субота, 22 серпня 2020 р.

Піснями встелена дорога


Під такою назвою у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася зустріч із заслуженим працівником культури України Ростиславом Кушніруком. Ростислав Григорович  ─  знана на Волині Людина лауреат премій ім. Миколи Куделі та «Одержимість» Волинського відділення Українського фонду культури.  Учасник подій утвердження незалежності на Волині  та в Луцьку. Саме він об’єднав патріотів із співочою душею та вірою в незалежний шлях Української держави в колектив «Посвіт», який перший на Волині виконав гімн «Ще не вмерла України…», був учасником усіх мітингів, які організовувалися у Луцьку у 1989-1991 роках.
Жорстока тоталітарна система болючим пресом потопталася по долі Ростислава Кушнірука та його родини, що зазнала жаху виселення та репресій. Із  14-літнього віку відбував із батьками заслання на Півночі. Із юних літ опанував фах коваля. Повернувся на Волинь  у 1959 році. Тут зумів реалізувати творчий талант, здобути професію диригента-хормейстера. Доклав чимало зусиль для професійного становлення Локачинської хорової капели та улюбленого колективу «Посвіт», відомого далеко за межами нашого краю.
Про життєвий і творчий талант Ростислава Григоровича Кушнірука, якому 26 червня цього року виповнилося 90 літ, вела мову ведуча, провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва Інна Ковальчук.
Із словом глибокої шани до ювіляра звернувся –  голова "Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура» Богдан Вівчарик. Були продемонстровані слайди і відео, які ілюструють історію самобутнього колективу «Посвіт», що стали складовою частиною життєпису волинянина Ростислава Кушнірука.

 
                                             



четвер, 13 серпня 2020 р.

Обереги мистецтва Лідії Спаської




  1. Бондарук О. Особливості творчості Лідії Спаської / О. Бондарук // Волинь у дослідженнях юних науковців: постаті, традиції, обряди. – Луцьк, 2012. – С. 11–20.
  2. Гуменюк Н. Святі у смертних просять порятунку / Н. Гуменюк // Віче. – 2001. – 12 лип. – С. 12.
  3. Левицька Т. Твори Лідії Спаської в зібранні Волинського краєзнавчого музею / Т. Левицька // Волинський музейний вісник : наук. зб. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2012. – Вип. 3. – С. 105–106.
  4. Лідія Спаська в пошуках добра, краси, гармонії: Живопис. Графіка : кат. персон. вист. – Луцьк, 1999. – 4 с.
  5. Майданець О. Биография Лидии Ивановны Спасской / О. Майда-нець // Старожитна Волинь / упоряд. Г. С. Марчук. – Луцьк, 2016. – С. 140–159.
  6. Романюк Н. Спасіння ікон Спаської / Н. Романюк // Україна молода. – 2003. – 22 квіт. – С. 12.
  7. Романюк Н. Храм, розписаний вірою, надією і любов'ю Лідії Спаської / Н. Романюк // Досвітня зоря. – 2003. – 1 трав. – С. 9.
  8. Столярчук Б. Митці Рівненщини : енцикл. довід. / Б. Й. Столярчук. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Рівне : Зень. О., 2011. – 385 с.
  9. Черенюк М. Вільна в невільні часи / М. Черенюк // Літ. Україна. – 2001. – 11 січ. – С. 3.
  10. Черенюк М. Обереги мистецтва Лідії Спаської / М. Черенюк // Вітчизна. – 2001. – № 3/4. – С. 158–160.
  11. Черенюк М. Сад душі Лідії Спаської / М. Черенюк // Образотв. мистец. – 2001. – № 2. – С. 61.
  12. Черенюк М. Церковні розписи Лідії Спаської / М. Черенюк // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання дослідження, збереження та реставрації : матеріали VI міжнар. наук. конф. по волин. іконопису, м. Луцьк, 1-3 груд. 1999 року. – Луцьк, 1999. – С. 124 – 125.
  13. Чміль В. До проблеми реставрації розписів Лідії Спаської у Свято-Феодосієвському храмі міста Луцька / В. Чміль // Волинь очима молодих науковців : минуле, сучасне, майбутнє. – Луцьк, 2007. – С. 196 –199.
  14. Штинько В. Церква, яку розписала жінка : Свято-Феодосіївська церква у Луцьку/ В. Штинько // Волинь: храми і люди : краєзн. нарис / В. Штинько, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2010. –  С. 108 – 113.
  15. Якель Р. Лідія Спаська, дорога до Бога / Р. Якель // Дзеркало тижня. – 2010. – 30 квіт. – С. 5.
  16. Вербич В. Проміняла Париж на Гавчиці й Остріг / В. Вербич // Сім’я і дім. – 2010. – 1 верес. – С. 3.