Презентація книжкової виставки
2012 року виповнюється 120 років від дня народження та 70-ті роковини смерті Бруно Шульца - всесвітньо відомого польського письменника і художника. Враховуючи його визначний особистий внесок у світову культуру XX століття, Верховна Рада України ухвалила рішення урочисто відзначити обидві річниці в Україні на державному рівні.
У відділі літератури з питань мистецтва відбулася презентація книжкової виставки «Бруно Шульц – слово і образ». Бібліотекар Олена Довгун ознайомила присутніх з матеріалами виставки і розкрила письменника як особистість. Ось деякі фрагменти її виступу.
«Усе життя Бруно Шульц, який народився 12 липня 1892 прожив у Дрогобичі. Творчість цього видатного польського письменника, як не дивно, майже не відома українському читачеві, хоча його твори дуже популярні і перекладені багатьма мовами світу.
Шульцова біографія – це біографія єврея, котрий писав польською мовою в галицькому містечку, яке від дня появи його на світ перебувало то в межах Австро-Угорської імперії (з 1722 року), то Польщі (після першої світової війни), то радянської України (з 1939 року після приєднання Західної України до СРСР). Таким чином виростав хлопець між різних мов та культур.
Народився Бруно Шульц і, якщо не брати до уваги кількох короткочасних подорожей (оскільки брав участь у кількох художніх виставках у Варшаві, Львові, Кракові), безвиїзно прожив свій вік у провінційному на той час Дрогобичі, де й загинув від кулі гестапівця.Місце поховання цього визначного митця до сьогодні залишається невідомим.
Проте як чехи вважають своїм культурним обов’язком засвоїти в своїй мові те, що написав на їхній землі по-німецьки Ф. Кафка, так і українцям годиться почати хоч би перше ознайомлення з Шульцом.
Узагалі-то немає нічого дивного в тому, що Бруно Шульц, твори якого перекладено десятками мов, з вивчення якого в Польщі складають державний екзамен, а в США засновано премію його імені, залишається в Україні для більшості загадковим материком про який багато хто чув, але відправитись туди з ґрунтовною експедицією завжди чогось бракує. Насамперед – часу, можливо – справжнього бажання та здатності перетворити читання й споглядання скромного за обсягом спадку Шульца на своєрідну медитацію (адже легкою ту прозу не назвеш, так само як і графіку – «красивою»).
Проте разом з тим мусимо визнати, що своїм знанням про існування людської одиниці під іменем Бруно Шульц завдячуємо саме тому, що його життя було таким, яким було.
Якби не тяжіли над ним його провінційність, його єврейськість, його вбогість, його комплекс неповноцінності й десятки інших непосильних тягарів, він би був, безперечно, щасливішою людиною – можливо, навіть пліднішим письменником. Але скоріше за все не був би великим письменником і вже цілком напевно – тим єдиним і своєрідним письменником, без якого наше життя виглядало б убогішим.
Є такий термін із німецької філософії – «людина, що живе внутрішнім життям». Кращого прикладу для ілюстрації цього психологічного феномена, ніж Шульц, годі й шукати.
На превеликий жаль, більша частина його художньої й літературної спадщини перетворилася на попіл у роки Другої Світової війни. Найбільша збірка рукописів, рисунків, графік та листів, що дійшли до нас зберігається у Варшавському музеї Літератури ім. А.Міцкевича, декілька рисунків є у Львівській галереї мистецтв.
Все своє життя Шульц втікав у свою уяву, магічно володіючи даром при допомозі слова та олівця витворювати химерний світ.
Він завжди був переконаний, що серед усіх цінностей земного життя, найбільшу вартість має духовний світ людини.
Пристрасті довкола його імені не вщухають і досі - час від часу точиться дискусія - чи вартує уваги як сама його особа, так і художня спадщина, чи не штучно роздмухані його досягнення в літературі і в малярстві.
Тим часом про нього у світі один за одним виходять роман ізраїльського письменника Давида Гроссмана «Бруно» (1986), повість-хроніка Бориса Хазанова «Чудотворець» (1990), роман італійського прозаїка Уго Рікареллі «Людина по імені Шульц» (1998).
У рамках вшанування пам’яті визначного митця 11 квітня цього року побачила світ також книга українського культуролога, філософа, громадського діяча Тараса Возняка “Бруно Шульц. Повернення”.
На жаль, ні одного з вищеперерахованих видань у нашій бібліотеці немає. Залишається тільки сподіватись, що не тільки весь світ, а й Україна гідно вшанує пам'ять цього видатного галичанина.
Перші кроки ми уже зробили. Починаючи з 2004 року, у Дрогобичі кожних два роки відбувається фестиваль Бруно Шульца, який став культурною подією Галичини. Тут збираються митці з різних країн світу, щоб знову і знову говорити про цей психологічний феномен. Надіємось, що такі зустрічі стануть поштовхом до написання різного роду нових ґрунтовних досліджень.»
