середа, 30 вересня 2015 р.

Ніжний шелест сторінок

Жінка завжди була Музою для будь-якого творця. Саме любов і пристрасть стали основою написання великих картин, віршів, романів та музичних творів. Багато шедеврів просто не з’явилися на світ, якби не було поруч жінки. Водночас жінка сама може бути письменником, політиком, лікарем, вчителем, юристом. Важко уявити успішну сучасну жінку без книг. Читання допомагає розвиватися та вдосконалюватися. Для когось – це частина робочого процесу, для когось – засіб релаксу, а для когось книга – є професія. 
Проте, не завжди жінка мала доступ до книг. Історично склалося так, що книгописання та грамота спочатку були виключно чоловічими справами. Відтак, навіть переважно жіноча професія – бібліотекар – раніше належала лише чоловікам.Особливою тягою завжди вирізнялися жінки вчені, мудрі, начитані. Все частіше великі художники зображували своїх муз за читанням. Одним з перших таких митців став Рогір ван дер Вейден, який зобразив Марію Магдалену із книгою ще у 1445 році. Далі були: Аньоло Бронзіно, Герард Доу із відомим "Портретом матері Ремрандта", Клод Моне, Едуард Мане, Пабло Пікассо, П’єр-Огюст Ренуар, Жан-Оноре Фрагонар, Іван Крамськой, Ілля Рєпін, Валентин Сєров, Микола Пимоненко, Анатолій Насєдкін та багато-багото інших. 
Тож, у Всеукраїнський день бібліотек у відділі літератури з питань мистецтв для студентів Луцького педагогічного коледжу проведено перегляд образотворчих матеріалів, на яких зображена жінка з книгою.




четвер, 17 вересня 2015 р.

Творчі обрії

170 років від дня народження українського драматурга і актора

      Івана Карповича Карпенко-Карого
               
                                    Книжкова виставка

Цілу плеяду чудових митців – М.К.Садовського, П.К.Саксаганського та М.К.Садовську-Барілотті – дала українському театрові славнозвісна родина Тобілевичів. З неї походить і український драматург та актор Іван Карпович Карпенко-Карий. Він створив чимало талановитих образів у власних п’єсах і в п’єсах інших українських драматургів. В його п’єсі "Суєта" з уст персонажа Івана Барильченка звучать такі слова: "...Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!" Саме під такою назвою пройшов вечір в бібліотеці, підготовлений працівниками міського абонементу. Відділ літератури з питань мистецтва організував книжкову виставку до ювілею цього драматурга та актора. Література, присвячена І.Карпенкові-Карому, досить значна. Але ще значніша ціла бібліотека з творів самого драматурга. Тут і численні видання його творів, серед яких є й багатотомні. Про життя і творчість Карпенко-Карого написано чимало. Спільними зусиллями літературознавців і театрознавців чітко визначене місце, яке він зайняв в українській культурі свого часу. Окрему групу матеріалів, які проливають яскраве світло на творчу особистість Івана Карповича і містять величезний фактаж для його біографії, становлять спогади. Власне, спогади сучасників передували появі наукових досліджень життя і творчості великого драматурга й актора і тривалий час, поки дослідники не стали сягати до архівних джерел, були майже єдиним джерелом для висвітлення його біографії. Пропоную вашій увазі книгу "Спогади про Івана Карпенка-Капрого. – Київ: Мистецтво, 1987.–184 с."


  Заслуги Івана Карповича перед українською театральною культурою величезні, і пам’ять про нього через його яскраві літературні твори передаватиметься ще довго з покоління в покоління.



.

понеділок, 7 вересня 2015 р.

Перерване життя

140 років від дня народження українського художника
                       Олександра Мурашка

                           Книжкова виставка

"Олександр Олександрович Мурашко належить до тих небагатьох українських митців межі ХІХ – ХХ століть, значення і роль яких чітко усвідомлювали вже його сучасники", так розпочанається монографія Лариси Членової "Олександр Мурашко. Сторінки життя і творчості", яка побачила світ вже після смерті автора в 2005 році. Ця книга створювалася протягом багатьох років. Вона – плід роздумів про творчість і долю видатного живописця, життя якого було злочинно перерване кулею на траєкторії творчого злету. Були такі часи, протягом 30-40-х років минулого століття, коли ім’я Олександра Мурашка майже не згадувалося. І навіть у 1950-ті роки, коли знову виник інтерес до спадщини митця, експонування його творів обмежувалося лише тими реалістичними творами, що вважалися для того часу прийнятнішими. 
 Творчість Мурашка пов’язана переважно з Києвом, де він жив і працював. Тут знаходяться майже всі його твори. Більшість з них зберігається в Національному художньому музеї України.  Але не охоплює усієї його живописної спадщини. Поза полем зору лишилися кращі картини, демонстровані на міжнародних виставках, починаючи з 1909 року. Вони опинилися за кордоном у приватних колекціях і галереях Нью-Йорка, Будапешта, Німеччини тощо. Місцезнаходження цих творів встановити поки що не вдалося. Уявлення про них складалося на основі багатьох відгуків закордонної преси, яка не обминала їх своєю увагою.
  Творчість Олександра Мурашка викликає дедалі більше зацікавлення науковців, сучасного глядача. Не зникає інтерес дослідників щодо визначення його ролі не тільки в національному, а й у європейському художньому процесі. Твори митця збагачують духовно, випромінюють нев’янучу красу і життєву енергію, над якими не владен час.