неділя, 16 червня 2013 р.

Король тенорів

         
  160 років від дня народження 
   українського співака 
       Олександра Мишуги
                Книжкова виставка





Ім’я Олександра Мишуги поруч з іменем Соломії Крушельницької сіяло  в сузір’ї найбільших співаків світу, таких, як Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Він співав на всіх головніших оперних сценах Європи, у найвідповідальніших партіях світового оперного репертуару. Не співав він лише в українському оперному театрі – з тієї простої причини, що такого театру тоді не було ні в царській Росії, ні в Австро-Угорщині, де проходила основна його діяльність. Але скрізь, де тільки можна було, він популяризував українську народну пісню, твори Лисенка, Вахнянина та інших українських композиторів. Це був патріот у найвищому розумінні слова. Не тільки багато самовідданої праці віддав він талановитій молоді, працюючи як викладач співу у Київській музично-драматичній школі Лисенка, але й раз у раз допомагав матеріально здібним молодим співакам. Та хоча він жив і творив порівняно недавно, на рубежі двох останніх століть, молоде покоління (та й не тільки молоде) мало знає про нього. Стало це з різних причин. По-перше, тоді Україна була розрізнена, і багато, що стосувалося Галичини, залишалося майже невідомим. По-друге, його творча біографія ще й досі не досліджена. Перша книга спогадів «Олександр Мишуга – мистець і людина, що вийшла у Львові 1938 року, давно вже стала бібліографічною рідкістю, а друга – «Славетний співак» (Львів, видавництво «Каменяр», 1964 рік) – побачило світ мізерним тиражем і не дійшло до читача. 
В 2004 році у видавництві «Музична Україна» вийшла книга «Олександр Мишуга – король тенорів», яка містить спогади відомих діячів вітчизняної культури і зарубіжних країн. У книзі подано також листи, архівні документи, матеріали і літературні твори, в яких розкривається образ одного з найвизначніших українських митців ХІХ – початку ХХ ст. Із спогадів сучасників та учнів Мишуги, із статей мистецтвознавців та істориків театру перед нами виступає надзвичайно привабливий образ людини дивовижної чарівливості, величезного артистичного хисту і надзвичайно ясного й сильного розуміння свого громадського обов’язку, людини, що мала щастя і право вважати своїми друзями, однодумцями  Івана Франка і Миколу Лисенка. Все своє життя Олександр Мишуга віддав рідному народу, любимій Україні. Про них він не забував ні в хвилини радості і тріумфів, ні в тяжкі часи невдач і розчарувань. Тож його ім’я повинні знати і шанувати в Україні сучасники і наступні покоління.