середа, 4 лютого 2015 р.

Піснею народною натхненний

                           135 років від дня народження  українського фольклориста, етнографа, музикознавця Климента Квітки


     Літературно-музична година


4 лютого відбулася літературно-музична година, присвячена 135-річчю від дня народження Климента Васильовича Квітки – одного з тих, хто має заслужене місце в історії української культури XX століття, але про кого незаслужено забули майже всі, крім вузьких фахівців і купки інтелектуалів. Ведуча вечора провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Олена Курило розповіла присутнім про цю постать:
"З’явився він на світ 4 лютого 1880 року в с. Хмелів тепер Роменського району, що на Сумщині. За життя К. Квітка був визнаний етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності в роки царського, а згодом більшовицького панування видати близько сотні наукових праць.
Він вражав своєю енциклопедичною ерудицією, яка дозволяла вченому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов’янських, а й  тюркських та угро-фінських народів. Саме тому Климент Васильович по праву займає одне з чільних місць у вітчизняній та європейській етномузикології.
Коли Лесі Українці виповнилось 36 років вона зустріла на літературно-артистичному гуртку Київського університету студента-першокурсника Климента Квітку, палкого збирача народних пісень. Він  був поряд із Лесею протягом п’ятнадцяти років, тобто з часу знайомства до її кончини в 1913-му. Леся його називала Квіточка. А пізніше – Кльоня. Стосунки Л. Українки та К. Квітки видавалися викликом багатьом сучасникам. По-перше, вони кілька років, усупереч тодішнім традиціям жили в громадянському, не освяченому церквою шлюбі. По-друге, він був помітно молодшим за неї. І це викликало спротив навіть у батьків Лесі. Тільки під величезним тиском рідних вони погодилися на церковний шлюб.
Подружжя спільно підготувало до друку і видало три збірники українських народних пісень («К. Квітка, Збірник українських пісень з нотами, гармонізація Бориса Яновського, К., 1902»; «Дитячі ігри, пісні й казки з Ковельщини, Лущини і Зв’ягельщини на Волині. Зібрала Лариса Косач. Голос записав К. Квітка, К., 1903»; «Народні пісні до танцю. З голосу І. Франка та Лариси Косач, списав К. Квітка»).
В останні дні свого життя, покинувши від знесилля свою останню повість, Леся Українка диктувала тексти пісень своєму чоловікові. Найближчим порадником і помічником в музично-фольклористичних студіях та збирані музичного фольклору К. Квітки була його дружина. Достойним, величавим пам’ятником їй стала збірка 1917-1918 року, названа «Народні пісні з голосу Лесі Українки». 225 мелодій нараховується в ній. Тут веснянки та колядки, пісні жниварські, весільні, колискові, історичні, козацькі, рекрутські. У тяжких умовах революційних років видавав К. Квітка цю збірку. Єдиним недоліком видання, як зауважував сам учений, було те, що воно не давало уявлення про людей, від яких Леся перейняла пісні.
1953 року К. Квітка захворів на запалення легенів. 19 вересня, після двотижневої хвороби, його не стало. Він помер у власному ліжку, будучи професором Московської консерваторії. Похований в Москві на Ваганьківському кладовищі.
На перевеликий жаль, подвижницька праця Климента Квітки відкрилася нам, фактично, тільки після його смерті. На початку 70-х років побачило світ видання двохтомника його праць, які вийшли в Москві. Але увійшло в це видання далеко не все, створене видатним ученим. Значна частина його розвідок, статей і рецензій опублікована лише в різних журналах і наукових збірниках, які становлять нині бібліографічну рідкість, багато їх ще й досі перебуває в рукописах. Настав час випустити повне зібрання творів вченого, що принесе велику користь усім, хто веде серйозні дослідження в галузі фольклористики, а також широкому загалові шанувальників народної пісні.
Пісня вимирає, щезає надзвичайної вартості скарб художньої народної творчості. Саме тому потрібно, хоч зараз звернути на це сумне явище пильну увагу. Треба зібрати найкращі сили по музичній етнографії, організувати їх в наукову колегію, і найшвидше рятувати те, що ще не щезло. За таке діло повинна взятись держава, саме за таку справу боровся Климент Квітка"



На заході виступила Комзюк Віра Михайлівна - завідувач Колодяжненського музею Лесі Українки, Заслужений працівник культури України, Почесний краєзнавець України. 


Про творчість знаного фольклориста та музикознавця розповіла також Пушкар Наталія Юхимівна - український історик, музеєзнавець, лесезнавець, Почесний краєзнавець України, лауреат Волинської обласної премії імені Миколи Куделі.


Балладу "Ой у полі жито" записану Климентом Квіткою з голосу Лесі Українки виконав студент Волинського державного училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського Парфелюк Ігор.