середа, 8 лютого 2012 р.

У вирі творчих шукань

125 років від дня народження українського режисера, актора Леся Курбаса

Книжкова виставка





125 річний ювілей Леся Курбаса, якій відмічається 25 лютого 2012 року, є приводом ще раз звернутися до актуальних роздумів про спадок митця. І в цьому допоможуть книги, які представлені на книжковій виставці.

Ім’я Леся Курбаса опинилося під забороною на Україні починаючи від 1934 року. Якщо й були будь-які згадки про нього і про його театральну діяльність, то тільки гострокритичні, з приписуванням йому цілої низки ухилів, аж до «українського буржуазного націоналізму» в театрі. Лесь Курбас, його режисерська, театральна, організаторська діяльність залишалася для цілого покоління українців невідомою, або дуже маловідомою. На щастя, троє акторів «Березоля» - Йосип Гірняк, Олімпія Добровольська і Наталія Пилипенко опинилися після Другої світової війни в еміграції. І саме завдячуючи їм, ім’я Леся Курбаса повернено українському театрові й українській культурі. Саме Українським Видавництвом «Смолоскип» в Балтимор-Торонто у 1989 році видано збірник «Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, - документи». В ньому зібрано всі основні статті й листи Курбаса, що були опубліковані в Україні в 1917-1932 роках, і всі важливіші статті про його театральну діяльність, про «Молодий театр», «Кийдрамте» і «Березіль». Обсяг збірника складає 1026 сторінок(!) Як на мене, то я не пригадую іншу книгу такого об’єму.
Роком раніше на Україні також вийшла книга «Лесь Курбас: Із творчої спадщини. – К.: Дніпро. 1988. – 518с.». Ця збірка мала своїм завданням ознайомити читачів з кращими серед тих, що збереглися, матеріалами Курбасової теоретичної та педагогічної діяльності. Серед них – цикл лекцій, що його прочитав Курбас для членів режисерської лабораторії та режштабу «Березоля» протягом лютого 1924 – квітня 1926 рр.

Щойно у бібліотеку надійшов 2-й номер популярного літературно-художнього журналу "Дніпро", на сторінках якого вміщена стаття Надії Соколенко "Лесь Курбас. Знаний і забутий". В цій статті вміщена інформація про те, що Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбса у квітні планує провести конференцію, вшановуючи 125-літній ювілей. Участь у ній збираються взяти курбасознавці з усього світу - канадійка Ірена Макарик, американки Вірляна Ткач і Мейліх Фаулер, французька вчена Беатріс Пікон-Вален та інші. І закінчує свою статтю автор словами: "Та все ж,здається, по-справжньому Леся Курбаса знають тільки одиниці, і мало в кого є бажання насправді заглибитися в його творчість, а ще більше - популяризувати його ім’я. А поки цього не буде зроблено, Лесь Курбас так і лишатиметься напівзабутим ім’ям у скарбниці української культури."
Ми пропонуємо шанс наздогнати час, втрачений за 50 років замовчення ім’я Леся Курбаса. Шлях до Леся Курбаса потрібно розпочати і, можливо, це й спонукає до несподіваних версій присутності митця в нинішніх естетичних художніх та наукових реаліях.