середа, 8 травня 2013 р.

Пісня, обпалена війною





Стало прекрасною традицією, що у ці травневі дні увесь світ, усі чесні люди землі, віддають данину вічної  шани і любові особливій когорті людей, на долі яких особливу печать поставила війна. Фронтовики, партизани і підпільники, учасники визвольних змагань, в’язні концтаборів і діти, які там народилися живуть з страшною пам’яттю в серці, з особливим болем.
68 років Перемоги відзначає вся Європа, 68 років – так мало для історії, але для людини – це ціле життя. Перемога! Святе слово для кожного учасника війни і для кожного з нас. Це свято у нас залишиться в пам’яті навіки. Забути неможливо.Велич людського духу, незламна воля захисників Вітчизни закарбована у кожній зі сторінок безсмертного літопису Великої Вітчизняної війни.
Особливо емоційні і хвилюючі мистецькі сторінки цього літопису. Їх творці долали фронтовий шлях разом із рядовими солдатами і зробили свій вагомий внесок у справу Перемоги. «Другий фронт – мистецький» з перших днів війни став унікальним явищем. Всупереч законам військового часу багато театрів не тільки не закрились, а навпаки, розширювали свій репертуар новими п’єсами; багато солістів для підтримання незламності духу виступали у військових частинах. Усього за час війни було створено 4 тисячі театрально-концертних бригад, у складі яких було  45 тисяч артистів (це майже ціла армія). Під кулями, ризикуючи життям, підіймаючи бойовий дух своїми виступами, вони дали в тилу і на передовій 1,5 млн. концертів, по  10 щодня. Той, хто сказав, що коли б’ють гармати, музи мовчать, гадаю, нічого не знав про війну. Тому що війну виграють не тільки завдяки чисельній перевазі, але в значній мірі – духовній. А це означає, що назло усім смертям – любити, мріяти і… співати.
 "Кто сказал, что надо бросить песни на войне? После боя сердце просит музыки вдвойне."

Так написав прекрасний поет, автор багатьох всенародно улюблених пісень Василь Лебедєв-Кумач. А вже він із перших вуст знав, як це важливо для бійців, щоб музи не мовчали. І вони не мовчали. Виходили на екрани фільми, композитори і поети писали пісні.

Відомий поет Михайло Матусовський назвав пісні воєнних літ справжнім дивом. Вони з’являлися начеб у зовсім неслушний для пісень час, у найважчі і найтривожніші роки, але були такі значні, зігрівали в окопах, навіювали спогади про дім, коханих, і в них було стільки поезії та почуття. У багатьох бійців і командирів у кишенях гімнастерок, біля самого серця, разом з фотографіями рідних зберігались потерті блокноти з записами фронтових пісень. Інший старшина навіть вимагав, щоб солдати знали стройові пісні, як особисту зброю. Вважалось, що фронтова пісня – це друга гвинтівка.  Й донині вони хвилюють молодих людей, які не знали війни. Ці пісні стали класикою, увійшли до скарбниці музичної культури нашого народу. 



Ці пісні прозвучали 8 травня на мистецькому вечорі "І музи тоді не мовчали" у виконанні імпровізованої концертної бригади. Ведуча вечіра Зоя Алексійчук розповіла історію написання відомих пісень. 

Присутні  переконалися, що мовою пісні можна розказати історію війни не гірше за підручники.  І не завжди замислюєшся, що у цих знаменитих пісень Великої Вітчизняної є історія. У кожної своя. Правдива, тому що основана на реальній фронтовій історії. 


 Пісня «Огонек» – співає Оксана Калькова
Концертмейстер – Катя Борисюк







 
Пісня «Темная ночь» – співає Вікторія Чайка
                                          Концертмейстер – Ксенія Стречен







Пісня «Синий платочек» - співає Дарина Зубчук









Пісня «Хусточка червона»  – співає Ірина Котлицька (бандура)





 

Пісня «Майський вальс» -  співає Василь Закрева