середа, 22 серпня 2012 р.

Сімейні реліквії Катерини Шаварової

                                                                                  Виставка мистецьких робіт
Напередодні Дня незалежності України відбулася зустріч з неординарною особистістю, давнім другом бібліотеки, почесною союзянкою, просвітянкою, людиною, яка стояла біля витоків нашої незалежності, вчителькою української мови і літератури з багатолітнім стажем, талановитою майстринею – Катериною Іванівною Шаваровою. Ця подія була пов’язана з відкритям мистецьких робіт як самої гості, так і її родини. Можливо вперше сімейні реліквії Катерини Іванівни, які довго лежали в скрині і про які так тепло написала в своєму вірші її дочка, Галина Рожанська,вперше побачить широке коло глядачів. Більшість з цих речей зроблені талановитими руками нашої гості.
Народилася Катерина Іванівна в селі Стоянів Радехівського району на межі Львівської і Волинської областей в дружній і релігійній селянській родині, де завжди панували любов і злагода, де вміли трудитися, а ще понад усе любили українське слово. Батько цікавився наукою, політикою, передплачував газети, журнали. Змалечку Катерина Іванівна слухала поезію Тараса Шевченка, не раз плакала над долею Катерини, наймички. Дитинство її пройшло в нелегкі роки, прийшлось пережити важкі часи другої світової війни, яка почалася для нашої гості ще у вересні 1939 року. Мама для дівчинки завжди була прикладом берегині роду, а мамині вишиванки залишились з нею на все життя
В часи національного відродження кінця 80-х початку 90-х років минулого століття Катерина Іванівна була серед тих, чиї голоси першими зазвучали на мітингових майданах, вимагаючи волі і незалежності Україні, вона представляла Волинь на першому і другому з'їзді Народного Руху України, на конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка (тепер товариство «Просвіта») в Києві, на з’їзді Союзу українок. Коли в 1987 році в нашій бібліотеці організувався літературний клуб «Діалог», Катерина Іванівна стала його активною учасницею. За її ініціативою приймалися звернення про увічнення пам’яті Галшки Гулевичівни, на підтримку Народного Руху України, Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Протягом багатьох років Катерина Іванівна бере участь в масових заходах бібліотеки. Її щире слово про творчість українських письменників, про становлення незалежної України вчить всіх нас любити свою землю, свій народ.
Галина Рожанська Скриня В старому вишитті проснулись квіти Й питати стали: «Хто ми? І чиї ми діти? Чому у скрині замкнені ще й досі? Чому лелека сонця не приносить? Чи чорними нитками ще замало Нам доля візерунки вишивала? Он хрестики червоні по краплині Просочуються болем через скриню». Сяйнуло лезом світло крізь замкові очі – І розітнуло враз пітьму страшної ночі. Забрунькувало вишиття – вже й містя мало! Темницю вікову на кусні розірвало. І хоч квітують в лузі ще й донині Розбите серце та вогонь калини, Та вишиває сонце рушники у полі Волошками, колоссям, духом волі. Гості, які були присутні нв відкриті виставки, мали можливість оглянути вишиті рушники, серветки, сорочки, в’язані та вишиті сукні. Особливої уваги і заховлення привертала унікальна колекція колекція гердан.
I До вишиванки доторкнусь вустами, I чорнобривцiв аромат вдихну. Знов Ваших рук тепло вiдчую, мамо, Сльозу з щоки непрохану змахну… Далеко Ви… I, водночас, Ви – поряд: У злетi птаха, в шелестi трави… Мене хтось боронить вiд зла i горя; Якщо це янгол, то, напевно, - Ви…