четвер, 22 грудня 2016 р.

Живописні візерунки голкою

 

Відкриття вишитих картин луцької майстрині
                         Софії Галушук

     Часом наївні, традиційні для української культури образи передаються у нетрадиційний, новаторський спосіб. Живі і емоційні полотна цінні не лише унікальною технікою виконання, а й безцінним вутрішнім світлом.
Чи бачили ви коли-небудь, щоб живопис створювали голкою? Ні, зовсім не йдеться про якійсь чудернацький спосіб наносити фарби голкою. Мається на увазі вишивка гладдю. Втім вона така незвична, така унікальна, що дійсно нагадує живопис. Більш того, якщо розглядати картини на відстані і не знати, що це вишивка, важко здогадатися, що картина виконанан не фарбами, а нитками.
 

Персональна виставка Софії Галушук носить назву "Живописні візерунки голкою". Сама назва говорить про те, що це виставка вишивки. Але вишивка у Софії Олександрівни дуже своєрідна, бо ж вона вишиває картини. Відверто кажучи, мене завжди дивує працелюбність майстринь. Душа радіє, коли бачиш, що вони знайшли себе і змогли розкрити свій талант. 
  Поняття "живопис голкою" – це новий стиль в сучасному вишиванні. Не маючи фахової освіти, "живописом голкою" майстриня почала займатися, прицюючи в Італії. Її роботи виконанні настільки витончено, що стібки здаються штрихами художника, а вишиті картини наче намальовані пензлем. Усі вони ваблять веселковими фарбами, чистотою і неординарністю. Вона малює і вишиває. Можно впевнено сказата, що вона малює голкою. На картинах компонуються різні види вишивки гладдю. Відтак виходять чудові і неповторні роботи. Особливе місце у творчості майстрині посідає ван-гогівська тематика. Взагалі тематика робіт різноманітна. проте всі вони однаково легкі, яскраві, пронизані любов’ю до життя і до людей.  Хоча пані Софія творить картини вже не перший рік, все ж вона впенена, що найбільш вдала робота ще попереду.






четвер, 20 жовтня 2016 р.

Зустріч з Анатолієм Філозофом

Презентація книга А.Філозофа "Доктрина Агни-Його о жизни, смерти и бессмертии"

  Анатолій Філозоф – відомий волинський гончар, кераміст. 22 серпня у відділі мистецтв він проводив майстер-клас із виготовлення свищиків. Крім гончарства Анатолій Леонтійоіич цікавиться філософією. Він автор двох книг із практичної філософії про саморозвиток людини, небезпеки і можливості на цьому шляху. Про одну з книг, яка вийшла накладом 700 примірників 2016 року, автор повів мову для користувачів бібліотеки. Презентація відбулася 17 жовтня у відділі мистецтв. Мета цієї книги – викласти найбільш важливі положення Агні-Йоги, щоб допомогти людині досягти усвідомленого безсмертя. Автор розповів присутнім про значення терміну Агні-Йога, про те, як писав книгу.
Анатолій Леонтійоіич розповів, що бажання написати книгу було викликано кількома причинами. По-перше – перевірити власне розуміння цього релігійно-філософського вчення, проаналізувати прочитане, щоб викласти в доступній формі для інших людей. По-друге, хотілося бути користним для світу. Саме ця робота стала для Анатолія Філозофа одним із каналів реалізації цього бажання. 



   Далі була клопітка робота – спочатку відібрав цитати, визначив цілі дослідження і виклав прочитане у формі книги. Матеріал писався у формі окремих статей, але було розуміння, що вони мають бути пов’язані. Вся робота зайняла  півроку, але це тільки написання, бо, як зауважив автор, книги Агні-Йоги прочитав багато років тому. Той матеріал десь варився в глибинах свідомості, щоб згодом вилитись у книгу.

середа, 28 вересня 2016 р.

Світ мистецтва в енциклопедіях, словниках, довідниках

Бібліографічне ревю

    Все на світі знати неможливо. Людина не може зберігати в пам’яті все: події минулого і сьогодення, дати, цифри, назви, імена. Тому розумні люди придумали спеціальні книги, в яких є відповіді на всі питання. Це – довідкові книги. До довідникових видань  доводиться звертатися постійно: перевірити різні цифри, факти, дати, імена, з'ясувати значення незрозумілого слова. «Ці книги все знають» – так кажуть про довідкову літературу. Тільки вона здатна в усій повноті і різноманітності відобразити мінливе життя, вихопить з неї найголовніше і найсуттєвіше.    Довідкова література надзвичайно різноманітна, але традиційно в ній виділяють 3 види: енциклопедії, словники, довідники.

    28 вересня у відділі літератури з питань мистецтв відбулось бібліографічне ревю "Світ мистецтва в словниках,  довідниках, енциклопедіях", з метою ознайомити студентів першокурсників музичного відділення Луцького педагогічного коледжу з довідковою літературою по мистецтву взагалі, а музичному зокрема.






Словники численні і різноманітні.Складання словників - тривала й копітка праця. У наш час над їх створенням трудяться цілі інститути. Людина, що знає багато слів, краще знає мову. Чим багатше словниковий запас людини, тим краще він розуміє тексти і мову інших людей. Одного разу відомий французький літератор Теофіль Готьє запитав молодого поета Шарля Бодлера: «Чи читаєте ви словники?», чим дуже його здивував. Хіба можна читати словники? Адже це не детектив, не казка. Але саме читаючи словники, можна розширити свій словниковий запас. Відомий французький письменник Анатоль Франс сказав: "Словник - це весь Всесвіт в алфавітному порядку". 

  Чим раніше ви дізнаєтеся про існування таких книг, чим раніше ви звикнете ними користуватися, тим простіше буде самостійно знайти відповідь на будь-яке питання. з питань, що виникли.

понеділок, 22 серпня 2016 р.

Майстер-клас із виготовлення глиняних свищиків

22 серпня 2016 року у відділі літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки відбувся майстер-клас луцького гончара Анатолія Філозофа із виготовлення глиняних свищиків.

Анатолій Леонтійович - народний майстер, гончар, учасник добровільного об'єднання майстрів народної творчості "Рукотвори Волині". Майже 2 роки займається ліпленням свищиків із глини.

Свищик - це музичний інструмент, виготовлений із глини у формі птахів чи тваринок. Така форма є одним із найдавніших зразків пластичної організації глини.

Сьогодні традиції виготовлення української народної глиняної іграшки дружно відродилися у нашій бібліотеці.






























четвер, 14 липня 2016 р.

ІІ ШКОЛА МОЛОДОГО БІБЛІОТЕКАРЯ

11 липня 2016 року на базі Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки пройшли заняття ІІ школи молодого бібліотекаря: «Професіоналізм + креативність = сучасний бібліотекар»

У відділі літератури з питань мистецтва відбувся музичний калейдоскоп "Машина часу", на якому учні школи мали можливість ознайомитися із роботою патифона та грамплатівками.

Згодом, майстер-клас танців для гостів школи провели студенти Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського.





четвер, 9 червня 2016 р.

Традиції – це модно

                                                                  Віртуальна виставка
  






















          Декоративне мистецтво – це особлива галузь художньої творчості.   Основна його мета –
 естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля. Водночас декоративне мистецтво  стає образною основою життя, формує естетичні погляди людини, активно впливає на її емоції, думки й почуття. Людина завжди оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо прикрашала життя, захоплена одвічним, нестерпним бажанням творити. Кожна нація має свої особливості в національній культурі. Упродовж останніх десяти років активна популяризація народного мистецтва відбувається не тільки у традиційних осередках, але й серед міського населення України. Незважаючи на урбанізацію, ми поступово повертаємося до своєї багатовікової культури, бо є насущна потреба зберігати свої традиції як у теперішньому, так і в майбутньому часі. Представляємо видання, присвячені українській народній культурі. зокрема народним ужитковим формам.  


                                             Народне мистецтво як складник національної культури        
   
 Кара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках "великого стилю" / Т.Кара-Васильєва., З.Чегусова. – Київ: Либідь, 2005. – 280 с.

Родзинкою цього розділу є книга Тетяни Кара-Васильєвої та Зої Чегусової "Декоративне мистецтво України ХХ ст.", підзаголовок якої "У пошуках "великого стилю" найбільш виразно висвітлює обрану тему виставки. Це своєрідний портрет декоративно-ужиткового мистецтва України минулого століття. який охоплює усі напрямки  його розвитку і формування. Цікаво, що оправу цієї книги прикрашає декоративна скульптура користувача нашого відділу, скульптора Володимира Хижинського.





  


Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т.1. – Львів: Афіша, 200. – 316 с.

Впродовж тривалого часу декоративно-ужиткове мистецтво відзначалося відданістю традиціям, збереженням і відшліфованих віками своїх форм і елементів декоративного оздоблювання. Водночас відбувався постійний процес розширення тематики, використання нових матеріалів, удосконалення техніки виробництва. Це спонукає до пожвавленя науково-дослідницької роботи у цій важливій сфері матеріальної і духовної культури, пошуків більш ефективних засобів її вивчення. Словник з декоративно-ужиткового мистецтва стане корисним для студентів вузів, для народних майстрів, художників – усіх, хто цікавиться сучасним станом та історією розвитку вітчизняного декоративно-ужиткового мистецтва.




Павлюк С. Скарби Музею етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України / С.Павл.к., Р.Чмелик. – Львів, 2005. – 228 с.

З книги-альбому читачі дізнаються про фондові колекції музею. який був сформований у 1951 році. Головним мотивом створення цього закладу стала ідея відродження і розвитку художніх промислів як джерела давнього мистецтва. В альбомі звернено увагу на багату колекцію порцеляни, меблів, тканин тощо.










                              Згадаймо диво українське


Вишивка – своєрідний символ, оберіг нашої національної культури. У розмаїтті декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.
                                                                   

 Антонова Є.І. На весілля з рушниками (традиції і     сучасність)/Є.І Антонова. – Донецьк:Донбас, 2011. –       144 с.

У книзі автор розповідає про традиції і звичаї українського народу в минулому та сьогоденні. Описує весілля як найурочистіше свято в життя людини та події пов’язані з ним. Висвітлюється роль рушника не тільки як неодмінного атрибуту весільного обряду, а й як життєвого символу України. Автор пропонує вибрати вільну годину, узяти за голку та вишити весільний рушник.

Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривенюк. Вип. ІІ зі змінами й доповненнями. – Ковель: ТОВ "Ковельська міська друкарня", 2009. – 20 с.

Перше повне видання українських узорів, зібраних Ольгою Косач-Кривинюк, із фондів Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксагансьго, Михайла Старицького (Київ). Ці довершені й вишукані узори випромініють світло душі нашого народу. Збережені на тернистих еміграційних дорогах, вони повернулися на Батьківщину не тільки як родинна, але й національна реліквія.







Калиняк М.В. Українська вишивка. Сучасне трактування: Альбом / М.В.Калиняк. – Львів: НВФ "Українські технології", 2004. – 116 с.

Цей альбом – результат понад п’ятдесятирічної праці людини, закоханої у народне мистецтво. Всі твори, виконані автором, переконують про можливість застосування у сучасному побуті української народної вишивки з використанням багатющої спадщини орнаментів з різних районів України.









Дивосвіт Карпат у вишивці Ольги Писарук. – Львів: Гриф фонд, 2010. – 96 с.

Всі вишивки, подані в даному виданні, виконані Заслуженою майстринею України, членом Спілки художників України Ольгою Писарук  і зберігаються в автора. Її роботи характеризуються власним стилем, яскраві, сонячні, багатогранні, довершені. Це справжня художня вишивка, яку за силою впливу на людей можна прирівняти лише з приодою.











  Оберіг з барв і ліній


Одним із найцікавіших видів народного мистецтва України є народний декоративний розпис. Це наша гордість, безцінне духовне надбання народу. Мальовками прикрашали стіни хат та господарських будинків, дерев’яні меблі, посуд. господарські речі. В народному малюванні розвинувся стилізований рослинний орнамент, що відзначався площинним трактуванням мотивів, вільним малюнком, яскравим колоритом.

Кириченко М.А. Український народний декоративний розпис: Навч. посіб. – Київ: Знання-прес, 2006. – 228 с.

Навчальний посібник присвячено безцінному духовному надбанню – українському народному декоративному розпису. Автор розповідає про найвищі досягнення майстрів українського декоративного розпису, наводить численні ілюстрації, вказує на особливості техніки, якою виконані ті чи інші праці. До посібника увійшли розділи, присвячені настінному розпису, мальовкам, станковому живопису і графиці, розпису по дереву, писанкарству.







                                                                                 
Назаренко Г. Петриківка – перлина України.

Петриківка відома на весь світ своїм художнім розписом. Особливу увагу майстри розпису, в старовину це жінки, надавали таким місцям, як піч, стіна над ліжком, сволок. а також віконні та дверні отвори. За минулі роки у Петриківці виросло не одне покоління митців, які пройшли школу в уславлених майстрів. Чудовим представником молодшого покоління петриківських майстрів є оригінальна і винахідлива Галина Назаренко.




Марфа Тимченко: Альбом-каталог/ авт.-упоряд. Є.Шевченко. – Київ: Народні джерела, 2007. – 152 с.

Марфа Тимченко народилася у Петриківці і навчалася у Петриківській школі декоративного розпису. Далі її творчий шлях проліг до Києва, де вона продовжила навчання у школі майстрів народного мистецтва. Творчо розвиваючи і продовжуючи традиції петриківського розпису. вона надавала декоративному орнаменту індивідуалізованого, тимченківського характеру.









Катерина Білокур: Фото-книга. – Київ: Спалах, 2001. – 127 с.

Катерина Білокур – жінка незвичайна, селянка-художниця, яке все життя присвятила квітам, увінчуючи їх на полотнах, вважаючи їх очима Землі, вінцем краси, своїми дітьми. Альбом виданий до 100-річчя від дня народження мисткині і знайомить з усіма її роботами, які зберігаються в Україні.













                                           Феномен українського костюму


Українській жінці був завжди притаманий вишуканий смак, витончене відчуття краси. Своїми руками, в хатніх умовах, вона пряла, фарбувала. ткала, шила. вишивала кожну деталь свого убрання. Деталі костюма та орнамент мали в собі оберегову захисну символіку.
                                                                       
Ніколаєва Т.О. Український костюм. Надія на ренесанс/Т.О.Ніколаєва.  –  Київ: Дніпро, 2005. – 320 с.

Книга "Український костюм" – перше в Україні систематизоване видання, в якому на матеріалі історико-художніх рекнструкцій простежується процес формування високохудожніх комплексів національного костюма українців на різних етапах з культурами інших народів.
                      
 
Васіна З.О. Український літопис вбрання: Книга-альбом. Т.2 / З.О.Васіна. – Київ: Мистецтво, 2006. – 448 с.

  Книга-альбом у двох томах, автор яких відома українська художниця Галина Васіна. Це унікальне видання науково-дослідницького характеру, що охоплює період понад десять тисяч років. Автор розкриває процеси формування українського костюма. Видання є новим словом в українській та світовій культурі і стає невичерпним джерелом пізнання культурної спадщини українського народу.









Стельмащук ГГ. Українське народне вбрання / Г.Г.Стельмащук.  –  Львів: Апріорі, 2013. – 256 с.

Автор монографії доктор мистецтвознавства Галина Стельмащук плідно працює в галузі декоративно-ужитвкового мистецтва. Її новий науковий доробок представляє шлях формування і побутування українського традиційного вбрання від найдавніших часів до початку ХХ ст. Вперше подано коротку характеристику вбрання української еліти, міщан і робітників.










Косміна О.Ю. Традиційне вбрання українців: Том І/ О.Ю.Косміна. – Київ: Балтія-Друк, 2008. – 160 с.

Перший том ілюстрованої енциклопедії "Традиційне вбрання українців" знайомить з українським народним одягом і присвячений регіонам Полісся та Карпати. Строкате вбрання бойків. лемків, гуцул. буковинців, закарпатців та поліщуків ще до початку ХХ ст. зберігло архаїчні риси. 





Писанкова магія

Писанка – абсолютно унікальний витвір народного генія. Її дарували на знак перемир’я. побажання здоров’я, краси. сили, вроржаю, застосовували як запобігання ві стихійного лиха, для лікування різних хвороб, від переляку, наговору. Писанка в Україні це символ відродження природи, замовляння на майбутній урожай. На Україні писанка є мірилом краси.

Загайська Р. Писанка: традиції та модерний дискурс/ Р.Загайська. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.

Упорядник та автор більшості текстів та ілюстрацій цього видання Роксоляна Загайська подає унікальні відомості про історію виникнення писаники, про технологію її виготовлення, особливості оздоблення в різних регіонах України.










                                                               
                                                   
 Манько В. Українська народна писанка /В.Манько –        Львів:          Свічадо,   2001. – 47 с.

Своїм писанкарським обов’язком Віра Манько вважає збереження автентичної народної писанки та     передання свого уміння учням. Саме такою є мета пропонованої книги. Авторка намагається        
якнайповніше представити об’єкт свого зацікавлення. 











Писанки другої половини ХХ – плчатку ХХІ століть;Збірка Волинського краєзнавчого музею. Каталог. – Луцьк :Терези, 2014. – 80 с.

Видання знайомить з музейною збіркою Волинського краєзнавчого музею, до якої увійшли традиційні писанки та творчі роботи волинських майстрів і писанкарів з інших регіонів України другої половини ХХ – початку ХХІ століть.Найбільше у колекції писанок, виконаних на шкарлупах курячих яєць, зрідка, качиних та гусячих. Останніми роками набув поширення восковий розпис перепелиних. страусиних яєць хімічними барвниками різних кольорів та відтінків.
                                                                                   
                                                                                    
Влененко Т. Фарбуємо писанки народними барвниками / Т.Влененко. , Л.Ктірова. – Львів: Свічада, 2015. – 128 с.

Із цією книгою помандруємо у захоплений світ писанкарства та навчимося виготовляти природні барвники і творити неповторні писанки.














            Мудрість дерева

Дерево – один із найпоширеніших матеріалів народного побуту, а деревообробка невід’ємна частина матеріальної культури  українців, особливо на Волині – багатої на ліси зі зручними для обробки породами дерев.Ппротягом багатьох віків у народній деревообробці склалися різні галузі, будівельні та художні традиціх. якф постійно розвивалися, передавалися майстрами з покоління в покоління. 

Шевченко Є. Народна деревообробка в Україні: Словник народної термінології / Є.Шевченко. – Київ: Артанія, 1977. – 261 с.
Словник української народної термінології з деревообробки містить близько 2800 термінів і понять. Це перша робота подібного роду. У вступній статті словника дана історико-етнологічна характеристика важливих галузей деревобробки – народного дерев’яного будівництва.











Коргун М. Творча спадщина: Альбом / М.Коргун. – Полтава: ТОВ "АСМІ", 2009. – 248 с.
В альбомі представлено новаторське мистецтво видатного різьбяря другої половини ХХ – початку ХХІ століття Михайла Коргуна – українця, що живе у США. Це книга про художника високої професійної і загальної культури, новатора, який не лише дивує глядача. але й спонукає його до творчої активності.











Антон Штепа: Альбом/ А. Штепа  – Київ: Мистецтво, 1986. – 104с.
Самобутня творчість різьбяря з села Сваричівка, що на Чернігівщині, Антона Штепи тісно пов’язана з життєствердними народними традиціями. Ще й зараз дивують своєю виразністю його скульптури. Кращі твори народного майстра зберігаються у багатьох музеях України.












       Гончарний спадок

Кераміка – один з найбільш розвинених та популярних видів народного мистецтва українців. Глина – це перший матеріал з яким почала працювати давня людина. Розвитку гончарства на території сучасної україни сприяла наявність родовищ високоякісних глин. які є основним матеріалом для гочарства.

Крутенко Н. Розповіді про кераміку /Н.Крутенко. – Київ: Либідь, 2002. – 252 с.

Що означає слово "кераміка", де і коли виникла професія гончаря, хто "придумав" глиняний горщик, скільки років цеглі – на ці та багато інших запитань знайдемо в книзі "Розповіді про кераміку"












Олександр Ганжа: Альбом/О.Ганжа  – Київ: Мистецтво. 1982. – 103 с.

Село Жорнище на Вінничині – старовиний гончарний осередок, в якому кожний житель якимось чином був зв’язаний з гончарством. Уся творчість Олександра Ганжи є дуже переконливим зразком багатства народного мистецтва, величезних потенційних можливостей розвитку і трансформації у форми, які не існували і не були відомі. Самобутнє мистецтво жорницького скульптора, майстра-чародія є тому переконливим підтвердженням.







Павлина Цвілик: Альбом /П.Цвілик.  – Київ: Мистецтво, 1982. – 101 с.

Павлина Цвілик належала до числа видатних майстрів української кераміки. Оригінальні твори майстрині – декоративні вази, глечики, тарілки, набори для пиття, оздоблені традиційними елементами рослинного та геометричного гуцульського орнаменту. Сьогодгі твори косівської гончарки прикрашають експозиціх багатьох музеїв України.