четвер, 20 грудня 2012 р.

Художник-оформлювач української державності

  

Василь Григорович Кричевський – унікальна постать в мистецтві України XX cтоліття, яка напродчуд довго чекала на повернення в український культурний контекст. З нагоди 140-річчя від дня народження художника у відділі літератури з питань мистецтва організована виставка «Засновник українського стилю в архітектурі». Бібліотекар Олена Довгун зробила підбірку літератури, яка на сьогоднішній день різносторонньо висвітлює багатогранну творчість Василя Кричевського. Ось, що ви коротко можете почерпнути з опрацьованого нею матеріалу:
«Народився художник 31 грудня 1872 року на Сумщині. Освіту здобув самотужки, відвідуючи вільним слухачем Харківський університет. Саме відсутність «чужої школи», якою тоді виступав московський інститут, допомогла йому знайти свою власну українську дорогу.
70 літ життя й творчості дослідника українського мистецтва пов’язані з Україною, з них понад 30  років – з Києвом. Саме в цьому древньому місті створювалась більшість його шедеврів.
1917 року Михайло Грушевський, тодішній голова Центральної Ради, доручив Василю Григоровичу розробити для Української Народної Республіки проект паперових грошей номіналом дві гривні. Цю роботу майстер виконав у блискучій графічній манері. Також йому випала честь створити Великий і Малий герби Української Народної Республіки, що нині відроджено в якості державного (Малого) герба України.
У чому ж полягає унікальність митця? Та в тому, що він не тільки стояв біля витоків художньої освіти в Україні, не був лише художником-оформлювачем української державності, а й плідно працював у царині архітектури, малярства, дизайну, книжкової і станкової графіки, сценографії тощо. Разом із Данилом Щербаківським доклав усіх зусиль, щоб піднести в очах людей здобутки народної культури. Це, на його думку, мало сприяти утвердженню країни на світовій арені. Саме тому Василь Григорович збирав предмети, які найбільше засвідчували оту незрівнянну, поряд з іншими народами, самобутність українців. Усі ці скарби з часом формували неповторну колекцію, яку, на превеликий жаль, було повністю знищено 7 лютого 1918 року.
Майстер розпочав свою мистецьку діяльність як архітектор. Створений за його проектом будинок Полтавського земства (1903-1908), а нині це Полтавський краєзнавчий музей, було визнано взірцем українського архітектурного стилю. На жаль, ця будівля згоріла під час Другої світової війни і була відбудована з багатьма змінами 1964 року. Також Василю Кричевському належить авторство меморіального музею Шевченка в Каневі (1931-1934 рр.) Було багато й інших архітектурних проектів. Проте, доля його малярських творів краща за долю архітектурних. Це пояснюється тим, що вони створювались без будь-якого редагування.
Загалом за життя Василь Кричевський створив понад 3 тисячі робіт. У радянський час систематично відбувались їх вилучення й знищення з фондів музеїв і бібліотек.
1943 року стомлений від постійного тиску Василь Кричевський виїхав за кордон до сина в Париж, а в 1948 році переїхав з дружиною до доньки Галини у Венесуелу, де до останнього свого подиху продовжував працювати. Після війни роботи майстра експонувалися на 17 виставках, з них лих лише тричі на Україні. Це пояснюється тим, що митець емігрував, а його ім’я було під забороною.
Помер майстер у м. Каркаасі 15 листопада 1952 року напередодні свого 80-річного ювілею. Після здобуття незалежності Україною на батьківщину художника було повернуто значну частину його творчої спадщини».

середа, 5 грудня 2012 р.

В творчих пошуках

 Фотовиставка Валентина Однов’юна

 Фотографія - найтонше мистецтво зупиняти час в той самий, єдино правильний момент, знаходити унікальний кут зору, під яким звичне стає неймовірним, з разючою точністю вихоплювати з навколишньої реальності фрагменти і перетворювати їх на справжні шедеври. В наш час для того щоб створити чудові знімки  не обов'язково бути професіоналом: достатньо доброго чуття, загальних уявлень про композиції і якісного фотоапарата. Безсумнівно, що загострене почуття прекрасного, сприйнятливість до пульсу всесвіту, вміння знаходити особливе в тривіальному і доносити свій погляд до глядача неспотвореним - задатки фотографа, які, мабуть,  живуть в багатьох з нас, але не кожен готовий обрати цю стезю основною в житті. Адже серед нескінченної кількості можливостей для самореалізації напевно знайдуться й такі, в яких ми не просто гарні, а блискучі і, безсумнівно, успішні. А фотографія залишиться нашою пристрастю, постійної і сильною, але не спонукає витрачати роки на відточування майстерності. 
 Ці слова, безперечно,  не стосуються   автора  фотовиставки, яка відкрилася в відділі мистецтв 4 грудня - Валентина Однов’юна, цікавого в усіх відношеннях і який, безперечно,   володіє талантом фотохудожника. Він обрав цю стезю творчості основною в своєму житті. Валентин багато фотографує і не намагається когось копіювати, старається бути чесним по відношенню до своєї творчої сутності. Народився Валентан Однов’юн у 1987 році в місті Харкові. В 13 років Валентину поставили діагноз онкозахворювання. Після чотирьох років хвороби і реабілітації Валентин захопився фотографією.  Валентин закінчив Харківський професійний поліграфічний ліцей за спеціальністю оператор комп’ютерної верстки і Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди за спеціальністю вчитель англійської мови.  
З 2005 року він  активний учасник обласних виставок, що проводилися на базі Харківського обласного центру народної творчості, а також дипломант VII, VIII етнічно-мистецького фестивалю «Печенізьке поле» (2008-2009 рр.) і міжнародного фестивалю «Покуть» (2010 р.). На сьогоднішній день Валентин брав участь у 10 спільних фотовиставках в Україні та 7 персональних виставок в Україні та Європі, взяв участь у 3 проектах і аукціонах на підтримку онкохворих дітей та дітей сиріт. У 2011 році Валентину була вручена подяка Королівського Посольства Норвегії в Україні. Валентин Однов’юн – фотохудожник міжнародного рівня. Публікації про нього неодноразово з’являлися в країнах Європи, СНД, а також США, Аргентині, Бразилії та Кореї. Його фотографії зберігаються в приватних колекціях Литви, України, Росії, Туреччини, США, Бельгії та Італії. Це вже 8 персональна виставка Валентина. І хоча у хлопця немає спеціальної освіти, саме фотографію бачить своїм покликанням.  На виставці, яка має назву «В Пошуках», представлено 23  різножанрових світлин. В основному це фотознімки пейзажів, Абсолютно всі фотографії, представлені на виставці в чорно-білих тонах. На думку фотографа, чорно-біла картинка чіткіше, ніж кольорова відображає ідею і суть роботи. У роботах Валентина відразу помічається унікальне бачення незвичайного в повсякденному.         Знайти об'єднуюче слово для різножанрових робіт вкрай важко - схоже, автор прагне відобразити все те незвичайне і прекрасне, що щодня потрапляє в поле його зору. Особливу увагу художник приділяє контрастності і кольору, що викликає асоціації з використанням особливих технік зйомки та технічної обробки зображення. Однак автору чуже використання фотошопу, він прагне створити необхідні умови ще в процесі зйомки, що дозволяє домагатися надзвичайного правдоподібності зображень. Як і будь-який художник, що знаходиться в безперервному творчому пошуку, автор представлених робіт намагається відобразити своє бачення світу, а це є джерелом творчого натхнення. 
 Сюжет-роздум. Це особливість робіт фотохудожника Валентина  Однов’юна. Молодий автор любить життя. Кожна з його 23 фотографій - погляд на події, які запам'яталися.   На стінах немає жодної нудної фотографії - кожна несе свій настрій і це від випадкових, не постановочних кадрів. Тоді враження найяскравіші. А ще цікаво, що загалом Валентин постійно носить з собою кілограмі шість. Адже у нього при собі завжди фотокамера, три об’єктиви, спалах. Для фотографа момент, який зачепив, може зустрітися на кожному кроці. 

Чудові мелодії, які виконували на гітарі Світлана та Анастасія Семенюк, допомагали глядачам налаштуватися на мистецьку хвилю. 
 За новими враженнями Валентин Однов’юн на Західну Україну збирався заплановано. Тут хлопець гостював тільки в дитинстві. А зараз він приїхав до Луцька вже з фотоапаратом. Сподіваємося, що він знайде цікаві кадри і згодом побачимо їх на новій виставці.