четвер, 14 березня 2013 р.

Вінсент - значить переможець


160 років від дня народження голландського художника
Вінсента Ван Гога
Книжкова виставка

  Якщо що і широко відомо про Ван Гога, так це історія з вухом, яке він собі відрізав і віддав повії. Вчинок сам по собі не настільки вже значний, але всіх приводить у збентеження і затемнює весь образ художника. Навіть найвитонченіший читач беручи книгу про Ван Гога, не зможе стримати своєї цікавості, поки не знайде рядки, присвячені вуху. Можливо, що, передбачаючи події, він поверхово сприйме інформацію, набагато більш істотну. Все інше здасться йому пересічним. Але давайте переглянемо книги на виставці "Живописець життя" та зробимо свої висновки.


                                                                                              

  Вінсенту Ван Гогу, померлому у віці 37 років в 1890 році, належить одна з найкоротших творчих кар'єр в історії мистецтва. Вона тривала лише 10 років, але обсяг його спадщини дивовижний. Збереглося близько 1700 його робіт: майже 900 малюнків і більше 800 живописних полотен. За своє життя він продав лише одну картину, зате після смерті за них платять мільйони. Усі, навіть далекі від мистецтва люди, не лише впізнають на репродукціях картини великого митця, а завдяки його численним автопортретам знають його візуальний образ.  За винятком його співвітчизника Рембрандта, жоден з великих художників не створив такої кількості автопортретів (більше сорока). У найширших верствах відома і біографія Ван Гога, насамперед завдяки книгам про художника, яких вийшло безліч протягом попереднього століття.  Одним з авторів про Ван Гога є талановитий французький письменник Анрі Перрюшо, який писав про Сезанна, Тулуз-Лотрека, Ренуара, Гогена.

 Серед інших письменників заслуговують уваги книги Куно Міттельштедта, Роберта Уоллейса, Рене Юіга, Олени Муриної.
Ван Гогу в історії мистецтва належить особливе місце, хоча не тільки серед класиків, але і серед сучасників були художники і рівновеликі йому і більш витончинені. Мабуть, винятковість Ван Гога полягає саме в тому, що його історичне значення перевищує вагу залишеного їм мальовничої спадщини, а його слава і вплив поширюються і крім мистецтва. Мова йде про величезний листуванні Ван Гога з братом Тео та небагатьма друзями, перша часткова публікація якої Емілем Бернаром на початку 1890-х років і поклала початок легендарної слави Ван Гога. Ці вражаючі листи оточили Ван Гога ореолом єдиного в своїм роді художника, що вклав у свою творче саморозкриття величезний духовний зміст.

Тож, книга «Винсент Ван Гог. Письма», яка складає понад 800 сторінок, безумовно, зацікавить читачів. Ось фрагмент з його листів: «Пташка у клітці відмінно розуміє навесні, що відбувається щось таке, для чого вона потрібна; вона відмінно відчуває, що треба щось робити, але не може цього зробити і не уявляє собі, що ж саме треба робити. Спочатку їй нічого не вдається згадати, потім у неї народжуються якісь невиразні уявлення, вона говорить собі: "Інші в'ють гнізда і висиджують яйця», і ось уже вона б'ється головою об грати клітки. Але клітка не піддається, а птах сходить з розуму від болю ... » і художник робить висновок: « Що ж, я заплатив життям за свою роботу, і вона коштувала мені половини мого розуму
                                                          
Часто цитуються слова Ж.Леймара в контексті Ван Гога: «Йога трагічне життя сьогодні популярне, наче якась священна легенда, яка потрібна нам більше, ніж сяйво його соняшників». Але ж його соняшники незрівнянні!
Сучасники не визнали в Ван Гога ніяких достоїнств. І тому він, як і Сезанн і Гоген, адресував своє мистецтво майбутнім поколінням: «Те, над чим я зараз працюю, має знайти собі продовження не відразу і не зараз. Але ж знайдуться ж деякі, які також вірять у все, що правдиво. А що означають окремі особистості? Я відчуваю це так сильно, що схильний історію людства ототожнювати з історією хліба: якщо не посіяти в землю, то що ж тоді молотити? .. » Замислимося про це разом з художником!

пʼятниця, 1 березня 2013 р.

Вчитель музичної правди

200 років від дня народження російського композитора
        Олександра Сергійовича Даргомижського
                       Книжкова виставка
На початку 30-х років ХIХ століття в колах петербурзьких любителів музики часто можна було зустріти дуже дотепного, веселого юнака, який різнився яскравою художньої обдарованістю. Він віртуозно грав на фортепіано, вільно, як книгу, читав будь-які, поставлені йому на пюпітр ноти, легко виконував найскладніші партії скрипки та альта в інструментальних ансамблях. Нерідко можна було бачити його і серед учасників домашніх аматорських вистав, в яких він виступав і як драматичний актор, і як автор окремих музичних номерів, які супроводжували п'єсу. Талановитого юнака звали Олександром Сергійовичем Даргомижським.

Пройдуть роки - і з музиканта-любителя виросте чудовий композитор, автор відомої опери «Русалка» та багатьох популярних романсів і пісень.
Мистецтво Даргомижського стане міцною зв'язуючою ланкою в ланцюзі постійного розвитку російської музики. Автору опер, хорів, симфонічних творів, романсів, пісень, фортепіанних і інших інструментальних творів Олександру Даргомижському властива яскрава демократична спрямованість творчості. Він ввів у сферу професійної музики народну селянську та сучасну міську пісню, романс, жанри побутової інструментальної музики, циганську лірику. Володіючи високим даром спостерігача, здатністю вловлювати найтонші відтінки того чи іншого почуття, душевного стану людей, він знаходив відповідне відображення цих нюансам в музиці. В наші дні мистецтво Даргомижського повністю зберегло свою життєвість. Його музика продовжує хвилювати слухачів своєю мелодійною яскравістю, життєвістю і задушевністю.
Багато чого у вивченні творчості Даргомижського ще належить зробити сучасному поколінню дослідників-музикантів. Перед ними - неозорий багатий світ образів, створених великим учителем музичної правди Олександром Даргомижським. В цьому встануть в нагоді як нотні видання творів композитора, так і книги про життя і творчість, що зберігаються у відділі мистецтв.

Особливу увагу хочеться звернути на тритомне дослідження М.С.Пекеліса «А. С. Даргомижського та його оточення». Автор розглядає творчу біографію Даргомижського на широкому історичному тлі, розкриває зв'язок композитора зі своєю епохою. Саме завдяки наполегливій подвижницькій праці професора Пекеліса, його невтомній енергії, завзятих архівних пошуків повернуто  до життя і забуті твори композитора. Вчений виявив чимало нотних рукописів Даргомижського, які вважалися втраченими, уривків з незакінчених творів, ескізів, документів, листів.
Оригінально написана книга Тарасова Л.М. «Даргомижський в Петербурзі», яка може служити путівником по пам'ятних місцях міста, пов'язаних з ім'ям композитора. Особливу увагу приділено відновленню та уточненню адрес місць проживання та роботи Даргомижського.

Ювілейна дата цього року дає щасливу можливість почути багато творів композитора, які, на жаль, не так вже й часто звучать у наш час. Можливо, що  музика Даргомижського, яка прозвучить 2 лютого у день його народження ,знайде нових прихильників та приверне увагу до вивчення його творчості.