260 років від дня народження австрійського композитора
Вольфґанга Амадея Моцарта
Музика Вольфґанга Амадея Моцарта живе поміж нас понад 200 років. Коли тільки починають вчитися грати на роялі, то одні з перших творів, що грають – це твори Моцарта. Коли приходимо на концерт класичної музики, то часто чуємо музику Моцарта. Музиканти виконують музику цього композитора охоче і з любов’ю. Музика Моцарта не вмирає, тому що, коли ми її чуємо, вона пробуджує в нас почуття радості, бажання жити, досягти в своєму житті тих же вершин, які Моцарт досяг у своєму мистецтві. Його ясні і сердечні мелодії хвилюють нас.
"Вічний сонячний світ в музиці, ім’я тобі "Моцарт", – вигукнув в своїй книзі "Музика та її представники" Антон Рубінштейн. Ці слова стали назвою книжкової виставки до ювілею композитора, яка організованна у відділі мистецтв. Потрібно сказати, що написано про композитора досить багато. Цікава історія однієї з представлених на виставці книг (є декілька її видань). Римський письменний і вчений Теренцій Варрон писав: "Книги мають свою долю..." Доля музикознавчого дослідження Георгія Чичеріна "Моцарт" більше чим незвичайна. Написана у 1930 році зі скромною назвою "Лист про Моцарта", книга, по суті. не призначалися до друку. Спроба надрукувати при житті Чичеріна не здійснилася і 40 років рукопис залишався надбанням приватних і державних архивів. Лише у 1970 році відбулося друге народження "Моцарта", народження по суті сенсаційне. Читачів підкорила новизна і сміливість ідей, глибина трактування творчості й особистості Моцарта, міць аргументації, широта ракурсу, емоціональність та експресівність викладання. Було прийняте й жанрове визначення праці як "дослідницький етюд", підкреслюючи цим науковий зміст книги та своєрідність її форми. У 1975 році в Лейпцигу була надрукована на німецькій мові праця Чичеріна і ввійшла в зарубіжну "моцартіану". Але цим ще не обмежелося. Життя книги отримала абсолютно нову і своєрідну форму: вона вийшла на художню естраду. У вигляді літературно-музичного монтажу "Моцарт" Чичерінв став надбанням широкого кола читачів.
Безперечно, музичні твори Моцарта заслуговують найвищої оцінки, але й життя композитора варте того, що б знати досконально, що довелося йому пережити. Навіть похорони Моцарта проходили за трагічними обставинами. Через відсутність грошей у його осиротілій сім’ї, композитор був похований не в окремій, а в загальній могилі. Точне місце поховання досі невідоме. Моцарт з тих композиторів, які відкриваються лише поступово. Складність Моцарта, як вважають дослідники, була джерелом особистої трагедії композитора: розбіжність в останні роки життя з суспільством, яке перестало його розуміти. Саме в цьому і є причина безвісної смерті Моцарта. яка викликає подив у деяких біографів.
