Володимири Івасюка
Дивовижно складаються людські долі. Одному судолося спокійне життя, сповнене праці, людського щастя, всього того, чим живе людина на Землі. Іншому... Є долі – наче блискавки, які вихоплюються раптово, висвітлюють найзаповітніші куточки людської душі і надовго, може, назавжди залишають свій відблиск у людській пам’яті. До таких людей належить композитор Володимир Івасюк. На превеликий жаль, його земне життя обірвалося, коли йому було лише 30 років.
4 березня 2019 року, саме у день його народження, коли б йому виповнилось 70 років, відділ літератури з питань мистецтва провів музичний вечір "Вернись із спогадів". Ведучі повернули присутніх у ті часи, коли в музичне життя всієї країни увірвався "чистою водою з синіх гір" могутній і вибуховий талант Володимира Івасюка.
Пісні Володимира Івасюка "Балада про мальви" та "Червона рута" прозвучали у виконанні Аліни Неділі, студентки Східноєвроапейського університету імені Лесі Українки та Михайла Лазуки, заслуженого артиста України, викладача цього ж вузу. Михайло Миколайович відтворив перед присутніми подробиці зустрічі з Володимиром Івасюком у товаристві Василя Зінкевича, під час роботи у Волинському хорі.
Спогадами про навчання в Чернівецькому медичному інституті впродовж 5 років, спільні творчі вподобання із Володимиром Івасюком поділився Василь Ішук – лікар Волинської обласної кінічної лікарні.
Про незабутні зустрічі з автором "Червоної рути" під час навчання в Львівській державній консерваторії, а також про скорботний день прощання на Личаківському цвинтарі 22 травня 1979 року, розповів Віктор Тиможинський – заслужений діяч мистецтв України, композитор. якому судилося із друзями супроводжувати домовину музиканти до місця вічного спочину.
Володимир Івасюк вийшов з весни. Вийшов до людей з чистою, відкритою до життя душею. Таким і залишився у серцях тих. хто щиро його любив. Його, який репрезентував світові загадкову, незнану і прекрасну землю з полонинами, плаями, горами, лісами, смереками і водограями. Країну з поетичною назвою Україна.