 |
1 травня виповнилося 75 років легендарному українському естрадному
співаку Василю Зінкевичу. Велика кількість пісень з його репертуару («Червона
рута», «Скрипка грає», «Шлях до Тараса», «Світлиця» та ін.) вже давно,
беззаперечно, увійшли до золотого фонду української музики. Хоча народився
Василь Іванович на Хмельниччині, у селі Васьківці, проте значну частину життя прожив
в обласному центрі Волині.
Вокальні здібності і любов до мистецтва передалися хлопцю
від батька, який гарно співав і, до речі, був регентом церковного хору. Дітей у
родині було троє. Мати важко працювала, як і більшість тодішніх селян, у
колгоспі, намагаючись заробити хоч якусь копійчину.
Шлях до світової слави молодому хлопчині довелось торувати
через Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва, згодом самодіяльний танцювальний
колектив «Смеречина», де Василь Іванович працював художнім керівником. Декілька
танців у постановці самого Василя Зінкевича увійшли в Золотий фонд українського
мистецтва, а розроблені ним костюми експонувалися навіть на виставках за
кордоном, зокрема, у Парижі.
Повернувшись з військової служби зі Львова, Василь Зінкевич
дізнався, що новий художній керівник районного Будинку культури, Левко
Дутківський, створив вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Останній виконував
пісні рідною мовою й поєднував тогочасні ритми поп- та рок-музики з типовим
буковинським мелосом та фольклором й набув такої слави, що до Вижницького
Будинку культури з’їжджались не тільки з навколишніх сіл, а й з самих
Чернівців. Мине зовсім небагато часу, і ансамбль «Смерічка» Левка Дутківського
назвуть українськими «Бітлз».
1968 року Василь Іванович стає солістом ВІА «Смерічка» й
співає поряд з Назарієм Яремчуком. За спогадами
очевидців, 1970 року «Червону руту» у виконанні Назарія Яремчука
та Василя Зінкевича транслювали з Театральної площі у Чернівцях
на всю Україну!!!
У грудні 1971-го в Останкіно (московська концертна студія) у
фіналі «Пісні-71» українська «Червона рута» у виконанні Василя Зінкевича, Назарія
Яремчука та Володимира Івасюка стала переможцем пісні року.
Слава колективу зростає й він переходить з Вижниці до
Чернівецької філармонії, й дає чималу кількість концертів вживу. Київ, Москва,
Ленінград, Прибалтика, Крим, Європа… Де тільки не гастролювали буковинські
митці, отримуючи в подяку від слухачів зворушливу хвилю оплесків.
Не витримавши такого напруженого графіка, Василь Зінкевич у
1975 році покидає «Смерічку» і переїжджає до Луцька, де невдовзі на багато
років стає незмінним солістом ВІА «Світязь» Волинської обласної філармонії (з
1980 р. ─ його художнім керівником).
Василь Іванович ─ народний артист України (1986 р.), лауреат
Шевченківської премії (1994 р.), почесний громадянин Луцька (2001 р.). 2009 року,
згідно указу президента України Віктора Ющенка, Василю Зінкевичу присвоєно
звання «Герой України».
До речі, перші сценічні костюми для Софії Ротару,
«Смерічки», а пізніше «Світязя», ансамблю пісні і танцю ім. Павла Вірського розроблялися
за ескізами Василя Зінкевича.
Справу батька нині продовжують два його сини Василь та
Богдан ─ лідери популярних серед молоді хіп-хопових колективів «Тартак» та
«Основний показник».
У цьому році заплановано чимало концертів співака на великих
сценах міст України: 22 червня 2020 року в Палаці культури ім. Тараса Шевченка
міста Трускавець, 23 червня 2020 року в кіноконцертному залі «Арена-центр»
в Івано-Франківську, 4 жовтня 2020 року – в Палаці «Україна» в Києві. Зичимо
ювіляру міцного здоров’я й здійснення усіх великих починань.