У сучасному світі елементи з бісеру застосовуються в багатьох стилях. На початку минулого століття інтерес до бісеру впав. І тільки після того, як багато знаменитих кутюр'є прикрасили свої моделі бісером люди стали, як і в минулі часи, захоплюватися бісером. Зазвичай люди, які вперше побачили вироби з бісеру, думають, що зробити щось подібне їм не під силу. Але це зовсім не так. Бісероплетіння - мистецтво, яким може оволодіти кожен і яке з часом захоплює все більше і більше - варто сплести щось одне і вже неможливо зупинитися. Виготовлення бісерних виробів - цікаве і захоплююче заняття, хоча і досить кропітке. В даний час книг по бісеру предостатньо. Саме книги допоможуть «подружитися» з ним і з часом досягти досконалості в цьому вигляді рукоділля. А знайти їх можна у відділі літератури з питань мистецтв. Пропонуємо вашій увазі буктрейлер, створений в нашій бібліотеці.
вівторок, 25 березня 2014 р.
середа, 12 березня 2014 р.
понеділок, 3 березня 2014 р.
Через терни - з Кобзарем у серці
Миколи Куделі
Літературно-мистецький вечір
З року в рік весь
український народ щовесни в березні згадує свого найбільшого пророка, генія
Тараса Шевченка. Відкрийте будь-яку сторінку його золотої книги «Кобзаря» і
прочитайте, скільки там любові до свого народу, скільки там теплих батьківських
порад, як ми маємо жити, як свій край любити. На Кобзаревій спадщині виростали
і виростають цілі плеяди літературних критиків, літературознавців і
найосновніше – про нього пишуть поети та письменники.
Палким прихильником Тараса Шевченка все своє життя залишався наш земляк Микола Куделя.
Можливо, це звичайнісінька випадковість: він народився гожого березневого дня у
волинському селі Буяни у дні святкування столітнього ювілею Тараса Шевченка.
Доля обирає нас, але й ми її також обираємо. А доля Миколи Куделі така ж
непроста і терниста, як і доля України, яку він любив понад усе до останнього
подиху
3 березня відбувся
літературно-мистецький вечір "Через терни - з Кобзарем у серці".
У вечорі пам’яті Миколи Куделі були присутні нащадки його родини - музейний працівник Марія Філонюк, яка завідує кімнатою Миколи Куделі в Волинському краєзнавчому музеї, та Ніна Фесенко - художник, а також лауреати обласної премії імені Миколи Куделі. Не випадково, але все ж таки приємною несподіванкою для Миколи Павловича, стала неординарна подія: у 1995 році заснували премію його імені, яка присуджується за просвітницьку, пошукову, краєзнавчу роботу, популяризацію досягнень національної культури шляхом створення книжкових, музейних зібрань, колекцій, організації заходів із вшанування життя і творчості видатних діячів культури.. Першим її лауреатом стала Валентина Москалюк, яка на той час була завідувачкою науково-методичним відділом Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.
Лауреатом 2013 року стала також працівниця нашої бібліотеки – головний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Зоя Алексійчук.
Запрошений до участі в вечорі письменник Віктор Вербич розповів про свої зустрічі з Миколою Павловичем.
У вечорі пам’яті Миколи Куделі були присутні нащадки його родини - музейний працівник Марія Філонюк, яка завідує кімнатою Миколи Куделі в Волинському краєзнавчому музеї, та Ніна Фесенко - художник, а також лауреати обласної премії імені Миколи Куделі. Не випадково, але все ж таки приємною несподіванкою для Миколи Павловича, стала неординарна подія: у 1995 році заснували премію його імені, яка присуджується за просвітницьку, пошукову, краєзнавчу роботу, популяризацію досягнень національної культури шляхом створення книжкових, музейних зібрань, колекцій, організації заходів із вшанування життя і творчості видатних діячів культури.. Першим її лауреатом стала Валентина Москалюк, яка на той час була завідувачкою науково-методичним відділом Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.
Лауреатом 2013 року стала також працівниця нашої бібліотеки – головний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Зоя Алексійчук.
Запрошений до участі в вечорі письменник Віктор Вербич розповів про свої зустрічі з Миколою Павловичем.
Шевченківську тематику в житті Миколи Куделі не
можна вписати в рамки простого колекціонування. Він Шевченком жив, ним думав,
через нього сприймав світ. Шевченкова правда для Куделі була найсправедливіша у
світі. Він багато сил та енергії відав культурно-освітній справі, пропаганді
полум’яних творів Тараса Шевченка. Він був відомим збирачем Шевченкіани,
організатором музею-світлиці Кобзаря у рідному селі. У цій світлиці
зберігається понад 140 «Кобзарів», з яких 7 – видані ще в ХІХ столітті, більше
800 книг шевченкознавчої літератури, сотні поштівок, значків, медалей, марок,
екслібрисів, вирізок з газет і журналів… А ще – портрети, картини, рушники,
грудка землі, привезена з могили Тараса Шевченка у Каневі. Все, що є в цій
кімнаті, зв’язано з іменем поета.
Перу Миколи Куделя належить 5 книг та безліч статей. Шевченко у його матеріалах завжди живий і відповідний сучасному моменту, бо в його думах він шукав відповіді на свої питання і пропонував їх шукати читачам.
Хочеться вірити, що знайдеться хтось, хто
покладе тернисте життя Миколи Куделі в основу хвилюючої документальної повісті.
Його життя, сповнене трагізму, варте того, щоб про нього знала Україна.
Підписатися на:
Дописи (Atom)