середа, 6 лютого 2013 р.

Роздуми біля картин художника

70 років від дня народження волинського художника
    Геннадія Тарасенко

  Рівень  майстерності Геннадія Тарасенка виходив за провінційні масштаби нашого міста. Це був талановитий і неповторний художник. Його ім’я асоціюється з високим художнім смаком і великою працьовитістю. Тільки безкінечно жаль, що вік йому випав недовгий – він так рано і несподівано відійшов у вічність. 10 січня йому виповнилося б 70 літ. А 5 лютого, в день Геннадія, прихильники його творчості вирішили вшанувати пам’ять митця, зробили шляхетну справу і організували ретроспективну виставку з приватних зібрань міста. На виставці представлено більше 20 робіт. Це і портрети відомих людей Волині, натюрморти, пейзажи. Наш мистецький зал посвітлішав, побільшав, наповнився ледь помітним усміхом, теплом душевним, красою і ніжністю тих, хто дивиться нам і в очі, і в душу з експонованих картин.
 Розповідь про художника розпочала ведуча - головний бібліотекар відділу мистецтв Зоя Алексійчук: "Геннадій Петрович Тарасенко народився в апогей холодної воєнної зими 1943 року в с. Студениця Коростишівського району на Житомирщині. Його батько – військовий льотчик, пілот-винищувач, загинув у 1944 при визволенні України, так і не побачивши сина. Мати працювала стрілочницею в Житомирському вагонному депо. Геннадій, вдовиний син, маленький пагінець понищеного в 1917 році дворянського роду Скуратовичів , був незвичайною дитиною. Вже в шкільному віці він писав вірші, малював, зі сльозами на очах слухав музику, сам грав на народних музичних інструментах, перечитував масу книг – все що тільки можна було взяти у не дуже багатій повоєнній бібліотеці. Після закінчення школи навіть якийсь час працював бібліотекарем. Вихованням його займалася бабуся Леонора Скуратович з дому Свірчевських, яка і дала зернята благородства, делікатності. Він народився митцем, справа була тільки за тим, який вид творчості вибрати. Перемогло малярство. Перші фахові знання він отримав у Московському університеті самодіяльного мистецтва Ім. Н. Крупської, де була заочна форма навчання. Наступним кроком у формуванні Тарасенка - художника було навчання на монументальному відділенні живописного факультету Київського художнього інституту (1976-1981), нині вже Української академії мистецтва. За п’ять років навчання у майстерні народного художника України Олександра Лопухова, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, Г. Тарасенко отримав блискучу школу. По закінченні - поїхав за направленням у рідний Житомир, повернувся досвідченим, цілком сформованим майстром. З 1981 по 1988 рр. працював у Житомирських майстернях Художнього фонду України. Виконував творчі замовлення монументального характеру: займався мозаїкою, фресками, вітражами, розписами. Слід його творчих пошуків – у багатьох будинках культури, адміністративних приміщеннях, оздоровчих закладах… Від 1988 року Г. Тарасенко переїжджає на Волинь і живе у Луцьку. Через два роки одружується з Оксаною Бальбузою, донькою актриси Лідії Бальбузи. Кохання, сім’я дають могутній поштовх для розвою таланту митця і кардинально змінюють напрямок його творчості. Не буде перебільшенням, коли скажемо – благодатним виявився для нього волинський творчий період. Саме на Волині увага художника концентрується виключно на станковому живописі. Він прагнув камерного стилю, глибини вираження почуттів, спалаху емоцій. А це можливе тільки у жанрі станковому. Портрет, пейзаж, натюрморт, історичні та станкові картини Г. Тарасенка стають окрасою міських та обласних виставок. Але найбільше реалізував себе у портреті. Заявив про себе сперш однією-двома роботами на художніх виставках. Але такими, що одразу привертали увагу, давали підставу говорити, що на Волині з’явився митець з своїм неординарним баченням світу, людей у цьому світі з їх болями, радощами, печалями. Його роботи, виставлені у Луцьку, Ковелі, Каневі, Києві, Бресті та інших містах завжди викликали великий інтерес і високу оцінку. Вони зберігаються у колекціях не лише України, але й Австрії, Австралії, Канади, США, Бельгії, Болгарії, Німеччини,Угорщини, дуже багато у Польщі і Росії…І не тільк у приватних, але й державних колекціях. Наприклад, у Канадському посольстві. Його працездатність просто вражала – рідко хто з митців працює так багато і так плідно. Ще в студентські роки, роки навчання у Київському художньому інституті Геннадій Тарасенко під час практики з мольбертом і пензлями приїжджав, як на прощу, до Канева. І всі роки мріяв привезти свої роботи, познайомити з своїм творчим доробком людей з різних кінців України, країв далеких, які приїжджають до священної Тарасової гори, до музею і пам’ятника Кобзаря. Влітку 1999 року його мрія здійснилась. У Національному музеї-заповіднику Тараса Шевченка відбулась презентація виставки робіт художника із Луцька Геннадія Тарасенка. До неї увійшли близько п’ятдесяти картин. Це був проект, куратором якого була народна артистка України Людмила Приходько. Він був першим посланцем Волині, чиї полотна експонувалися у найсвятішому місці України. Його виставка була дуже високо оцінена фахівцями і шанувальниками мистецтва. І на знак особливої поваги до художника йому було вручено пам’ятну Шевченківську медаль."
 Кожен глядач сприймає твір мистецтва по своєму. Емоційний вплив таких полотен на людину колосальний. І всяк бачить і розуміє те, що йому дано. Геніальність Тарасенка - художника якраз і виявляється в здатності скупим мазком кисті збурити такий вир емоцій в глядацькому серці, а далі думай сам.
Щастя жити поряд з художником, бачити його творіння, спілкуватися випало присутнім на виставці:
.

Приходько Людмила Іванівна, народна артистка України



Простопчук Василь Васильович, заслужений журналіст України


 



 Зеленова Лариса Феодосіївна, заслужена артистка України


 Рівець Товій Михайлович, народний артист України



Комарук Зоя Василівна, народна артистка України


 Марчук Володимир Павлович, голова обласної організації Національної спілки художників України



Навроцька Зоя Михайлівна, завідувачка художнього музею





http://www.volynnews.com/news/society/v_lutsku_vshanuvaly_pamyat_vydatnoho_zemlyaka-khudozhnyka_tarasenka_foto/