Івана Григоровича Григоровича-Барського
У 60-х - на початку 70-х рр.. ХVIII ст. найпопулярнішим архітектором
Києва вважався Іван Григорович Григорович-Барський. У цьому році випала нагода
здійснити власну подорож по місцях, пов’язаних з ім’ям митця, вшановуючи 300-річчя
від дня його народження. І немає значення, якщо цей маршрут не розроблений
мистецтвознавцями. Адже збереглися відомості про споруди, які він здійснив у
завершальний період розвитку стилю українського барокко. І це дає можливість
оглянути ті, що збереглися, адже вони
увібрали в собі увесь багатий досвід європейського мистецтва, примхливо
об’єднавши його з власними естетичними засадами, розумінням прекрасного. Григорович-Барський багато чого сприйняв від
видатного майстра європейської школи Растреллі, однак своєрідно перетлумачив
засвоєне в дусі українського архітектури. Він удосконалив композицію храмів на
плані тетрахонта, надавши їм урочистого вигляду завдяки стовпоподібним
силуетам. Упродовж 20 років він збудував церкву Красногорського монастиря,
Набережно-Микільську дзвіницю, галерею Костянтинівської церкви, корпус
братських келій Межигірського монастирі, Покровську церкву в Києві – одну з
найкращих своїх споруд. Крім того, архітектор збудував багато цивільних споруд
у Києві, зокрема будинки нової бурси, гостинного двору на Подолі та ін.
Останнім його витвором була дзвіниця Успенського собору Києво-Печерської лаври
(1782 р.).
Цікаво, що
зберігся проект епітафії Іванові Григоровичу-Барському, складений, хоч як це не
дивно, ним сами, з яким можна ознайомитися в книзі: "Корені та парості".Саме в цьому документі вказано «…сего 1785 умре, зде погребен… мая числа котрому будет вечное упокоение». Мабуть, будівничий переживав тоді кризу або тяжко хворів, проте помер він на шість років пізніше – 10 вересня 1791 року. Для істориків архітектури це важливо, адже дає змогу зараз більш певно датувати його ще не виявлені роботи, які в епітафії описані далеко не всі.
