Творець духовної музики

130 років від дня народження українського композитора
Кирила Григоровича Стеценка

Книжкова виставка

Людина, яка обрала мистецтво шляхом служіння своєму народові, щоб лишитися у людській пам’яті, повинна успішно скласти два основних іспити: перед сучасником і перед історією. Незаперечним доказом того, що композитор Кирило Стеценко успішно склав перший іспит, є переконливий факт: палка любов сучасників до свого композитора, бережно передана нащадкам. Кирило Стеценко належить до плеяди видатних українських мистців початку ХХ століття. Композиторська і релігійна діяльність були як два рівноцінні крила, на які опирався розум і талант видатного сина України, спрямовані до вершин національного відродження віками гнобленого українського народу. Свідчення того є створення відомих усьому світові хорових шедеврів музично-релігійного звучання рідною мовою, десятки колядок і щедрівок в обробці композитора. Однією із вершин української духовної музики є авторські твори Стеценка. В них композитор органічно поєднав глибинні настрої народної музики і власну яскраву оригінальність. Духовно-музична спадщина Стеценка досить значна: «Всенощна», Три «Літургії», «Панахида», «Херувимські пісні» (6 творів), «Милість спокою» (4 твори), «Хваліть ім’я Господнє» (9 творів) та інші.

Нині, через 90 років по смерті композитора, ми повинні задуматися6 якою ціною композитор Стеценко здобув право бути для своїх сучасників, онуків і правнуків провідною зіркою у відродженні національної культури. Чому ми сьогодні знову звертаємося до Стеценка як до композитора – творця світської та релігійної музики, священика, громадського діяча? І допоможуть вам в цьому книги про композитора, які представлені на книжковій виставці, організованій у відділі мистецтва.

Земні й небесні джерела Олександра Архипенка

125 років від дня народження українського скульптора
Олександра АрхипенкаКнижкова виставка

Творчість Олександра Архипенка відома в цілому світі. Він мав сотні виставок по всіх культурних центрах цивілізованого світу. Про Архипенка написано безліч монографій, статей, есе, каталогів (але переважно іноземними мовами). Його скультура стала класикою модерного мистецтва. Без сумніву він увійшов в історію мистецтва як один з провідних митців-новаторів ХХ століття.
У 1987 році в Національному музеї Львова, на виставці, приуроченої до 100-річчя від дня народження Архипенка було виставлено сім його рисунків і одну літографію. Це все, що вдалося назбирати на Україні ентузіастам творчості найбільшого українського скульптора усіх часів. Правда, у Києві, у Державному музеї українського образотворчого мистецтва, зберігається
"рококове" погруддя диригента Віллена Менгельберга. Зараз у цьому ж музеї є подароване погруддя Тараса Шевченка, автор якого Олександр Архипенко. Ось і все. Його обмаль і воно не характерне для творчості художника. "Правдивого" Архипенка можна знайти лише на Заході, у музеях Європи й Америки. Відсутність оригіналів скеровує пошуки за Архипенком до літератури, що ми й зробили, організувавши книжково-ілюстративну виставку у відділі.

Пропонуємо вам альбом "Олександр Архипенко. - К.:Мистецтво, 1989. -200 с.". Здається обсяг досить великий, але книга видана малим форматом, хоча в альбомі репродуктовані найбільш відомі твори митця. Автор, вміщеного в книгу есе, Віталій Коротич дуже влучно описує творчий геній Олександра Архипенка.

Роздумами про життя Архипенка поза межами батьківщини розмірковує письменник Богдан Певний в своїй книзі "Майстри нашого мистецтва. - К., 2005. - с. 127-140". Автор приводить цікаві факти з життя скульптора, зв’язки Архипенка з українською громадою і самою Україною,також ділеться своїми враженнями, адже йому пощастило двічі перебувати у товаристві відомого митця.
Пошуки матеріалів про Олександра Архипенка допомогли нам усвідомити його всесвітнє значення. Та найкращою характеристикою його творів є його власні слова про свою алегоричну постать "Ма": "Вона знає і відчуває безмежність і вічність, бо вона сама частина їх. Її інстикт і інтуіція безмежні. У своїй мудрості вона бачить речі, що заховані в лоні майбутнього."

Місце зустрічі - музей

18 травня - Міжнародний день музеїв
Книжкова виставка

Людина за своєю природою схильна до збирання. Навіть ті з нас, хто ніколи нічого не колекціонував, ретельно і з любов’ю зберігають щось із минулого: альбом фотографій з дитинства, вітальні листівки від друзів. Предмети матеріального світу стають нам заставою пам’яті про події та дні, яким призначено минуть й канути в глибинах часу. Сховищами колективної пам’яті є музеї. Існують вони не тільки для того, щоб ми могли урізноманітнити своє дозвілля у вихідний день. У музеях ведеться кропітка наукова й дослідницька робота. Мистецтвознавці, художники-реставратори змушують "заговорити" мовчазні експонати, у кожного з яких своя історія. Яких тільки не буває музеїв! Археологічні, історичні, художні, будинки-музеї, музеї їжі, вина, медицини, книг, рослин, музичних інструментів. На початку ХХІ ст. у світі налічується близько 40 тис. музеїв. В Україні нараховується 422 музейні установи, де зберігається понад 11 млн. пам’яток історії, культури та мистецтва. Історія людства - одна, але вивчати її можна по-різному. Можна - за війнами й великими баталіями. Можна - за іменами правителів, політичними подіями. А можна - за тим, як людина у різні часи уявляла собі прекрасне, як утілювала своє бачення світу у видимих образах, із чого раділа, над чим сміялася, що її засмучивало. Одразу й не розповісти про все, що є прекрасного й дивного у найкращих музеях світу. Навіть один музей не можливо оглянути за день. Люди, які розуміють і шанують мистецтво, іноді знову і знову приходять подивитися на одну-єдину картину. Тому ми вирішили просто запропонувати вам книги про музеї і їх колекції. Це здалося нам найбільш важливим і цікавим, що сподобається і запам'ятається. Про смаки не сперечаються, а може статися так: ви відвідаєте вже знайомі завдяки цим книгам музеї й оберете для себе нові улюблені твори, й інші історії заволодіють вашою увагою.