четвер, 9 червня 2016 р.

Традиції – це модно

                                                                  Віртуальна виставка
  






















          Декоративне мистецтво – це особлива галузь художньої творчості.   Основна його мета –
 естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля. Водночас декоративне мистецтво  стає образною основою життя, формує естетичні погляди людини, активно впливає на її емоції, думки й почуття. Людина завжди оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо прикрашала життя, захоплена одвічним, нестерпним бажанням творити. Кожна нація має свої особливості в національній культурі. Упродовж останніх десяти років активна популяризація народного мистецтва відбувається не тільки у традиційних осередках, але й серед міського населення України. Незважаючи на урбанізацію, ми поступово повертаємося до своєї багатовікової культури, бо є насущна потреба зберігати свої традиції як у теперішньому, так і в майбутньому часі. Представляємо видання, присвячені українській народній культурі. зокрема народним ужитковим формам.  


                                             Народне мистецтво як складник національної культури        
   
 Кара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках "великого стилю" / Т.Кара-Васильєва., З.Чегусова. – Київ: Либідь, 2005. – 280 с.

Родзинкою цього розділу є книга Тетяни Кара-Васильєвої та Зої Чегусової "Декоративне мистецтво України ХХ ст.", підзаголовок якої "У пошуках "великого стилю" найбільш виразно висвітлює обрану тему виставки. Це своєрідний портрет декоративно-ужиткового мистецтва України минулого століття. який охоплює усі напрямки  його розвитку і формування. Цікаво, що оправу цієї книги прикрашає декоративна скульптура користувача нашого відділу, скульптора Володимира Хижинського.





  


Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т.1. – Львів: Афіша, 200. – 316 с.

Впродовж тривалого часу декоративно-ужиткове мистецтво відзначалося відданістю традиціям, збереженням і відшліфованих віками своїх форм і елементів декоративного оздоблювання. Водночас відбувався постійний процес розширення тематики, використання нових матеріалів, удосконалення техніки виробництва. Це спонукає до пожвавленя науково-дослідницької роботи у цій важливій сфері матеріальної і духовної культури, пошуків більш ефективних засобів її вивчення. Словник з декоративно-ужиткового мистецтва стане корисним для студентів вузів, для народних майстрів, художників – усіх, хто цікавиться сучасним станом та історією розвитку вітчизняного декоративно-ужиткового мистецтва.




Павлюк С. Скарби Музею етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України / С.Павл.к., Р.Чмелик. – Львів, 2005. – 228 с.

З книги-альбому читачі дізнаються про фондові колекції музею. який був сформований у 1951 році. Головним мотивом створення цього закладу стала ідея відродження і розвитку художніх промислів як джерела давнього мистецтва. В альбомі звернено увагу на багату колекцію порцеляни, меблів, тканин тощо.










                              Згадаймо диво українське


Вишивка – своєрідний символ, оберіг нашої національної культури. У розмаїтті декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.
                                                                   

 Антонова Є.І. На весілля з рушниками (традиції і     сучасність)/Є.І Антонова. – Донецьк:Донбас, 2011. –       144 с.

У книзі автор розповідає про традиції і звичаї українського народу в минулому та сьогоденні. Описує весілля як найурочистіше свято в життя людини та події пов’язані з ним. Висвітлюється роль рушника не тільки як неодмінного атрибуту весільного обряду, а й як життєвого символу України. Автор пропонує вибрати вільну годину, узяти за голку та вишити весільний рушник.

Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривенюк. Вип. ІІ зі змінами й доповненнями. – Ковель: ТОВ "Ковельська міська друкарня", 2009. – 20 с.

Перше повне видання українських узорів, зібраних Ольгою Косач-Кривинюк, із фондів Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксагансьго, Михайла Старицького (Київ). Ці довершені й вишукані узори випромініють світло душі нашого народу. Збережені на тернистих еміграційних дорогах, вони повернулися на Батьківщину не тільки як родинна, але й національна реліквія.







Калиняк М.В. Українська вишивка. Сучасне трактування: Альбом / М.В.Калиняк. – Львів: НВФ "Українські технології", 2004. – 116 с.

Цей альбом – результат понад п’ятдесятирічної праці людини, закоханої у народне мистецтво. Всі твори, виконані автором, переконують про можливість застосування у сучасному побуті української народної вишивки з використанням багатющої спадщини орнаментів з різних районів України.









Дивосвіт Карпат у вишивці Ольги Писарук. – Львів: Гриф фонд, 2010. – 96 с.

Всі вишивки, подані в даному виданні, виконані Заслуженою майстринею України, членом Спілки художників України Ольгою Писарук  і зберігаються в автора. Її роботи характеризуються власним стилем, яскраві, сонячні, багатогранні, довершені. Це справжня художня вишивка, яку за силою впливу на людей можна прирівняти лише з приодою.











  Оберіг з барв і ліній


Одним із найцікавіших видів народного мистецтва України є народний декоративний розпис. Це наша гордість, безцінне духовне надбання народу. Мальовками прикрашали стіни хат та господарських будинків, дерев’яні меблі, посуд. господарські речі. В народному малюванні розвинувся стилізований рослинний орнамент, що відзначався площинним трактуванням мотивів, вільним малюнком, яскравим колоритом.

Кириченко М.А. Український народний декоративний розпис: Навч. посіб. – Київ: Знання-прес, 2006. – 228 с.

Навчальний посібник присвячено безцінному духовному надбанню – українському народному декоративному розпису. Автор розповідає про найвищі досягнення майстрів українського декоративного розпису, наводить численні ілюстрації, вказує на особливості техніки, якою виконані ті чи інші праці. До посібника увійшли розділи, присвячені настінному розпису, мальовкам, станковому живопису і графиці, розпису по дереву, писанкарству.







                                                                                 
Назаренко Г. Петриківка – перлина України.

Петриківка відома на весь світ своїм художнім розписом. Особливу увагу майстри розпису, в старовину це жінки, надавали таким місцям, як піч, стіна над ліжком, сволок. а також віконні та дверні отвори. За минулі роки у Петриківці виросло не одне покоління митців, які пройшли школу в уславлених майстрів. Чудовим представником молодшого покоління петриківських майстрів є оригінальна і винахідлива Галина Назаренко.




Марфа Тимченко: Альбом-каталог/ авт.-упоряд. Є.Шевченко. – Київ: Народні джерела, 2007. – 152 с.

Марфа Тимченко народилася у Петриківці і навчалася у Петриківській школі декоративного розпису. Далі її творчий шлях проліг до Києва, де вона продовжила навчання у школі майстрів народного мистецтва. Творчо розвиваючи і продовжуючи традиції петриківського розпису. вона надавала декоративному орнаменту індивідуалізованого, тимченківського характеру.









Катерина Білокур: Фото-книга. – Київ: Спалах, 2001. – 127 с.

Катерина Білокур – жінка незвичайна, селянка-художниця, яке все життя присвятила квітам, увінчуючи їх на полотнах, вважаючи їх очима Землі, вінцем краси, своїми дітьми. Альбом виданий до 100-річчя від дня народження мисткині і знайомить з усіма її роботами, які зберігаються в Україні.













                                           Феномен українського костюму


Українській жінці був завжди притаманий вишуканий смак, витончене відчуття краси. Своїми руками, в хатніх умовах, вона пряла, фарбувала. ткала, шила. вишивала кожну деталь свого убрання. Деталі костюма та орнамент мали в собі оберегову захисну символіку.
                                                                       
Ніколаєва Т.О. Український костюм. Надія на ренесанс/Т.О.Ніколаєва.  –  Київ: Дніпро, 2005. – 320 с.

Книга "Український костюм" – перше в Україні систематизоване видання, в якому на матеріалі історико-художніх рекнструкцій простежується процес формування високохудожніх комплексів національного костюма українців на різних етапах з культурами інших народів.
                      
 
Васіна З.О. Український літопис вбрання: Книга-альбом. Т.2 / З.О.Васіна. – Київ: Мистецтво, 2006. – 448 с.

  Книга-альбом у двох томах, автор яких відома українська художниця Галина Васіна. Це унікальне видання науково-дослідницького характеру, що охоплює період понад десять тисяч років. Автор розкриває процеси формування українського костюма. Видання є новим словом в українській та світовій культурі і стає невичерпним джерелом пізнання культурної спадщини українського народу.









Стельмащук ГГ. Українське народне вбрання / Г.Г.Стельмащук.  –  Львів: Апріорі, 2013. – 256 с.

Автор монографії доктор мистецтвознавства Галина Стельмащук плідно працює в галузі декоративно-ужитвкового мистецтва. Її новий науковий доробок представляє шлях формування і побутування українського традиційного вбрання від найдавніших часів до початку ХХ ст. Вперше подано коротку характеристику вбрання української еліти, міщан і робітників.










Косміна О.Ю. Традиційне вбрання українців: Том І/ О.Ю.Косміна. – Київ: Балтія-Друк, 2008. – 160 с.

Перший том ілюстрованої енциклопедії "Традиційне вбрання українців" знайомить з українським народним одягом і присвячений регіонам Полісся та Карпати. Строкате вбрання бойків. лемків, гуцул. буковинців, закарпатців та поліщуків ще до початку ХХ ст. зберігло архаїчні риси. 





Писанкова магія

Писанка – абсолютно унікальний витвір народного генія. Її дарували на знак перемир’я. побажання здоров’я, краси. сили, вроржаю, застосовували як запобігання ві стихійного лиха, для лікування різних хвороб, від переляку, наговору. Писанка в Україні це символ відродження природи, замовляння на майбутній урожай. На Україні писанка є мірилом краси.

Загайська Р. Писанка: традиції та модерний дискурс/ Р.Загайська. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.

Упорядник та автор більшості текстів та ілюстрацій цього видання Роксоляна Загайська подає унікальні відомості про історію виникнення писаники, про технологію її виготовлення, особливості оздоблення в різних регіонах України.










                                                               
                                                   
 Манько В. Українська народна писанка /В.Манько –        Львів:          Свічадо,   2001. – 47 с.

Своїм писанкарським обов’язком Віра Манько вважає збереження автентичної народної писанки та     передання свого уміння учням. Саме такою є мета пропонованої книги. Авторка намагається        
якнайповніше представити об’єкт свого зацікавлення. 











Писанки другої половини ХХ – плчатку ХХІ століть;Збірка Волинського краєзнавчого музею. Каталог. – Луцьк :Терези, 2014. – 80 с.

Видання знайомить з музейною збіркою Волинського краєзнавчого музею, до якої увійшли традиційні писанки та творчі роботи волинських майстрів і писанкарів з інших регіонів України другої половини ХХ – початку ХХІ століть.Найбільше у колекції писанок, виконаних на шкарлупах курячих яєць, зрідка, качиних та гусячих. Останніми роками набув поширення восковий розпис перепелиних. страусиних яєць хімічними барвниками різних кольорів та відтінків.
                                                                                   
                                                                                    
Влененко Т. Фарбуємо писанки народними барвниками / Т.Влененко. , Л.Ктірова. – Львів: Свічада, 2015. – 128 с.

Із цією книгою помандруємо у захоплений світ писанкарства та навчимося виготовляти природні барвники і творити неповторні писанки.














            Мудрість дерева

Дерево – один із найпоширеніших матеріалів народного побуту, а деревообробка невід’ємна частина матеріальної культури  українців, особливо на Волині – багатої на ліси зі зручними для обробки породами дерев.Ппротягом багатьох віків у народній деревообробці склалися різні галузі, будівельні та художні традиціх. якф постійно розвивалися, передавалися майстрами з покоління в покоління. 

Шевченко Є. Народна деревообробка в Україні: Словник народної термінології / Є.Шевченко. – Київ: Артанія, 1977. – 261 с.
Словник української народної термінології з деревообробки містить близько 2800 термінів і понять. Це перша робота подібного роду. У вступній статті словника дана історико-етнологічна характеристика важливих галузей деревобробки – народного дерев’яного будівництва.











Коргун М. Творча спадщина: Альбом / М.Коргун. – Полтава: ТОВ "АСМІ", 2009. – 248 с.
В альбомі представлено новаторське мистецтво видатного різьбяря другої половини ХХ – початку ХХІ століття Михайла Коргуна – українця, що живе у США. Це книга про художника високої професійної і загальної культури, новатора, який не лише дивує глядача. але й спонукає його до творчої активності.











Антон Штепа: Альбом/ А. Штепа  – Київ: Мистецтво, 1986. – 104с.
Самобутня творчість різьбяря з села Сваричівка, що на Чернігівщині, Антона Штепи тісно пов’язана з життєствердними народними традиціями. Ще й зараз дивують своєю виразністю його скульптури. Кращі твори народного майстра зберігаються у багатьох музеях України.












       Гончарний спадок

Кераміка – один з найбільш розвинених та популярних видів народного мистецтва українців. Глина – це перший матеріал з яким почала працювати давня людина. Розвитку гончарства на території сучасної україни сприяла наявність родовищ високоякісних глин. які є основним матеріалом для гочарства.

Крутенко Н. Розповіді про кераміку /Н.Крутенко. – Київ: Либідь, 2002. – 252 с.

Що означає слово "кераміка", де і коли виникла професія гончаря, хто "придумав" глиняний горщик, скільки років цеглі – на ці та багато інших запитань знайдемо в книзі "Розповіді про кераміку"












Олександр Ганжа: Альбом/О.Ганжа  – Київ: Мистецтво. 1982. – 103 с.

Село Жорнище на Вінничині – старовиний гончарний осередок, в якому кожний житель якимось чином був зв’язаний з гончарством. Уся творчість Олександра Ганжи є дуже переконливим зразком багатства народного мистецтва, величезних потенційних можливостей розвитку і трансформації у форми, які не існували і не були відомі. Самобутнє мистецтво жорницького скульптора, майстра-чародія є тому переконливим підтвердженням.







Павлина Цвілик: Альбом /П.Цвілик.  – Київ: Мистецтво, 1982. – 101 с.

Павлина Цвілик належала до числа видатних майстрів української кераміки. Оригінальні твори майстрині – декоративні вази, глечики, тарілки, набори для пиття, оздоблені традиційними елементами рослинного та геометричного гуцульського орнаменту. Сьогодгі твори косівської гончарки прикрашають експозиціх багатьох музеїв України.