27 ЧЕРВНЯ

90 років від дня народження Р. Г. Кушнірука (1930) – українського композитора і диригента, заслуженого працівника культури України

Народився Ростислав Кушнірук 27 червня 1930 року в селі Німецьке (Кам’янка), яке нині входить до території Княгининка Луцького району, в патріотичній та заможній родині Григорія Дем’яновича і Марії Матвіївни Кушніруків. У сім’ї плекали шану як до фізичної праці, так і до освіти.

Батько передплачував журнали «Сільський господар», «Золотий колос», був активним учасником сільськогосподарських виставок та ініціював спорудження православної церкви в селі. З самого дитинства Ростислав Кушнірук був свідком зібрань місцевої «Просвіти», куховарських курсів (фото учасників, серед яких і Ростислав Кушнірук, було надруковане в одному з чисел журналу «Сільський господар» за 1934 рік), учасником церковного хору.

Родину Кушніруків зачепила трагедія, що сталася в луцькій тюрмі на початку війни і змінила життя хлопця назавжди. Рідний брат Ростислава Аполлінарій, випускник Луцької української гімназії, активно воював у лавах Української повстанської армії, трагічно загинув під час війни, а батьків з дітьми було вивезено до Кіровської області (Росія) до спецпоселення № 3. Разом з тисячами таких же українських патріотів, протягом чотирнадцяти років, сім’я працювала на лісоповалі в нелюдських умовах суворої тайги, щоб потім повернутися на рідну землю.

Будучи ще юнаком, там в Сибіру, Ростислав Григорович навчився ковальського ремесла, отримав права водія, працював шофером на лісовозі. Але любов до музики не залишала його. Він самотужки опанував нотну грамоту, навчився грі на акордеоні, гармошці та баяні. Згодом Ростислав Кушнірук працює завклубом та організатором самодіяльності в клубі Синєгорського ліспромгоспу.

Після реабілітації за результатами після прослуховування був зарахований артистом В’ятського народного хору. В 1959 році гастролював у складі колективу в Москві.

Після повернення на Волинь прописується хоч і з труднощами в Луцьку. Тут Р. Г. Кушнірук працює диспетчером в автобусному парку, одночасно бере участь у художній самодіяльністі в Луцькому районному, а потім – міському будинку культури. Проходить також курси керівників художньої самодіяльності. Після чого вступає до Луцького державного музичного училища та закінчує його з відзнакою. Під час навчання Ростислав Кушнірук створює в селі Скобелка Горохівського району хор, який був учасником обласного конкурсу хорових колективів Волині. Після розподілу, отримує запрошення працювати викладачем хорових дисциплін у рідному училищі, а по закінченню Рівненського педагогічного інституту призначається завідувачем відділення заочного навчання у Луцькому музичному училищі.

У 1983–1984 роках Ростислав Григорович був керівником хорового колективу в Горохівському радгоспі-технікумі, а з 1984 року і донині очолює Локачинську хорову капелу, яка завдяки йому стала дипломантом всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Також Ростислав Григорович є активним учасником громадсько-політичного життя. А саме є одним з організаторів Народного Руху України на Волині, незмінним членом його крайового проводу і ради. Є членом ради обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» та ініціатор збору матеріалів про учасників визвольного руху.

Колектив «Посвіт», яким керував Р. Кушнірук, у своєму репертуарі має велику кількість пісень присвячених січовим стрільцям та українським повстанцям. За більш ніж 20 років діяльності, колектив об’їздив усі куточки України та побував за кордоном. Видано збірку «Оригінальні твори та обробки авторських, народних пісень» з репертуару хорової капели «Посвіт», а в травні 2007 року – другу збірку «Ми зродилися із крові народу», присвячену 65-й річниці створення Української Повстанської Армії.

За свою багаторічну подвижницьку працю та активну громадянську позицію Ростислав Григорович першим був удостоєний звання лауреата обласних премій «Одержимість» та імені Миколи Куделі (2000 р.), був відзначений медаллю «За працю і звитягу», пам’ятним знаком до 100-річчя Р. Шухевича, численними подяками, грамотами та дипломами. А в 1998 році Ростиславу Григоровичу Кушніруку було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».

Валентина Машлай

Література:

Промениста зоря хору «Посвіт» / уклад.: А. Криштальський, Р. Кушнірук. – Луцьк : Терен, 2010. – 30 с.

Романчук В. Свято-Покровська церква села Княгининок-Маяки / В. Романчук, Р. Кушнірук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 42 с.

***

Кушнірук Р. Г. Ми зродились із крові народу : зб. хорових творів, обробок та аранжувань / Р. Г. Кушнірук ; передм. Є. Сверстюк, М. Стефанишин, Є. Гіщинський. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 116 с.

Кушнірук Р. Йшли на схід із волинськими бранцями ешелони... / Р. Кушнірук // Ступак А. Хресна дорога матері : спогади / А. Ступак. – Луцьк, 2019. – С. 128–131.

Кушнірук Р. «Вас расстреляют, и мы поедем к вам жить» / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 8 листоп. – С. 10.

Кушнірук Р. Коли боялися не тільки співати, а й слухати колядки / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 12 січ. – С. 5.

Кушнірук Р. Навіть проголошуючи суверенітет, у парламенті боялися заспівати «Ще не вмерла…» / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 23 серп. – С. 2.

Кушнірук Р. Не пожаліли навіть стареньку, четверо синів якої воювали в Червоній армії / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2014. – 11 груд. – С. 7.

Кушнірук Р. У кожного свій біль / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2007. – 17 квіт. – С. 5.

***

Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в’язнів і репресованих : Указ Президента України № 1653/2005 від 26 листоп. 2005 р. // Уряд. кур’єр. – 2005. – 1 груд.

***

Денисюк В. Зачаровані мистецтвом : до 40-річчя Луцького міського Будинку культури – народного Дому «Просвіта» / В. Денисюк. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 160 с.

Про Р. Г. Кушнірука – с. 94.

Денисюк В. Обереги духовності : до 50-річчя Луцького міського Будинку культури — народного дому «Просвіта» / В. Денисюк. – Луцьк, 2007. – 184 с.

Про Р. Г. Кушнірука – с. 111.

Жулинський М. Моя Друга світова : роман-хроніка в голосах / М. Жулинський. – Київ : Ярославів Вал, 2016. – 416 с.

Про Р. Г. Кушнірука – с. 368–376.

Стефанишин М. Я щиро вдячний долі : спогади і статті / М. Стефанишин. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 90 с.

Про Р. Г. Кушнірука – с. 79–80.

Кушнірук Ростислав Григорович : заслужений працівник культури України // Слава і гордість культури України. Випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952–1997 рр. / авт. проекту, збирач матеріалів А. П. Антонюк. – Луцьк, 2017. – с. 193–197.   

Антонюк Ю. Життя присвятив пісні / Ю. Антонюк // Слава праці. – 2015. – 18 лип. – С. 8.

Бихнюк А. Ростислав Кушнірук: «Я вдячний Богу і батькам…» / А. Бихнюк // Слава праці. – 2007. – 5 лип.

Бородулін С. Не загине пісня наша! : нарис / С. Бородулін // Слава праці. – 2000. – 24 черв., 1 лип.

Віктор В. Ростислав Кушнірук: як не я, тоді хто? / В. Віктор // Луцьк. замок. – 2000. – 13 лип.

Вітаємо // Сім’я і дім. – 2010. – 24–30 черв. – С. 3.

Волинь вшановує повстанців // Уряд. кур’єр. – 2007. – 5 жовт. – С. 11.

Гатальська Н. На крилах пісні / Н. Гатальська // Селян. життя. – 2010. – 26 черв.

Гуменюк Н. І молотом невільничим неволю розбивав / Н. Гуменюк // Віче. – 2006. – 22 черв. – С. 1, 2.

Гуменюк Н. Ростислав Кушнірук – лауреат премії ім. Миколи Куделі / Н. Гуменюк // Віче. – 2000. – 27 квіт.

Калашева О. Ще одна нагорода керівнику «Посвіту» / О. Калашева // Волин. газ. – 2006. – 30 берез. – С. 9.

Лис В. Назвав кандидатів Народний Рух / В. Лис // Волинь-нова. – 2010. – 7 жовт. – С. 2.

Лугова М. У 85 заспівав «Запорожець за Дунаєм» / М. Лугова // Волинь-нова. – 2015 – 9 лип. – С. 4.

Михайленко С. Він створив хор, що став легендою / С. Михайленко // Луцьк. замок. – 2011. – 21 лип. – С. 8.

Уліцький В.  Конкурую з дружиною, хто першим читатиме «Волинь» / В. Уліцький // Волинь. – 2019. – 6 верес. – С. 4.

Уліцький В. Чому ми вчасно не розчули голос-крик Ростислава Кушнірука / В. Уліцький // Волинь-нова. – 2015. – 4 лип. – С. 3.

Філатенко А. Його роки — його багатство / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2010. – 26 черв. – С. 12, 1 лип. – С. 6.

Штинько В. Пісні, що кличуть до борні / В. Штинько // Волинь-нова. – 2007. – 2 жовт. – С. 7.

***

Мирослав Стефанишин: композитор, музикознавець, фольклорист: біобібліогр. покажч. / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; упоряд.-ред. А. А. Понагайба, упоряд. Н. С. Пилипюк. – Луцьк : Терези, 2017. – 148 с.

Кушнірук Р. Г. – с. 88.

***

Малімон Н. У Луцьку – ювілейний концерт капели "Посвіт", яка 30 років тому повернула пісні репресованого відродження [Електронний ресурс] // День : щоденна всеукр. газ. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/news/121019-u-lucku-yuvileyniy-koncert-kapeli-posvit-yaka-30-rokiv-tomu. – Назва з екрану.

Уліцький В. Конкурую з дружиною, хто першим читатиме "Волинь" [Електронний ресурс] // Волинь : Незалежна громадсько-політична газета : сайт. – Режим доступу: https://www.volyn.com.ua/news/136666-konkuruiu-z-druzhynoiu-khto-pershym-chytatyme-volyn. – Назва з екрану.

Одна історія. За що геніальному митцю Мікеладжело висували догани

Цікаве про кіно!

 Сьогодні  хочемо вас ознайомити з монографією-альбомом  УКРАЇНСЬКА ІКОНА XI–XVIII СТОЛІТЬ, що відкриває серію видань «Державні зібрання України» яка знаходиться у відділі літератури з питань мистецтва.

Книга "Українська ікона XI-XVIII століть" Другий том подарункових видань із лімітованної серії "Державні зібрання України", 528 сторінок. Розмір 300х320мм вертикальний формат. "...І оживе добра слава - Слава України..." Т.Г.Шевченко Стародавня Україна стала молодою державою. Нас мало знають у світі репрезентувати мистецькі уподобання українців покликана унікальна серія ілюстрованих фоліантів, об'єднаних новітнім брендом "Державні зібрання України", де представлено найкращі колекції українських музеїв, монографіх провідних мистетствознавців, зібрання творів найвидатніших митців України. Інтелектуальна еліта України достойно цінує загальнодержавне значення видавничого проекту "Державні зібрання України". Просвітницька, духовна та патріотична ідеологія серії художніх альбомів формує гуманістичний світогляд людини, гуртує навколо себе справжніх шанувальників мистецтва. Автори: доктор мистецтвознавства, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, дійсний член Академії мистецтв України Лада Міляєва за участю кандидата мистецтвознавства Марії Гелитович. Фотохудожники: Михайло Андреєв та Олексій Данилов. Художники: заслужений художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка Євген Матвєєв та Олексій Данилов. Книга є першим фундаментальним виданням, в якому представлено найвидатніші твори ікономалярства зі збірок чотирнадцяти музеїв України (10 друкованих аркушів тексту і каталогу, 528 кольорових ілюстрацій). Визначаючи мету альбому, автори стверджують: “Присвячуючи наш альбом українській іконі XI–XVIII ст., ми усвідомлюємо, що такий значний період вміщує іконопис несхожих історичних епох, світоглядних переконань, життєвих реалій, стилістичних тенденцій. Однак, не зважаючи на всю розмаїтість, яка чітко проявилася в художній мові пам'яток та в їх образності, ми все ж таки намагалися показати українську ікону як національний феномен, який з часів середньовіччя до XIX ст. завдяки своїй релігійній функції служив справі об'єднання етносу.” Автор рецензії на книгу доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України Тетяна Кара-Васильєва, зокрема, зазначає: “Стаття, каталог та ілюстрації знайомлять з основними етапами розвитку українського іконопису, з його особливостями у кожний конкретний історичний період, наприклад, враховуючи обмеженість в Україні пам'яток часів Київської Русі (в альбомі їх представляє славнозвісна чудотворна ікона Холмської Богородиці XI ст., рельєф «Св. Георгія з житієм» і «Покров Богородиці» XII – поч. XVIII ст.), і прагнучи одночасно показати потужність художньої культури в Україні-Руси XI – XVIII ст. автори на тлі Софії Київської подають києво-візантійські ікони, які зберігаються в музеях і церквах Росії. Цінність альбому і в тому, що в ньому опубліковано (і прокоментовано) низку ікон-шедеврів XIV– XV ст., щойно введених у науковий обіг після їхньої ретельної реставрації і атрибуції. В кольорі переважна їх більшість не була відома навіть фахівцям. В роботі висвітлюється містичний сенс деяких ікон цього часу. Дуже щедро в альбомі представлено спадщину XVI ст., яка дійсно є вельми важливою для розуміння багатьох процесів, які в той час переживала українська церква і які безпосередньо відбилися на стилі і змісті української ікони. Автори зупиняються на таких важливих питаннях, як значення української ікони у релігійному вихованні українців, в культурі народу, в мистецтві. Вони розкривають богословський зміст пам'яток, їхню символіку, семантику, те що зветься іконологією та іконографією. В альбомі і статті простежено етапи виникнення і формування високого іконостасу, який в Україні був досить специфічний і в певних своїх рисах зовсім неподібний, наприклад, до російського. Вони у питаннях походження іконостасу спростовують деякі думки вчених, які вважалися раніше хрестоматійними. Автори з зацікавленням розглядають XVI століття і з точки зору виникнення саме в ньому гуманістичних ідей, ренесансного ставлення до особистості митця, коли його самосвідомість заставила його підписувати ікони, що в попередні часи були тільки анонімними. В альбомі широко представлені автори XVI ст. В книзі наочно показано, як поступово згасали візантійські традиції, як наприкінці XVI ст. вони поступалися місцем новим стилістичним тенденціям і навіть змінювалася техніка образів, в обіг поступово входило олійне малярство. Автори докладно пояснюють чинники, що тому сприяли. Вони надають розлогі характеристики таким найпотужнішим осередкам ікономалярства, які були у Львові, Жовкві, Києві, зупиняються на особливостях високих іконостасів XVII – XVIII ст. і їхніх богословських концепціях. Книга вражає своєю репрезентативністю, цілісністю концепції, задуму, естетичним смаком, першокласною зйомкою і якістю її відтворення самим високим рівнем друку. В ній все ретельно продумано, починаючи з макету і кінчаючи навіть шрифтом українського та англійського тексту, кольору паперу. Немає сумніву, що монографія-альбом значно розширить розуміння української культури у світі і більш переконливо впише шедеври української ікони у світовий художній процес.”

19 червня ювілей народної артистки України – Людмили Приходько

Людмила Іванівна Приходько - народна артистка України, провідна актриса Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, Кавалер Ордена княгині Ольги III ступеня, лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки, голова первинної організації Національної спілки театральних діячів України, член ради Спілки жінок України.

Народилася 19 червня   1945 році в перший повоєнний рік на Черкащині у місті Каневі, на благословенній Тарасовій землі, в сім'ї редактора районної газети і вчительки. Закінчила із золотою медаллю місцеву школу, вступила до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Як володарка диплома із відзнакою з 5-ти запрошень-пропозицій вибрала Полтавський театр ім. Гоголя. Одружившись із режисером Миколою Стефураком, поїхала за ним у Тернопіль, а в грудні 1976 на Волинь, де на сцені театру ім.Тараса Шевченка створила понад 150 неповторних драматичних образів української і світової класики. На Волині відбулися найвизначніші події в її творчому житті. Саме тут, у 1988 році Людмила Іванівна отримала звання заслуженої артистки УРСР, через 5 років - народної артистки України. На сцені вона завжди виконувала більшість головні ролі. І кожна з її героїнь - неповторна, епохальна, сильна духом особистість. II ім'я ввійшло у 8 енциклопедій.

«Вона неперевершений оповідач і народних жартів, і замальовок із життя, і спогадів про театральне минуле. Багато з її висловів стають афоризмами акторів. Під її колоритні розповіді перед очима миготять сторінки життя, розгортаються події і пропливають постаті, що назавжди закриті від мене завісою часу…» – згадує про свою колегу заслужена артистка України Світлана Органіста.

Література:

Приходько Л. І. Лицар зі щедрою душею / Л. І. Приходько // Антонюк А. Життя – як пісня : визначні постаті Волині / А. Антонюк. – Луцьк, 2019. – С. 254–255.

Приходько Л. Лицар культури і мистецтва! / Л. Приходько // Патріарх волинської культури : з нагоди 90-річчя від дня народж. заслуженого працівника культури України Миколи Олександровича Царенка / упоряд. А. Антонюк. – Луцьк, 2011. – С. 121–122.

Приходько Л. «Усі мої героїні були зіткані з любові» / Л. Приходько // Топ-волиняни : зб. інтерв’ю із видат. волинянами / авт.-упоряд. Т. Хотимчук. – Луцьк, 2012. – С. 210.

Приходько Л. А ви знаєте, що Леся Українка у «Лісовій пісні» закодувала наш прапор? / Л. Приходько // Волинь-нова. + Читанка для всіх : спецвипуск. – 2016. – 29 берез. – С. 18–20.

Приходько Л. Бачити диво / Л. Приходько // Віче-інформ. – 2013. – 10–16 січ. – С. 1.

Приходько Л. Вклоняюсь їй / Л. Приходько // Жінка. – 1994. – № 8. – С. 10.

Приходько Л. «Якщо не встигну, щось не докажу, не долюблю когось,   не дочекаюсь» / Л. Приходько // Волинь. – 2019. – 10 жовт. – С. 12.

Вересковець О. Бенефіс Людмили Приходько / О. Вересковець // Віче-інформ. – 2015. – 25 черв.–1 лип. – С. 7.

Вересковець О. Бувальщини від народної артистки / О. Вересковець // Вісник. – 2018. – 12 квіт. – С. 15.

Вересковець О. Людмила Приходько: «Бо муку свою люблю. І їй даю життя» / О. Вересковець // Віче-інформ. – 2015. – 18–24 черв. – С. 1, 6.

Занюк Л. Людмила Приходько: «Волинь» мене підтримувала у складний час, тому ваше свято – моє свято» / Л. Занюк // Волинь. – 2019. – 26 верес. – С. 7.

Зустрічі: Людмила Приходько зіграла Мавку більше 300 разів // Волинь-нова. – 2012. – 25 лют. – С. 2.

Людмила Приходько: «Такої премії в державі ще не було…» // Віче-інформ. – 2013. – 11–17 лип. – С. 2.

Органіста С. Вона бачить світ із Тарасової гори / С. Органіста // Волинь-нова. – 2016. – 17 груд. – С. 6.

Романюк Н.  Як актор Миколайчук луцьку куму в шампанському купав: волинські дороги відомого митця Івана Миколайчука / Н. Романюк // Вісник і К. – 2018. – 14 черв. – С. 12, 21 черв. – С. 12.

Солоненко М. Знову звучить Лесина поезія / М. Солоненко // Голос України. – 2018. – 26 верес. – С. 1.

У Людмили Приходько ювілейний бенефіс // Волинь-нова. – 2015. – 20 черв. – С. 10.

Філатенко А. 50 років на сцені і досі в пошуку / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2015. – 18 черв. – С. 18.

 ***

Приходько Людмила Іванівна // Хто є хто на Волині: наші земляки : довід.-біогр. вид. – Київ, 2004. – Вип. 2. – С. 118.

Коваль О. 19 червня 60 років від дня народження Л. І. Приходько (1945) – актриси Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка / О. Коваль // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2005 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред. Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2004. – С. 79–81.

Філонюк М. 19 червня 70 років від дня народження Л. І. Приходько (1945) – народної артистки України / М. Філонюк // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2015 рік / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк, 2014. – С. 101–104.

 ***

Людмила Приходько [Електронний ресурс] // Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка : сайт. – Режим доступу : http://www.teatr.volyn.ua/artist/1. – Назва з екрану.

Роберт Шуман – німецький композитор, музичний критик, педагог

8 червня минуло 210 років від дня народження німецького композитора Роберта Шумана, що народився в сім’ї видавця і книготорговця. Довгий час юнак не міг вирішити, що для нього важливіше ─ музика, література чи філософія мистецтва. Вже в гімназійні роки Шуман займається літературною творчістю, перекладає античних класиків, пише власні вірші, драми, наукові трактати, виступає як піаніст, створює перші музичні композиції. Розвитку його талантів сприятиме батько, мати ж наполягатиме на тому, щоб син після закінчення гімназії продовжив своє навчання на юридичному факультеті.

Вивчаючи в університеті юриспруденцію, юнак продовжує заняття музикою. Проте бути піаністом-віртуозом йому не судилось. Застосувавши механічний пристрій для прискорення тренування пальців, він ушкодив руку, проведене ж лікування не мало успіху. Так назавжди зруйнувалася мрія про артистичну кар’єру, а композитор, в силу обставин, звернувся до композиторської діяльності. І вже в 30-ті роки у всьому своєму багатстві розкрився його композиторський геній. Один за одним з’являються кращі твори митця: «Метелики», «Інтермецо», «Карнавал», «Симфонічні етюди», «Фантазія до мажор» та інші.

Необхідно зазначити, що все найкраще, найбільш цінне, було створено Шуманом для фортепіано. Саме у музиці для цього інструменту розкрилася його творча індивідуальність. Фортепіанні твори, що з’явились протягом 1834-1839 років, поставили його ім’я поруч з іменами провідних композиторів того часу. Найбільш характерною для фортепіанної творчості митця була форма циклу ─ окремі невеличкі п’єси, що продовжують одна одну й об’єднані загальною ідеєю.

Рік одруження з Кларою Вік (1840) став для Шумана роком пісень. Боротьба за право поєднати свою долю з віртуозною піаністкою, дочкою свого педагога, стала підґрунтям для написання понад ста вокальних творів ─ сольних пісень, романсів, балад, дуетів, хорів. Так з’явились вокальний цикл «Любов поета», балада «Два гренадера», цикл «Любов і життя жінки».

1840-1850 роки ─ час підйомів і спадів, пов’язаних з душевною хворобою. У 1843 році композитор був запрошений в Лейпцігську консерваторію. Тут він викладав, писав музику, розпочав виступати як диригент 1845 року сім’я перебралась в Дрезден. Саме в цьому прекрасному місті Шуман написав свої симфонії ─ Першу «Осінню», Другу і Третю «Рейнську».

Композитор дуже любив дітей і багато писав про них, і для них. Його фортепіанні п’єси, які ввійшли в «Альбом для юнацтва» (1848), «Дитячі сцени» (1838) і «Альбом пісень для юнацтва», розкривають світ дитячих забав, радощів і скорбот.

У 1854 році черговий приступ хвороби призвів до спроби самогубства. Лікуючись в лікарні, Шуман помер через два роки ─ 29 липня 1856 року.

Роберт Шуман ─ лицар епохи романтизму

Амброс А. В. Роберт Шуман: жизнь и творчество / А. В. Амброс. ─ Москва: Музыка, 1988. ─ 60 с.

Бах. Моцарт. Бетховен. Мейербер. Шопен. Шуман. Вагнер / сост. «ЛИО Редактор». ─ СПб: «ЛИО Редактор» и др., 1998. ─  576 с.

Бачинская Н. Роберт Шуман / Н. Бачинская. ─ Москва: Гос. муз. из-во, 1952. ─ 168 с.

Владыкина-Бачинская Н. Роберт Шуман / Н. Владыкина-Бачинская. ─ Москва: Музыка, 1968. ─ 165 с.

Галацкая В. С. Музыкальная литература зарубежных стран / В. С. Галацкая. Вып. III / под. ред. Е. Царевой. ─ Москва: Музыка, 1977. ─  560 с.

Житомирский Д. Роберт и Клара Шуман в России: с приложением фрагментов из русского путевого дневника Клары Шуман / Д. Житомирский. ─ Москва: Гос. муз. из-во, 1962. ─ 216 с.

Житомирский Д. Роберт Шуман: очерк жизни и творчества / Д. Житомирский. ─ Москва: Музыка, 1964. ─ 900 с.

Конен В. Вокально-драматические поэмы Шумана / В. Конен // Советская музыка. ─ 1956. ─ № 8. ─ С. 68-72.

Конен В. История зарубежной музыки. Вып. 3 / В. Конен. ─ Москва: Музыка, 1981. ─ 534 с.

Крюков А. Роберт Шуман (1810-1856): краткий очерк жизни и творчества / А. Крюков. ─ Ленинград: Гос. муз. из-во, 1961. ─ 101 с.

Меркулов А. М. Фортепианные сюитные циклы Шумана: вопросы целостности композиции и интерпретации / А. М. Меркулов. ─ Москва: Музыка, 1991. ─ 95 с.

Попова Т. В.. Зарубежная музыка XIX века / Т. В. Попова, Г. С. Скудина ─ Москва: Просвещение, 1981. ─ 207 с.

Реблинг Э. Шуман и современность / Э. Реблинг // Советская музыка. ─ 1956. ─ № 8. ─ С. 60-67.

Шуман в России (Страницы из дневника Клары и Роберта Шуман) // Советская музыка. ─ 1954. ─ № 7. ─ С. 60-73.

Шуман Р. О музыке и музыкантах: собрание статей в двух томах. Т. 1 / Р. Шуман.  ─ Москва: Музыка, 1975. ─  407 с.

Шуман Р. Письма (1817-1840): в 2-х т. Т. 1 / Р. Шуман; сост., вступ. статья Д. В. Житомирского. ─ Москва: Музыка, 1982. ─  525 с.

Шуман Р. Письма: в 2-х т. Т. 2 / Р. Шуман; сост., вступ. статья Д. В. Житомирского / Р. Шуман. ─ Москва: Музыка, 1982. ─  525 с.

Шуман Роберт // Комарова И. И. Музыканты и композиторы / И. И. Комарова. ─ Москва, 2000. ─  С. 447-451.

Шуман Роберт // Музыка. Большой энциклопедическкий словарь / гл. ред. Г. В. Кельдыш. ─ Москва, 1998. ─  С. 648.

Шуман Роберт // Музыканты мира: биографический словарь / сост. : М. В. Есипова, О. В. Фраёнова. ─ Москва, 2001. ─  С. 498.

Шуман Роберт // Творческие портреты композиторов: популярный справочник . ─ Москва: Музыка, 1990. ─  С. 419-421.

Шуман Роберт // Уэйд-Мэтьюз М., Томпсон У. Классическкая музыка. Большая иллюстрированная энцыклопедия / Макс Уэйд-Мэтьюз, Уэнди Томпсон. ─ Москва: Эксмо, 2008. ─  С. 362-365.