вівторок, 22 листопада 2011 р.

"Господи, многії літа подай...Захисти наш рідний край"


Таку назву має виставка вишитих ікон, яка відкрилася у відділі літератури з питань мистецтва. У наш час, коли людство досягло найвишого рівня комунікації, ми повинні з особливою увагою стежити за творчістю тих, хто живе поруч із нами, про кого слід говорити тепер, адже вони заслуговують того. Саме до таких людей можна віднести автора виставки - Олександра Шума. Хоча за професією він будівельник, весь свій вільний час присвячує вишиванню. Спочатку вишивав серветки, доріжки, рушники, а згодом - ікони.Його роботи унікальні за своєю суттю. Нині у творчому доробку луцького майстра вишивки Олександра Шума нараховується 35 ікон. Оглядаючи його роботи, замислюєшся, що спонукає людину творити? Чому ночами в глухомі селі бабуся вишиває рушники, а тих рушників вже повна скриня? Кажуть це потрібно душі. А ще кажуть, що творчість - чиста молитва духу. І в цьому переконуєшся, коли дивишся на "Почаївську Божу матір" або "Спаса Нерукотворного", "Марію Магдалину" або "Розчулення", які так старано вишив Олександр Шум.

середа, 2 листопада 2011 р.

«Міфічний і магічний світ Пікассо»

130 років від дня народження іспанського та французького художника
Перегляд образотворчих матеріалів

«Мистецтво – це обман,
який допомагає нам зрозуміти правду».
Пабло Пікассо

31 жовтня у відділі літератури з питань мистецтва для студентів 1 курсу образотворчого мистецтва ВДУКіМ ім. І.Стравінського проведено перегляд образотворчих матеріалів Пабло Пікассо.
Бібліотекар відділу Олена Довгун ознайомила студентів з життям Пікассо та його найбільш відомими картинами. Для перегляду використовувалися книги та альбоми, які знаходяться у відділі. Навидем деякі витримки з підготовленої інформації.

"Пабло Пікассо (Руїс) (1881-1973) – один із найбільш визначних художників XX століття, живописець, гравер, скульптор, письменник. Народився 25 жовтня 1881 року в Малаге, невеликому іспанському містечку, проте майже все своє життя провів у Парижі. Талант у хлопчика проявився рано. За словами самого художника, він розпочав малювати «задовго до того, як зміг розмовляти, але ніколи не малював як дитина». Уже в дванадцять років Пікассо допомагав батьку в написанні картин на продаж.
Навчався митець в Барселоні в Академії мистецтв у свого батька, блискучого художника, майстра строгих і красивих реалістичних портретів. Ранні роботи Пікассо (до 1900 р.) написані у повній відповідності з канонами академічного мистецтва («Перше причастя», 1895-1896, «Знання і милосердя»). Підписував художник свої картини дівочим прізвищем матері «Пікассо», пробуючи її різні варіанти: Піказзо, Піказ і т. д.
З 1900 року Пікассо періодично відвідує Париж, де знайомиться з мистецтвом імпресіоністів і постімпресіоністів (Е. Дега, П. Сезана). В 1901 році він їде до Парижу, який у той час був Меккою всіх художників. Через декілька місяців в галереї Амбруаза Воллара (французького торговця картинами) відкривається його перша виставка. Критики відзначають талант молодого іспанця, але разом із тим помічають великий вплив на його творчість Ель Греко, Ван Гога та ін.
Період з 1901 по 1904 рр. прийнято називати «блакитним» періодом в творчості художника, оскільки його полотна написані в холодній синьо-зеленій гамі. В цей час Пікассо створює картини, які відзначаються натягнутою, в деякій мірі сумною емоціональною характеристикою образів («Старий гітарист», 1903, «Старий єврей з хлопчиком»). Головні персонажі – бідні і обездолені жебраки. В 1904 р. П. Пікассо остаточно поселяється в Парижі, і в його творчості наступає новий - «рожевий» період (1904-1906), героями якого часто стають актори і акробати («Сім’я акробатів з мавпою», 1905). Деякі дослідники навіть називають початок цього періоду цирковим. Слід зазначити, що твором перехідного періоду від «блакитного» до «рожевого» є знаменита картина «Дівчинка на кулі» (1905). Картина «Авіньйонські дівчата», написана художником 1907 р., вважається одним із найбільш відомих творінь майстра. В цій роботі Пікассо продовжив тему проституції, до якої звертався ще на початку свого творчого шляху. «Авіньйонські дівчата» заклали новий етап у творчості художника – «африканський» (1907-1909)., який названий так тому, що в цей час Пікассо пристально вивчав африканське мистецтво.
Приблизно з 1913 року Пікассо захоплюється натюрмортами. Все частіше він звертається до елементів колажу, включаючи в свої картини, наприклад, клаптики газети, наклеєний папір і т. д. Це – «Склянка і пляшка», «Музичні інструменти», «Жінка з гітарою» (всі 1913 р.).
До 1915 р. кубічний метод Пікассо являє собою добре розроблену систему. Він користується яскравими кольорами («Арлекін», 1915). На початку 1920-х років Пікассо продовжує працювати в кубічному напрямку («Три музиканти», 1921), проте з часом у художника назріває почуття невдоволення, він починає шукати стійкість в мистецтві, що приводить його до нового періоду у творчості – неокласицизму. У його картинах з’являються класичні риси і сюжети.
Захоплюючись кубізмом (1907 року майстер став засновником цього напрямку), він одночасно писав прекрасні графічні портрети в старих класичних традиціях.
Незадовго до початку громадянської війни в Іспанії була вперше відкрита велика виставка робіт митця. Коли ж розпочалась війна, художник, виступаючи проти фашизму, переводить республіканському уряду Іспанії значні суми грошей. В свою чергу той за надану підтримку призначає Пікассо почесним директором Прадо – головного художнього музею країни.
В 1937 році художник створює свою знамениту «Герніку», приводом для написання якої стало варварське бомбардування фашистами іспанського містечка з такою ж назвою. Темпи створення «Герніки» здаються неможливими. Потрібно мати на увазі колосальні розміри цього панно: три з половиною метри в висоту і біля восьми метрів в довжину. Художник написав його менше, ніж за місяць.
«Герніка» по праву вважається одним із найвизначніших шедеврів XX століття. Полотно виставлене в Прадо в окремому залі за величезною вітриною із куленепробивного скла.
Якщо ж говорити про особисте життя художника, то можна сказати, що воно було таким різноманітним як і його творчість. «Я не зустрічав ні однієї жінки, - говорив Пікассо, - яка зосталась би до мене байдужою. Більше того, не підкорялась моїй волі і моїм бажанням». В його житті була неймовірна кількість любовних пригод, декілька постійних супутниць, з двома із них він перебував в офіційному шлюбі. Перший раз Пікассо женився на Ользі Хохловій (була російською балериною) в 1918 році, а другий на Жаклін Рок в 1961 році. Разом із трьома позашлюбними дітьми у нього було вісім спадкоємців.
Майстер прожив довге життя. Помер він в 1973 році, на 92-му році життя. До останніх днів художник не переставав працювати.
Багато ночей підряд вантажні машини, що охоронялись нарядами жандармерії, вивозили із вілли Нотр-Дам-де-Ві на лазурному березі в столицю Франції полотна і інші твори покійного. Оцінка спадщини художника тривала два з половиною роки. Була отримана астрономічна сума – 260 мільйонів доларів. В реєстрі майна Пабло Пікассо залишилось 1885 картин, 7089 малюнків, 18095 гравюр, біля 10 000 літо- і ліногравюр, 1228 скульптур, 2800 керамічних творів, 11 гобеленів, 8 килимів… І це не рахуючи того, що було продано художником ще при його житті.
Нині в музеях майже всіх столиць світу наявними є зали, де зібрані роботи цього художника. Шлях Пікассо своєрідний і неповторний. Створене ним настільки різноманітне і часто протилежне, що при всій внутрішній єдності воно нагадує музей з роботами різних майстрів.
Протягом свого життя Пікассо був удостоєний наступних почесних нагород: золотої медалі за картину «Наука і милосердя» (1896 р.), Міжнародної премії Миру (1950 р.) і Міжнародної Ленінської премії «За укріплення миру між народами» (1962 р.). Слід зазначити, що художнику також належить голуб, зображений на плакаті Всесвітнього конгресу прихильників миру в Парижі (1949).
Підготувала Олена Довгун