Параски Хоми
Книжкова виставка
Казковий світ свіжих барв Параски Хоми з перших виставок буквально вразив глядачів розмаїттям квіткового буяння.
На білих аркушах паперу, переосмислені багатою фантазією авторки, зацвіли-замайоріли «Маки», «Квіти», «Жоржини», «Гвоздики», «Чорнобривці», «Садові
квіти»… Соковитістю кольору, вільним ритмом, природністю композиції майстриня
заявила світові про свій потужний талант. І, зазвичай, всіх цікавило, як то
жінка, що не закінчувала спеціальних шкіл чи студій, не мала, як скажімо, Федір
Приймаченко, наставниці в особі матері-художниці, не вчилася, як петриківські малювальники,
не була навіть на виставках творів народних живописців, створила довершені й
талановиті картини, кращі з яких можна поставити поруч з роботами Катерини Білокур
та Марії Приймаченко. Дослідники творчості
Параски Хоми говорять про розмах і безкрайність фантазії,
вільну симетрію, невимушений ритм, підкреслюють те, що художниця брала від
природи певний настроєвий та колористичний мотив, а потім цілком вільно і
сміливо створювала на аркуші площину, ніби розгорнуту композицію, виявляючи приховані
в мотиві кольорові й пластичні ефекти, відкриваючі безмежні декоративні
можливості навколишнього світу; наголошують на тім, що багата фантазія
художниці поєднується з поетичним світосприйманням, створюючи радісний гімн
молодості землі. Творчість Параски Петрівни Хоми - характерне для українців явище. Але вона знайшла власний стиль творення прекрасного. ЇЇ розписи неповторні. Іноді про талант судять як про щось стале, раз назавжди дане матір’ю-природою. А може, перша рисочка таланту Параски Хоми прихована у далекому спогаді? Буяння фантазії, соковитість кольору, невимушеність - усе це шло від безпосередніх поччутів авторки, від природи, що її оточувала, від любові до людей, яким вона відділа свій талант, своє мистецтво.
