понеділок, 1 березня 2021 р.

2 березня 95 років від дня народження Ф. О. Балабухи (1926–1990) – українського актора, народного артиста України

 

Федір Олексійович Балабуха народився 2 березня 1926 р. в селі Вища Тарасівка на Дніпропетровщині у простій селянській сім`ї. З дитинства мріяв стати артистом. У цьому відіграли важливу роль перші вчителі, які зуміли прищепити любов до рідної мови, пісні, літератури, природи. Юнак захопився театром ще до війни, коли вперше побачив професійну виставу. Тоді відчув, що це мета його життя. Однак мрії перервала Велика Вітчизняна війна. Федір Балабуха воював у військах Другого Українського фронту. Після важкого поранення був демобілізований і повернувся до рідного Запоріжжя.

Життєвий шлях майбутнього актора був нелегким. Де б не бував, куди б не водила доля, він завжди тягнувся до театру. Навчався в студії при Запорізькому українському музично-драматичному театрі. Довгий час працював художнім керівником на заводі «Запоріжсталь». Тут під його керівництвом був створений народний театр, який поставив на сцені дев`ять вистав. За скромну працю Федора Олексійовича нагородили медаллю «За восстановление предприятий черной металлургии Юга». Пізніше Ф. О. Балабуха працював у Мелітопольському, Ніжинському драматичних театрах.

24 грудня 1954 р. Федір Олексійович Балабуха із сім’єю прибув на Волинь. Лесин край припав до душі своєю мальовничою природою, полюбились його люди. На сцені Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, служінню якому віддав 29 літ праці, особливо розквіт талант актора. Ф.О. Балабуха створив у театрі понад 100 образів за творами класиків та сучасних авторів. Це – Василь у «Циганці Азі», Степан – у «Невольнику», Плетньов – у п`єсі «Солдатська вдова», Тарас Шевченко – у «Серці поета» та багато інших.

Федору Балабусі був притаманний постійний пошук нових шляхів у мистецтві, способів спілкування з глядачами. Він реалізувався у творчих вечорах, на яких звучала поезія Т. Шевченка, Лесі Українки, Л. Костенко. Він був бажаним гостем – лектором перед різними аудиторіями.

Дуже часто його запитували: «Якби можна було розпочати все спочатку…?». Він з гордістю відповідав, що пішов би тільки в театр. «Для мене театр – це ціле життя. І віддати скромний талант людям, нашим людям, чи може бути вища радість за цю ?!»

У 1975 році актору Ф. О. Балабусі присвоєне почесне звання «Народний артист України».

16 червня 1990 р. після важкої і тривалої хвороби на 65-му році життя Федір Олексійович Балабуха помер. Його життя і творча діяльність стали невід’ємною частиною історії культури нашого краю.

У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються матеріали народного артиста України Федора Олексійовича Балабухи. Це, зокрема: творчий фонд, особисті документи, фото, афіші та програми театральних вистав, за якими можна простежити його життєвий і творчий шлях.

Людмила Кревська

 Література:

Кревська Л. Федір Олексійович Балабуха (1926–1990) – український актор, народний артист України // Волинський музей: історія і сучасність : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Луцьк, 2009. – С. 103–108.

Клімчук Л. Воістину народний артист // Л. Клімчук // Луцьк. замок. – 2006. – 2 берез. – С. 12.

Коваль Л. Справді народний артист // Л. Коваль // Волинь. – 2006. – 2 берез. – С.

***

Балабуха Федір Олексійович // Мистецтво України : біогр. довід. – Київ, 1997. – С. 37.

Балабуха Федір Олексійович // Митці України : енцикл. довід. – Київ, 1992. – С.43.

Копилова Т. 2 березня 80 років від дня народження Ф. О. Балабухи (1926–1990) – українського актора, народного артиста України / Т. Копилова // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2006 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2005. – С. 48–50.

 


середа, 24 лютого 2021 р.

Пам’ятники Лесі Українці за кордоном

Вдячні закордонні українці встановили пам’ятники Лесі Українці за океаном – Саскатуні, Торонто (Канада), Клівленді (США). Віддали шану великій поетесі спорудженням пам’ятників у Грузії (Батумі, Телаві, Сурамі), в Азербайджані (Баку), Росії (Москва). Перший пам’ятник поетесі, як зазначають джерела, встановлено в місті Сурамі (автор – Тамара Абакелія).

 

вівторок, 16 лютого 2021 р.

Пам’ятники Лесі Українці в Україні

Леся Українка  ̶  славетна й улюблена письменниця українського народу, феноменальна жінка у світовій культурі, яку можна охарактеризувати її ж поетичним образом  ̶  «світло нагірне». Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили в боротьбі за волю України.

Над образом Лесі Українки, втіленим у бронзі, мармурі, граніті, працювали відомі митці Михайло Черешньовський, Галина Кальченко, Галина Петрашевич, Микола Обезюк, Леонід Муравін, Володимир Сколоздра, Юліан Савка, Володимир Прядка, Василь Бородай, Юлія Скобликова, Лев Біганич, Володимир та Василь Одрехівські, Іда Копийгоренко, Ярослав Красножон, Володимир Суханов, Макар Вронський, Тамара Абакелія, Емануїл Мисько, Богдан Корж та ін.

5 місць пошанування знаходяться на Волині – в Луцьку, Колодяжному, Ковелі, 6 – у столиці – місті Києві, серед них – високомистецький надгробний монумент, авторства Галини Петрашевич, споруджений 1939 року. 4 пам’ятники (в Ялті, Гурзуфі, Саках, Балаклаві)

середа, 10 лютого 2021 р.

Відділ літератури з питань мистецва отримав цінний дарунок від Українського культурного фонду


9 лютого 2021 року начальником відділу охорони культурної спадщини департаменту культури Луцької міської ради Олександром Котисом передано Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки 2 примірники видання «Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ – початку ХХ ст.» (за редакцією А. Клімашевського). Цінне мистецьке видання містить 256 сторінок.
Завдяки Українському інституту книги відтепер головна бібліотека Волині матиме в своїх фондах альбом, сформований за результатами резонансної виставки «Керамічний код Івана Левинського » (Львів, 2019–2020). Репродуктовані понад 500 пам’яток ужиткової і будівельної кераміки кінця ХІХ – початку ХХст. дають уявлення про виняткове мистецьке явище, створене підприємницьким талантом українського архітектора Івана Левинського. А науково - популярні статті дослідників зі Львова, Опішні, Харкова розкривають волинському читачеві захопливу панораму смислів, що постали в добу модерну – час, коли в пошуку власного національного виразу з новою силою зазвучав мистецький діалог між Заходом і Сходом України .
 Тішить, що тексти в книзі подані трьома мовами – українською, польською, англійською.
 Книга «Керамічний код Івана Левинського » займе чільне місце в фонді відділу літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.


вівторок, 2 лютого 2021 р.

Іван Гончар: жити і творити для народу

 


 В Україні багато чудових музеїв. Кожен, незважаючи на свої розміри, зародився з великої любові – до прекрасного, до мистецтва, до історії... Любов’ю був безмежно багатий і Іван Макарович Гончар – "хрещений батько" Українського центру народної культури, званого нині його ім’ям. Через музей Івана Гончара пройшли тисячі людей і залишилися йому невимовно вдячними. І колекціонер, і його скарб повернули багатьом історичну пам’ять, допомогли відчути себе українцями. До 120-річчя від дня народження митця у відділі літератури з питань мистецтва організовано виставку "Іван Гончар: жити і творити для народу". 




Пропонуємо список літератури до виставки. 

 Гасиджак Л. "Одяглися, об’єднали куфайкою..."/ Л.Гасиджак // Артанія.– 2013. – №1-2. – С. 90-91.

Гончар І. Ідеал краси людської. / І.Гончар // Людина і світ. – 1989. –№11. – С.30-34.

Гудак В. Історія і сучасність у народній тематичній пластиці малих форм: на прикладі творчості майстра народного мистецтва Івана Гончара. /В.Гудак. // Українська керамологія. – 2002. – №2. – С. 286-291.

Мельничук Ю. Україна Івана Гончара. / Ю. Мельничук // Міжнародний туризм. – 2006. – №2. – С. 94-99

Онищенко В. Одна людина може багато... / В.Онищенко. // Образотворче мистецтво. – 2011. – №2. – С. 38.

Поклад Н. "У нас все є, а радості нема..." / Н.Поклад. //Київ. – 2006. – №9. – С. 165-184. 

Посвята: шляхами подвижника: Іванові Гончару – 100 // Артанія. – 2011. – №2. – С.30-43.

Пошивайло-Марченко Т. Звитяга одного життя. / Т.Пошивайло-Марченко // Народне мистецтво. – 200-. – №1-2. – С. 5-7.

Чашкова А. Колекція кераміки українського центру народної культури "Музей Івіана Гончара". / А.Чашкова. // Український керамологічний журнал. – 2003. – №214. – С. 75-76.

Юхимович В. Один із двох. / В.Юхимович. // Образотворче мистецтво. – 1991. – №2. – С. 27.

Новинка

Надія Бернар-Ковальчук «Харківська школа фотографії: гра проти апарату»

Монографія заснована на дослідницькій роботі, проведеній в рамках мистецтвознавчої програми Університету Сорбонна, Париж, книга «Харківська школа фотографії: гра проти апарату» розкриває множинні джерела та експериментальний характер фотографічної творчості представників одного з найяскравіших феноменів українського сучасного мистецтва. В радянському андеграунді, під уламками імперії або на київських барикадах харківська фотографія вже більш як півстоліття відзначається іронією, критичним поглядом на медіум та колективною дією. Книга доповнена ілюстраціями та фрагментами з інтерв’ю, більшість яких публікуються вперше.  

Мистецтвознавиця Надія Бернар-Ковальчук  народилася в Києві, З 2013 року живе та працює в Парижі. Навчалась на кафедрі культурології в Києво-Могилянській академії, після чого вступила до Школи Лувру (École du Louvre) в Парижі, де отримала диплом бакалавра історії мистецтв зі спеціалізацією “сучасне мистецтво” у 2016 році. З 2017 по 2019 рік навчалась на магістерській програмі з історії мистецтва в Університеті Сорбонна (Sorbonne Université) за спеціальністю “сучасне мистецтво” та професійним напрямом “дослідження”. В 2020 розпочала роботу над дисератцією на здобуття наукового ступеню доктора філософії в аспірантурі Університету Сорбонна на факультеті історії мистецтва та археології .


понеділок, 23 листопада 2020 р.

вівторок, 6 жовтня 2020 р.

«Літоосені тепла палітра»

 5 жовтня 2020 року відкрилася персональна виставка полотен художниці  із села Баїв Луцького району Світлани Луцюк «Літоосені тепла палітра».  Свій мистецький доробок  художниця пропонує увазі користувачів бібліотеки вже вчетверте. Про перші кроки в живописі Ви зможите дізнатись, переглянувши відео. Запрошуємо усіх охочих до перегляду картин.












середа, 23 вересня 2020 р.

Нові надходження з питань мистецтва

Берд Майкл. 100 ідей,що змінили світ / М. Берд; пер.з англ. О. Українця, К Дудка. – Київ: ArtHauss, 2019. – 208с.

За тисячі років мистецтво набуло незліченних форм і втілень. Але час від часу нові відкриття чи віяння змінюють вигляд того, що ми звикли називати мистецтвом, або ж сам спосіб, у який ми його сприймаємо. Майкл Берд систематизує поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стріт-арту. У своїй книзі дослідник демонструє, як нові засоби і технології радикально змінюють способи, якими створюється мистецтво. Автор інтегрує історію мистецтва до ширшого контексту розвитку ідей, філософії, винаходів, світогляду, а також демонструє, як ідеї попередніх епох переосмислюються сучасними митцями. Майже 300 кольорових ілюстрацій створюють потужний візуальний супровід, перетворюючи книжку на мандрівку крізь епохи, стилі та ідеї.

Котлярчук А. Добровольці. Доба героїв  / Андрій Котлярчук. – Київ : Мистецтво, 2019. – 320 с.

Фотопроект історії війни Андрія Котлярчука присвячено добровольцям, ветеранам АТО. Проект довжиною у п`ять років: 2014–2018 рр.  Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах. У виданні репродуковано невипадкові світлини відзняті на чорно-білу широку плівку. Використано тільки квадратний кадр. Сотні кілометрів уздовж тонкої лінії дотику, сотні вдумливих кадрів, сотні портретів бійців до та після бою. Ілюстративний ряд супроводжують сотні висловлювань, спогадів, спостережень учасників подій. Фотопроект не випадковий, продуманий автором з самого початку. Перша частина фотопроекту експонувалася у Верховній Раді України, а також демонструвалася у багатьох музеях різних міст України. Виставка була представлена у Національному художньому музеї Грузії. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які ми бачимо, як поступово відроджувалася могутність української армія. Зйомки зроблені у єдиному художньому ключі, портрети бійців дивляться на глядача неначе з батальних полотен минулих часів. У цих обличчях ми фіксуємо мужність та рішучість до перемоги. До книги увійшло також багато зображень жанрових сцен, пейзажів та натюрмортів. Чи можливо знайти на війні естетику? Чи реально показати карколомні моменти протистояння привабливо? Чи можна поєднати документалістику з художнім баченням? Відповіді на ці та інші питання дає проект Андрія Котлярчука з виразною назвою «Добровольці. Доба героїв».

Кучерук, О. Пам'ятники від слова пам'ять. Історичні розвідки  / О. Кучерук. Київ : Парламентське вид-во, 2019. 376 с.

У книзі під спільною обкладинкою зібрано історії окремих пам’ятників і пам’ятних місць столиці України міста Києва. Дослідження ґрунтується на розвідках, апробованих у формі статей у фаховій періодиці. Текст широко ілюструється планами, фотографіями, як відомим, так і нещодавно виявленими. Видання буде цікавим киянам, києвознавцям, а також усім, кого цікавить національна історія, історія культури і мистецтва України.





Гук Ф. Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів / Філіп Гук; пер. з англ. Л. Базь, П. Білак. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 328 с. 

«Мистецтво для ХХІ століття — нова релігія. Купувати мистецтво — це як вияв релігійності: тут здійснюється акт віри. Намагання раціоналізувати цей процес шляхом аналізу ціни, заплаченої за видатний мистецький витвір, не має сенсу так само, як застосування наукових пояснень до трансцендентального релігійного досвіду», — пише Філіп Гук у вступі до книжки «Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів». Це справді погляд під незвичним кутом — історія становлення професії на межі мистецтва й бізнесу, представники якої склали ціну безцінному й породили новий ринок, де жага до прекрасного в поєднанні з самолюбством і жадобою грошей витворювали чудернацькі сюжети, формували канони й визначали напрями розвитку мистецтва. Знавці й шанувальники живопису (часом навіть і самі митці), творці міфів і ажіотажу, винахідливі продавці й аферисти, готові до будь-якого ризику, — попри ореол шляхетності й дотичності до високого вони були ще ті пройдисвіти, та інші тут і не втрималися б. Вони майстерно розпалювали самолюбство аристократів і нуворишів, підохочували конкуренцію колекціонерів, робили карколомні кар’єри й заробляли шалені капітали, пишучи правила до однієї з найкрасивіших ігор, у які людство не втомлюється бавитися й досі.


Клочко Д. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні / Діана Клочко. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 264 с.

Мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко запрошує у мандрівку історією українського мистецтва від VII століття і до останнього року перед здобуттям  Незалежності. Принцип відтворення контексту — навести на порівняння, знайти іншу мірку, наштовхнути на несподівану аналогію, розповісти не надто відому історію створення або переміщення до музею — став головним для написання цих есеїв. Це ще не повноцінна інтерпретація, коли знаєш, з якими думками і версіями попередників не погоджуєшся, кому опонуєш. Це спроба хоча би наблизитись до формального аналізу більших сюжетів, у рамках яких ці твори стали можливі. Поступово, есей за есеєм, стало зрозуміло, що «історія шедевру» складається з десятків сюжетів про твори інших художників, завдяки яким постав візуальний контекст — мотиву, сюжету, стилю, інтонації. Такі сюжети, своєю чергою, ставали важливими для інших художників, які інколи вели спокійну бесіду, а часом і сперечались із тим, що колись і десь побачили і чого не змогли забути.

четвер, 3 вересня 2020 р.

Дякуємо за подаровані книги!



Дарування книг у бібліотеку – це давня традиція. Надходження літератури у подарунок від дарувальника – це, перш за все, показник престижу бібліотеки. Оскільки наша книгозбірня є найбільшою на Волині, багато людей висловлюють побажання передати нам свої книжкові скарби. Так, нещодавно до відділу літератури з питань мистецтва від лучанки Касянчук Лесі Павлівни надійшла література, яка ґрунтовно висвітлює історію розвитку українського театру. Це нові книги, яких раніше не було у фонді бібліотеки.

Серед них збірник праць в двох томах Григора Лужницького, видатного українського вченого, драматурга, театрального критика, історика театру   Лужницький Г. Український театр. Наукові праці , статті, рецензії: зб. праць / Г. Лужницький – Львів,2004. До першого тому ввійшли наукові театрознавчі праці з питань драматургії, театру та його історії. Другий том містить статті з питань становлення і розвитку національної драматургії та діяльності театру в Галичині у різні його періоди, статті про зарубіжну драматургію, а також рецензії на вистави українських та польських театрів у Львові.







 


Увазі читача також пропонуємо працю відомого англійського вченого Дж. Стайна “Сучасна дра­матургія в теорії та театральній практиці”
Укладена з 3-х книг, вона охоплює період від драматургії натуралізму та реалізму (книга 1), через символізм, сюрреалізм, театр абсурду (книга 2) до експресіонізму та епічного театру (книга 3). Застосовуючи новітні методики, автор висвітлює взаємовпливи і взаємозалежність драматургії та театру, аналізує п’єси та їх режисерське втілення, подає оцінки теат­ральної критики і глядацькс сприйняття вистав, оперуючи численними фактами театрального життя Європи й США. У праці розглянуто велику кількість драматичних творів, подано імена драматургів, дати прем’єр, імена режисерів, сценографів, акторів, що творили різні стилі дра­матургії та напрямки театрального мистецтва. Книга може бути використана як посібник для вивчення історії зарубіжного театру (і драматургії зокрема) кінця XIX - XX ст.


Ми впевнені, що дані книги стануть важливою частиною нашого фонду й обов’язково знайдуть свого читача. Висловлюємо щиру подяку дарувальниці.



вівторок, 1 вересня 2020 р.

Увага! фотоконкурс "Віки любить пам’ятки"



З 1 по 30 вересня відбудеться найбільший у світі міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки». Метою проєкту є зібрати світлини всіх пам’яток культурної спадщини світу для ілюстрування статей у Вікіпедії. Вже понад 20 країн світу заявили про своє бажання провести конкурс у 2020 році.
В Україні конкурс пройде вже дев’ятий рік поспіль. На конкурс можна подавати фотографії та відео офіційних пам’яток історико-культурної спадщини: храмів, садиб, замків та інших історичних будівель з усіх областей України, в тому числі Криму. Загалом у списку понад 89 тисяч об’єктів.
Запрошуємо всіх долучатися до конкурсу, завантажувати фотографії, показати унікальність історико-культурних об’єктів свого краю та привернути увагу до стану їхнього збереження.
 Детальніше про конкурс можна дізнатися за посиланнями: wlm.org.ua та wlm.photo.
Для довідки: «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний конкурс фотографій пам'яток культурної спадщини для ілюстрування Вікіпедії, який був започаткований у 2010 році в Нідерландах. Конкурс був визнаний Книгою рекордів Гіннеса найбільшим фотоконкурсом у світі. Всього за час проведення конкурсу було завантажено понад 2,4 млн фотографій, з них 280 тисяч – фото з України.

субота, 22 серпня 2020 р.

Піснями встелена дорога


Під такою назвою у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася зустріч із заслуженим працівником культури України Ростиславом Кушніруком. Ростислав Григорович  ─  знана на Волині Людина лауреат премій ім. Миколи Куделі та «Одержимість» Волинського відділення Українського фонду культури.  Учасник подій утвердження незалежності на Волині  та в Луцьку. Саме він об’єднав патріотів із співочою душею та вірою в незалежний шлях Української держави в колектив «Посвіт», який перший на Волині виконав гімн «Ще не вмерла України…», був учасником усіх мітингів, які організовувалися у Луцьку у 1989-1991 роках.
Жорстока тоталітарна система болючим пресом потопталася по долі Ростислава Кушнірука та його родини, що зазнала жаху виселення та репресій. Із  14-літнього віку відбував із батьками заслання на Півночі. Із юних літ опанував фах коваля. Повернувся на Волинь  у 1959 році. Тут зумів реалізувати творчий талант, здобути професію диригента-хормейстера. Доклав чимало зусиль для професійного становлення Локачинської хорової капели та улюбленого колективу «Посвіт», відомого далеко за межами нашого краю.
Про життєвий і творчий талант Ростислава Григоровича Кушнірука, якому 26 червня цього року виповнилося 90 літ, вела мову ведуча, провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва Інна Ковальчук.
Із словом глибокої шани до ювіляра звернувся –  голова "Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура» Богдан Вівчарик. Були продемонстровані слайди і відео, які ілюструють історію самобутнього колективу «Посвіт», що стали складовою частиною життєпису волинянина Ростислава Кушнірука.