецька година, присвячена 85-річчю від дня народження Івана Марчука, видатного українського живописця, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Під час заходу життєвими і творчими шляхами видатного майстра пензлю провела модератор, завідувач відділу літератури з питань мистецтва Олена Курило. Присутнім, зокрема, цікаво було дізнатися, що народився митець у складні міжвоєнні роки в с. Москалівка на сучасній Тернопільщині. Дитинство припало на роки Другої світової війни. За плечима художника –грунтовна мистецька освіта – Львівське училище мистецтва імені Івана Труша, Інститут декоративно-прикладного мистецтва у тій же столиці Галичини.

У полотнах митця 60-70 рр. відображено репресивний режим тодішньої радянської дійсності. Прес режиму щодо талановитого українця тривав із 1972 року до здобуття Україною незалежності. У 1978 році Івана Марчука викликали у КДБ із вимогою пояснити пригнічений настрій картин, специфіку персонажів. В ці роки з-під пензля художника виходить цикл «Шевченкіана», який включає 42 твори. Шевченківський «Кобзар» із неперевершеними ілюстраціями І. Марчука побачив світ у видавництві «Дніпро» 1994 року. Події Чорнобильської катастрофи знайшли відгук у полотнах «Мадонна» і «Чорнобильська мадонна» (1989), а також у циклах «Пересторога» й «Чорнобиль-86».

1988 року художник під тиском обставин емігрує, спершу – до Чехословаччини, потім – до Австралії, Канади та США. Тернистою працею здобув визнання в Америці, де влаштовував експозиції, виставки. До 2001 року Іван Марчук мешкав в Нью-Йорку. Через тугу за Батьківщиною 2001 року повернувся в Україну. Свідченням визнання митця стало присвоєння звань – заслужений художник України (1996), народний художник України (2002). 1997 року удостоєний найвищої нагороди – Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл картин «Шевченкіана».

Увазі присутніх був запропонований перегляд короткометражного фільму «Хто такий Іван Марчук» :  

https://www.youtube.com/watch?v=RPV1hFAGsjg&vl=uk&ab_channel=Ukra%D1%97ner

"Талант, осяяний глибинною вірою"

 

Цьогоріч минає 111 літ від дня народження і 21 рік від дня смерті Лідії Спаської – людини з непростою долею, художниці, яка намалювала ікони для десятків храмів усього світу. Працівники відділу літератури з питань мистецтва підготували для студентів кафедри образотворчого мистецтва та дизайну факультету культури і мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки вечір-портрет під назвою «Талант, осяяний глибинною вірою».

Ведуча заходу зазначила, що за своє життя Лідія Іванівна намалювала більше 200 ікон у храми багатьох міст, і більше 100 ікон приватним особам, крім того сотні чудових портретів, пейзажів, натюрмортів, картини на історичні теми. Загальне число художніх творів Лідії Іванівни більше тисячі, кількість ескізів не піддається навіть приблизній оцінці. Художниця ніколи не підписувала своїх творів, і нині догадатись чи належать вони пензлю Лідії Спаської можна, тільки вивчаючи характер письма.

 Лідія Спаська виконала розписи в багатьох церквах Києва, Луцька, у селах Волині Бодячеві (церква Св. Іова Почаївського), Озері (Покровська церква), Гавчицях, а також в Астрахані, Великому Устюзі, Мурманську, Ташкенті. Навіть цей неповний перелік церков, де доводилося їй працювати, свідчить про працездатність і різноманітний характер виконаних нею робіт.

Твори художниці зберігаються у Волинському, Острозькому та Рівненському музеях, а також Брестському та Мінському, у приватних колекціях багатьох міст України і за її межами.