18 травня 2020 року Україна відзначатиме День боротьби за
права кримськотатарського народу, що історично сформувався в Криму з різних
етнічних груп, а також вшанує пам'ять жертв депортації кримських татар.
Саме в цей день 1944 року за наказом Сталіна увесь
кримськотатарський народ, який звинувачувався у масовій зраді і
колабораціонізмі, тобто співпраці з ворогом, був депортований з Криму до різних
республік СРСР ─ Узбецької, Киргизької, Казахської, Таджицької РСР та різних
областей Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР).
Загалом, за офіційними даними, було депортовано 183 тисячі 144 особи, за
кримськотатарськими джерелами ─ понад 400 тисяч. Згідно інформації
кримськотатарських активістів, 46 % депортованих загинуло, а, отже, це був
фактично кожен другий.
Зі спогадів очевидців, бійці військ НКВС у найкоротший
термін дозволили взяти усе необхідне, а далі людей відправили на вантажівках до
залізничних станцій, потім ─ ешелонами у далеку дорогу. Зважаючи на кількість
людських жертв, значна частина дослідників уже сьогодні притримуються
одностайної думки, яка полягає в тому, що цю депортацію сміливо можна
прирівняти до геноциду кримськотатарського народу.
Сьогодні ми говоримо про те, що не тільки кожен українець, а
й увесь світ має знати і пам’ятати про злочинні діяння радянської влади, а
також про наслідки депортації, яка полягала не лише у втраті чисельності, а й в
масовому знищенні культури даного народу, який, до речі, Верховна Рада України
спромоглася тільки нещодавно визнати корінним народом у складі нашої держави.
На сьогодні кримські татари, окрім України, проживають на
територіях Росії, Туреччини, Румунії, Болгарії, Узбекистану, де зберігають свої
звичаї та традиції. На превеликий жаль, українцям й донині не вистачило часу,
коштів, а швидше за все бажання, для того, щоб на науковому рівні дослідити та
вивчити культурну спадщину цього народу. Якщо говорити чесно, то на
сьогоднішній день ми маємо обмаль фахівців, які були б компетентними в
кримськотатарській тематиці. Лише нещодавно в столиці, у Київському
національному університеті ім. Тараса Шевченка, розпочато вивчення
кримськотатарської мови й літератури.
Нині кримські татари переживають нові випробування, живучи в
анексованому росіянами Криму. Хотілося б, щоб кожен із нас усвідомлював усі
наслідки трагедії кримських татар. Для того, щоб бути, як кажуть, «у темі»,
закликаємо переглянути українську кінострічку режисера і виконавця головної
ролі Ахтема Сеїтаблаєва під назвою «Хайтарма», що в перекладі означає «повернення»,
або ж прослухати пісню української кримськотатарської співачки Джамали «1944»,
з якою вона здобула перемогу на Євробаченні в 2016 році. Є ще один варіант:
можна прочитати книгу (на превеликий жаль, її ще й досі немає у фондах нашої
книгозбірні) британської журналістки й письменниці Лілі Хайд «Омріяний рай», де
зібрано десятки інтерв’ю про депортацію та репатріацію кримських татар.
Й насамкінець пропонуємо вашій увазі бібліографічний список
на тему: «Мистецтво кримських татар та його відображення у дослідженнях
науковців на сторінках періодичних видань».
Аблялімова Е.
Бахчисарайський ханський палац: реставрація чи реконструкція / Е. Аблялімова //
Пам’ятки України. – 2019. – № 4-6. – С. 79–82.
Аблямитова Л. Символические аспекты национального
крымскотатарского костюма в свадебном обряде / Л. Аблямитова // Нар. творчість
та етнографія. – 2008. – № 1. – С. 24–31.
Акчуріна-Муфтієва Н. Етнографічні дослідження
кримськотатарського житла / Н. Акчуріна-Муфтієва // Нар. творчість та
етнографія. – 2005. – № 1. – С. 92–96.
Акчуріна-Муфтієва Н. Історіографія вивчення
кримськотатарського народного декоративного мистецтва / Н. Акчуріна-Муфтієва //
Вища школа. – 2010. – № 5-6. – С. 92–101.
Акчуріна-Муфтієва Н. Килимарство й виробництво з вовни у
кримських татар / Н. Акчуріна-Муфтієва // Нар. творчість та етнографія. –
2007. – № 2. – С. 80–87.
Акчуріна-Муфтієва Н. Ювелірне мистецтво кримських татар /
Н. Акчуріна-Муфтієва // Образотворче мистецтво. – 2013. – № 3. –
С. 106–109.
Бавбекова І. Орнаментальні форми кримськотатарського
традиційного мистецтва / І. Бавбекова // Нар. творчість та етнографія. – 2005.
– № 1. – С. 97–99.
Букет Є. Творчі
задуми Рустема Скібіна: [нещодавно в столиці навчали кримськотатарського
розпису хною] / Є. Букет // Українська культура. – 2015. – № 7-9. –
С. 24–31.
Вивчили колекцію з кримськотатарським орнаментом: [фахівці
досліджували етнографічну колекцію, що надійшла до фондів Харківськ. історичн.
музею після визволення міста в 1943 р. та пов'язана з історією і культурою
кримськотатарського народу] // Голос України. – 2019. – 23 берез. – С. 6.
Волошенюк О. Перший
кримськотатарський фільм: постколоніальні студії / О. Волошенюк // Студії
мистецтвознавчі. – 2017. – № 1. – С. 51–60.
Грушецька В. О.
Традиційний костюм кримських татар у науковій спадщині У. А. Боданінського / В.
О. Грушецька // Наук. вісн. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки.
Історичні науки. – 2014. – № 7. – С. 152-157.
Гуменюк В. Вистава
ярка, концептуальна: («Лісова пісня» в постановці кримськотатарських митців) /
В. Гуменюк // Український театр. – 2005. – № 4. – С. 9 – 11.
Гуменюк О. Рекрутчина
та еміграція в кримськотатарському фольклорному епосі / О. Гуменюк // Слово і
час. – 2017. – № 5. – С. 69–78.
Гуменюк О. Жіноча
любовна пісня в кримськотатарській любовній ліриці / О. Гуменюк // Нар.
творчість та етнографія. – 2007. – № 2. – С. 87–90.
Джулай Д. Подих
кримського вітру: [в укр. Нац. центрі нар. культури «Музей Івана Гончара»
відбулася виставка творів кримськотатарського мистецтва з приватних колекцій
«Зінджір»] / Д. Джулай // Літературна Україна. – 2014. –17 квіт. – С. 16.
Ізмаїлова Е.
Особливості музичного виховання дітей в кримськотатарській школі / Е. Ізмаїлова
// Початк. школа. – 2003. – № 6. – С. 55–57.
Катриченко Т. Про
відроджений культурний код: [у Нац. центрі нар. культури «Музей Івана Гончара»
відкрилася виставка кримськотатарського мистецтва] / Т. Катриченко //
День. – 2014. – 8 квіт. – С. 12.
Марчук Є.
Бахчисарайська хайтарма: кримськотатарський нар. танець [Ноти] :
перекладення для двох фортепіано / Є. Марчук // Муз. школа. – 2018. – № 7.
– С. 35–45.
Мона Ж., Хайбуллаєва
Ф. Похоронний обряд кримських татар / Ж. Мона, Ф. Хайбуллаєва //
Народознавчі зошити. – 2001. – № 3. – С. 599–601.
Музиченко Я. Народ
степу і гірських джерел: історико-культульна спадщина кримських татар свідчить:
Крим – саме їхня Батьківщина / Я. Музиченко // Україна молода. – 2014. –
16–17 трав. – С. 18–19.
Пащенко А. Алім –
кримськотатарський бунтар / А. Пащенко // Кіно-театр. – 2016. – № 4. – С.
10–12.
Сеїтаблаєв А. «Кожен
кримський татарин мріяв, щоб у нас було своє кіно. Я щасливий: зняти перший
фільм випало мені» / А. Сеїтаблаєв // Кіно-театр. – 2013. – № 5. –
С. 13–17.
Семена М. З «тіла
самого Криму» створює картини художниця Ельвіса Татарова / М. Семена // День. –
2015. – 14 лип. – С. 12.
Семена М. Зацвів «Сад
мистецтв»: [відроджено традицію кримськотатарської народної вишивки золотом] /
М. Семена // День. – 2016. – 14 січ. – С. 12.
Семена М. Перші
професіонали: у Криму виставлено полотна кримськотатарських авторів знищеної
під час Другої світової війни і депортації школи живопису / М. Семена // День.
– 2014. – 16 жовт. – С. 8.
Семена М. «Таїна
вишивки»: [у Кримськотатарському музеї мистецтв у Сімферополі відкрилася виставка
«Таїна вишивки»] / М. Семена // День. – 2014. – 11 груд. – С. 12.
Скрипник В. Збирають
спогади про депортацію: [про театр. виставу, презентовану у Вінниці
активістами, що співпрацюють з вимушеними переселенцями з Криму – до 75-х
роковин примусового виселення корінного народу з півострова] / В. Скрипник //
Голос України. – 2019. – 15 трав. – С. 8.
Фіалко Д. «Зінджір»
поєднав наші народи: укр. Нац. центр народної культури «Музей Івана Гончара»
показав твори кримськотатарського мистецтва з приват. колекцій Києва / Д.
Фіалко // Урядовий кур'єр. – 2014. – 24 квіт. – С. 20.
Хайруддінов М.
Виховання дітей у кримськотатарській родині / М. Хайруддінов // Початк.
школа. – 2001. – № 5. – С. 45–49.