пʼятниця, 22 лютого 2013 р.

Нема таких великих душ на світі

200 років від дня народження українського співака і композитора

Семена Степановича Гулака-Артемовського


Літературно-мистецький вечір

Україна з давніх давен була постачальницею співацьких голосів, що ними поповнювались як придворна капела, так і імператорські оперні трупи Петербурга та Москви. Багато видатних оперних співаків, що завжди прикрашали оперну сцену – вихідці з України. Серед найкращих з них –Семен Степанович Гулак-Артемовський, небіж письменника Петра Гулака-Артемовського.

Отож, 21 лютого відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 200-річчю від дня його народження.
Бібліотекар Олена Довгун, яка вела вечір, розповіла присутнім про життя і творчість співака і композитора:

"За три кілометри від містечка Городище нинішньої Черкаської області розкинувся невеличкий хутір Гулаківщина. Тут у родині священика місцевої Покровської церкви, Степана Петровича Гулака-Артемовського, 16 лютого 1813 року народився син Семен, який згодом став видатним оперним співаком, талановитим композитором, автором першої популярної української опери «Запорожець за Дунаєм».
Кінець 40-х і 50-і роки XIX століття були роками творчого розквіту композитора. Він виступав у концертах, провадив інтенсивну композиторську роботу, співав в оперних виставах і, крім того, досить вдало робив художні мініатюри на слоновій кістці. Саме в цей час він збирав матеріал для задуманої статистико-географічної таблиці міст Російської імперії, розробляв проект петербурзького водогону. Цей стислий перелік свідчить про широту світогляду Гулака-Артемовського, різноманітність його творчих шукань та життєвих інтересів. Але у співака з’явились перші ознаки втрати голосу. Замість головних партій, його призначають на другорядні ролі. В цей нелегкий для нього час Гулак-Артемовський почав працювати над своєю оперою «Запорожець за Дунаєм». Він давно замислювався над сценічним твором, в якому б знайшли своє втілення прагнення українського народу до волі, його хоробрість, благородство, любов до батьківщини. Так поступово виникла думка про оперу, музика в якій була б цілком народна. Й справді численні інтонації, поспівки та інші засоби музичної виразності запозичені ним з багатющої скарбниці української народної пісенності. В цьому змогли переконатися студенти 1 курсу Луцького педагогічного коледжу, які були присутні на вечорі .
Романс і пісню з опери виконала викладач Дитячої музичної школи №1 Емілія Михайловська.



Вперше твір було поставлено на сцені Маріїнського театру в Петербурзі 14 квітня 1863 року в бенефісі автора, котрий сам виконував провідну роль Карася. Наскільки відомо, це єдиний випадок, коли оперний соліст створив і поставив власну оперу. Що ще красномовніше може свідчити про багатогранність і масштабність його музичного таланту?
В Україні ж опера була поставлена значно пізніше 1884 року в трупі Михайла Старицького. Роль Карася виконував Михайло Кропивницький, Одарки – Марія Садовська, Оксани – Марія Заньковецька. У наші дні опера «Запорожець за Дунаєм» є одним з найулюбленіших народом творів. Вона здобула всесвітню славу і по цей день не сходить зі сцени.
Про останні роки життя Гулака-Артемовського відомо дуже мало. За свідченням сучасників, увесь свій вільний час він віддавав читанню. Цікавився новими науками, особливо уважно стежив за розвитком медицини, захоплювався методом лікування гіпнозом.

Залишивши сцену наприкінці 60-х років співак переїхав з Петербурга до Москви, на батьківщину своєї дружини. Вона була піаністкою і арфісткою, дочкою директора московських театрів. Семен Степанович жив з родиною у невеличкому церковному будинку Кудринської Хрестовоздвиженської церкви. Тут він і помер від запалення легенів 5 квітня 1873 року. Похований співак на Ваганьковому кладовищі в Москві.