Сьогодні хочемо вас ознайомити з
монографією-альбомом УКРАЇНСЬКА ІКОНА
XI–XVIII СТОЛІТЬ, що відкриває серію видань «Державні зібрання України» яка знаходиться у відділі літератури з питань мистецтва.
Книга
"Українська ікона XI-XVIII століть" Другий том
подарункових видань із
лімітованної серії "Державні зібрання України",
528 сторінок. Розмір
300х320мм вертикальний формат. "...І оживе добра слава - Слава
України..." Т.Г.Шевченко Стародавня Україна стала молодою державою. Нас
мало знають у світі репрезентувати мистецькі уподобання українців покликана
унікальна серія ілюстрованих фоліантів, об'єднаних новітнім брендом
"Державні зібрання України", де представлено найкращі колекції
українських музеїв, монографіх провідних мистетствознавців, зібрання творів
найвидатніших митців України. Інтелектуальна еліта України достойно цінує
загальнодержавне значення видавничого проекту "Державні зібрання
України". Просвітницька, духовна та патріотична ідеологія серії художніх
альбомів формує гуманістичний світогляд людини, гуртує навколо себе справжніх
шанувальників мистецтва. Автори: доктор мистецтвознавства, професор
Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, дійсний член
Академії мистецтв України Лада Міляєва за участю кандидата мистецтвознавства
Марії Гелитович. Фотохудожники: Михайло Андреєв та Олексій Данилов. Художники:
заслужений художник України, лауреат Національної премії України ім.
Т.Г.Шевченка Євген Матвєєв та Олексій Данилов. Книга є першим фундаментальним
виданням, в якому представлено найвидатніші твори ікономалярства зі збірок
чотирнадцяти музеїв України (10 друкованих аркушів тексту і каталогу, 528
кольорових ілюстрацій). Визначаючи мету альбому, автори стверджують:
“Присвячуючи наш альбом українській іконі XI–XVIII ст., ми усвідомлюємо, що
такий значний період вміщує іконопис несхожих історичних епох, світоглядних
переконань, життєвих реалій, стилістичних тенденцій. Однак, не зважаючи на всю
розмаїтість, яка чітко проявилася в художній мові пам'яток та в їх образності,
ми все ж таки намагалися показати українську ікону як національний феномен,
який з часів середньовіччя до XIX ст. завдяки своїй релігійній функції служив
справі об'єднання етносу.” Автор рецензії на книгу доктор мистецтвознавства,
член-кореспондент Академії мистецтв України Тетяна Кара-Васильєва, зокрема,
зазначає: “Стаття, каталог та ілюстрації знайомлять з основними етапами
розвитку українського іконопису, з його особливостями у кожний конкретний
історичний період, наприклад, враховуючи обмеженість в Україні пам'яток часів
Київської Русі (в альбомі їх представляє славнозвісна чудотворна ікона
Холмської Богородиці XI ст., рельєф «Св. Георгія з житієм» і «Покров
Богородиці» XII – поч. XVIII ст.), і прагнучи одночасно показати потужність
художньої культури в Україні-Руси XI – XVIII ст. автори на тлі Софії Київської
подають києво-візантійські ікони, які зберігаються в музеях і церквах Росії.
Цінність альбому і в тому, що в ньому опубліковано (і прокоментовано) низку
ікон-шедеврів XIV– XV ст., щойно введених у науковий обіг після їхньої
ретельної реставрації і атрибуції. В кольорі переважна їх більшість не була
відома навіть фахівцям. В роботі висвітлюється містичний сенс деяких ікон цього
часу. Дуже щедро в альбомі представлено спадщину XVI ст., яка дійсно є вельми
важливою для розуміння багатьох процесів, які в той час переживала українська
церква і які безпосередньо відбилися на стилі і змісті української ікони.
Автори зупиняються на таких важливих питаннях, як значення української ікони у
релігійному вихованні українців, в культурі народу, в мистецтві. Вони
розкривають богословський зміст пам'яток, їхню символіку, семантику, те що
зветься іконологією та іконографією. В альбомі і статті простежено етапи
виникнення і формування високого іконостасу, який в Україні був досить
специфічний і в певних своїх рисах зовсім неподібний, наприклад, до
російського. Вони у питаннях походження іконостасу спростовують деякі думки
вчених, які вважалися раніше хрестоматійними. Автори з зацікавленням
розглядають XVI століття і з точки зору виникнення саме в ньому гуманістичних
ідей, ренесансного ставлення до особистості митця, коли його самосвідомість
заставила його підписувати ікони, що в попередні часи були тільки анонімними. В
альбомі широко представлені автори XVI ст. В книзі наочно показано, як
поступово згасали візантійські традиції, як наприкінці XVI ст. вони поступалися
місцем новим стилістичним тенденціям і навіть змінювалася техніка образів, в
обіг поступово входило олійне малярство. Автори докладно пояснюють чинники, що
тому сприяли. Вони надають розлогі характеристики таким найпотужнішим осередкам
ікономалярства, які були у Львові, Жовкві, Києві, зупиняються на особливостях
високих іконостасів XVII – XVIII ст. і їхніх богословських концепціях. Книга
вражає своєю репрезентативністю, цілісністю концепції, задуму, естетичним
смаком, першокласною зйомкою і якістю її відтворення самим високим рівнем
друку. В ній все ретельно продумано, починаючи з макету і кінчаючи навіть
шрифтом українського та англійського тексту, кольору паперу. Немає сумніву, що
монографія-альбом значно розширить розуміння української культури у світі і
більш переконливо впише шедеври української ікони у світовий художній процес.”
