четвер, 20 грудня 2012 р.

Художник-оформлювач української державності

  

Василь Григорович Кричевський – унікальна постать в мистецтві України XX cтоліття, яка напродчуд довго чекала на повернення в український культурний контекст. З нагоди 140-річчя від дня народження художника у відділі літератури з питань мистецтва організована виставка «Засновник українського стилю в архітектурі». Бібліотекар Олена Довгун зробила підбірку літератури, яка на сьогоднішній день різносторонньо висвітлює багатогранну творчість Василя Кричевського. Ось, що ви коротко можете почерпнути з опрацьованого нею матеріалу:
«Народився художник 31 грудня 1872 року на Сумщині. Освіту здобув самотужки, відвідуючи вільним слухачем Харківський університет. Саме відсутність «чужої школи», якою тоді виступав московський інститут, допомогла йому знайти свою власну українську дорогу.
70 літ життя й творчості дослідника українського мистецтва пов’язані з Україною, з них понад 30  років – з Києвом. Саме в цьому древньому місті створювалась більшість його шедеврів.
1917 року Михайло Грушевський, тодішній голова Центральної Ради, доручив Василю Григоровичу розробити для Української Народної Республіки проект паперових грошей номіналом дві гривні. Цю роботу майстер виконав у блискучій графічній манері. Також йому випала честь створити Великий і Малий герби Української Народної Республіки, що нині відроджено в якості державного (Малого) герба України.
У чому ж полягає унікальність митця? Та в тому, що він не тільки стояв біля витоків художньої освіти в Україні, не був лише художником-оформлювачем української державності, а й плідно працював у царині архітектури, малярства, дизайну, книжкової і станкової графіки, сценографії тощо. Разом із Данилом Щербаківським доклав усіх зусиль, щоб піднести в очах людей здобутки народної культури. Це, на його думку, мало сприяти утвердженню країни на світовій арені. Саме тому Василь Григорович збирав предмети, які найбільше засвідчували оту незрівнянну, поряд з іншими народами, самобутність українців. Усі ці скарби з часом формували неповторну колекцію, яку, на превеликий жаль, було повністю знищено 7 лютого 1918 року.
Майстер розпочав свою мистецьку діяльність як архітектор. Створений за його проектом будинок Полтавського земства (1903-1908), а нині це Полтавський краєзнавчий музей, було визнано взірцем українського архітектурного стилю. На жаль, ця будівля згоріла під час Другої світової війни і була відбудована з багатьма змінами 1964 року. Також Василю Кричевському належить авторство меморіального музею Шевченка в Каневі (1931-1934 рр.) Було багато й інших архітектурних проектів. Проте, доля його малярських творів краща за долю архітектурних. Це пояснюється тим, що вони створювались без будь-якого редагування.
Загалом за життя Василь Кричевський створив понад 3 тисячі робіт. У радянський час систематично відбувались їх вилучення й знищення з фондів музеїв і бібліотек.
1943 року стомлений від постійного тиску Василь Кричевський виїхав за кордон до сина в Париж, а в 1948 році переїхав з дружиною до доньки Галини у Венесуелу, де до останнього свого подиху продовжував працювати. Після війни роботи майстра експонувалися на 17 виставках, з них лих лише тричі на Україні. Це пояснюється тим, що митець емігрував, а його ім’я було під забороною.
Помер майстер у м. Каркаасі 15 листопада 1952 року напередодні свого 80-річного ювілею. Після здобуття незалежності Україною на батьківщину художника було повернуто значну частину його творчої спадщини».