субота, 16 квітня 2011 р.

Партитура творчих доріг

120 років від дня народження С.С.Прокоф’єва,російського композитора
Книжкова виставка
Творчість Сергія Сергійовича Прокоф’єва нерозривно пов’язана з музичним життям першої половини ХХ століття. Він відав данину різним художнім течіям, які були характерні для мистецтва того часу, але зумів зберегти свою індивідуальність, набути свій особливий стиль. З перших кроків композиторської діяльності він привернув до себе увагу самобутністю, сміливим новаторством, темпераментом і плодотворністю. Найбільш виразніше постає постать Прокоф’єва за висловом про самого себе: « Я ненавиджу імітацію, я ненавиджу утерті прийоми. Я не хочу бути не під чиєю маскою. Я завжди хочу бути самим собою». Це не просто слова. Це вимоги до себе, яких композитор дотримувався, обновивши всі ділянки виражальних засобів в музиці: мелодику і ритм, оркестровку і форму. При цьому музику Прокоф’єва давно супроводжує визначення «класична». Більш півстоліття тривала творча діяльність Прокоф’єва від дитячих п’єс 1902 року до монументальних творів останніх років життя. Балет «Ромео і Джульєтта», опера «Війна і мир», П’ята, Шоста і Сьома симфонії увійшли до золотого фонду світової музичної культури. Понад 130 назв включає повний список творів композитора. Серед них не забутий не один з музичних жанрів: 7 опер, 7 балетів, стільки ж симфоній, 9 інструментальних концертів і 9 фортепіанних сонат, кантати, ораторії, камерні ансамблі, біля 120 п’єс для фортепіано, 60 пісень і романсів до кінофільмів і драматичних вистав
Матеріалів про життя і творчість Прокоф’єва написано достатньо. Сам Сергій Сергійович залишив захоплюючі автобіографічні записки і багато нотаток про мистецтво і обов’язки митців. Риси Прокоф’єва – людини, артиста, композитора – втілені в статтях і спогадах друзів-композиторів. «Прокофьев о Прокофьеве:Статьи, интервью» (М.: Сов. Композитор, 1991.- 285с.) – таку назву має перша наукова публікація літературної спадщини композитора, яка охоплює період з 1913 по 1953 роки. В книзі використані матеріали з архіву Прокоф’єва. Декілька слів про назву збірника. Здавалося б вона дещо не співпадає з вміщеним матеріалом, особливо в тій частині, де Прокоф’єв рецензує твори своїх сучасників. Але, коли упорядник давав назву книзі, він хотів підкреслити, що головним героєм збірника все ж таки залишається Прокоф’єв
В серії «Человек. События. Время» вийшов фотоальбом «С.С.Прокофьев» (М.:Музыка, 1990, - 159с.). У цій книзі відкривається завіса цікавої долі композитора. Ми побачимо шлях від хлопчика Сергійка до зрілого композитора Сергія Сергійовича. І, можливо, відповідь на питання про неповторність художньої натури Прокоф’єва відкриється саме з його дитячих років та юностіСвого часу читачі полюбляли читати книги з серії ЖЗЛ. Є в цій серії книга Морозова С. про Прокоф’єва (М.: Молодая гвардия, 1967. – 280с.). Автор не музикознавець, а літератор, тому книга доступна для читання широкому колу читачів, хоча, як зазнає автор йому було нелегко знайти правильний підхід до матеріалу й вибрати характер викладення книги.
Якщо торкнутися записів музичних творів композитора, то можна виділити наявні в фонді відділу і представлені на виставці грамплатівки опер «Війна і мир», «Любов до трьох апельсинів», балетів «Попелюшка», «Ромео і Джульєтта», концертів для фортепіано з оркестром, творів для скрипки, віолончелі, симфоній, сонат, п’єс тощо. Так само широко представлені і нотні видання творів композитора.
Музику Прокоф’єва неможливо не впізнати й не відрізнити серед іншої музики. Це музика руху, музика, яка не знає втоми. І чим більше проходить часу від дня смерті композитора, тим стає ясніше, як потрібна людям музика Сергія Прокоф’єва.

понеділок, 11 квітня 2011 р.

ФЕНОМЕН ДУХОВНОГО ПРОЗРІННЯ

260 років від дня народження Д.Бортнянського, українського і російського композитора. Музична година

Є в історії XVIII століття сторінки, здатні зачарувати своїми цікавими сюжетами. Цікавою і складною була доля Дмитра Степановича Бортнянського. Його музика ніколи не була в повному забутті, але відношення до неї щораз змінювалося.
Визнання і слава супроводжували Бортнянського на протязі всього життєвого шляху. Особливо популярні були його хорові твори. Їх не тільки співали, але перекладали для оркестру, для фортепіано. В багаточисленних домашніх музичних альбомах до середини ХІХ ст. поряд з народними піснями, популярними оперними аріями, полонезами і кадрилями неодмінно зустрічалися ці переклади, часто навіть як анонімні. Твори Бортнянського вводилися в теоретичний підручник, видавалися й перевидавалися. Ім’ям композитора користувалися зарубіжні видавці для залучення покупців. Його твори перекладали в цифрову систему нотного запису для сліпих. Навіть відомо, що ці твори записували на диски для музичних скринь. Але в кінці ХІХ ст. музика Бортнянського зникла з домашнього звучання. В той же час вона продовжувала звучати в церкві, постійно і стійко залишаючись в музичній пам’яті суспільства. Її любили навіть діти, із задоволенням підспівували дорослим, іноді не розуміючи значення слів.
Два наступних покоління виросли, не знаючи музики Бортнянського. І, хоча його музика практично не звучала, в музичній науці поступово зріло осмислення феномена Бортнянського. За післявоєнні роки про Бортнянського були написані дві брошури, ряд статей, з’явилися дисертації. Музикознавці повернули з небуття багато з творчої спадщини композитора. Його твори відшукували в архівах, вивчали, публікували. Настав час, коли біографія Бортнянського, з якої раніше був відомий тільки ряд скупих життєвих фактів, розкрилася як біографія його творчості. І, нарешті, Бортнянський знову зазвучав! Спочатку нерішуче, по одному концерту в десятиріччя, потім значно сміливіше, а за останні роки інтерес до композитора серед виконавців і слухачів зріс широко і потужно. Тепер його музики звучить живо й повнокровно як мистецтво дуже важливе, відповідне сьогоденним музичним смакам і загальнокультурним інтересам.
Як раз в ті роки зростання інтересу до музики Бортнянського фірма «Мелодія» випустила ряд грамплатівок із записами творів композитора. Одна з них має назву «Шедеври української хорової музики». Пам’ятники вітчизняного хорового співу завжди були в центрі уваги слухачів. Як високе естетичне явище слов’янської культури вони визнані в усьому світі. Розспів за розспівом, день за днем на протязі багатьох поколінь півчих складалися нотні обіходи церковної служби – літургії, всенощні, інші обряди. До такого роду унікальних художніх явищ відносяться Нотні обіходи Києво-Печерської Успенської Лаври, до яких увійшла і «Херувимська» Дмитра Бортнянського (диригент Павло Муравський).
Пропонуємо увазі другу грамплатівку, яка вміщує концерти Бортнянського (диригент Валерій Полянський). Бортнянський писав свої концерти на протязі 35 років. Можливо, звідси виникла і кількість – 35 концертів., відібраних їм для видання наприкінці життя. Чому він видав тільки ці? А інші? Не хотів, не зміг, не встиг? З року в рік збільшується кількість знахідок його творів, які рахувалися загубленими. Сьогодні сама музика композитора говорить за себе.

четвер, 7 квітня 2011 р.

ПОРТРЕТ: КВІТИ І ВЕСНА


Виставка художніх робіт Іванни Дацюк, Ксенії Дацюк та Олени Зв’ягінцевої

На виставці представлено понад 80 робіт юних мисткинь.




Ксенія Дацюк - учениця 11 класу Затурцівської загальноосвітньої школи Локачинського району. Займається живописом, має нахил до використання декоративних матеріалів. У 2010 році посіла ІІ місце в Міжнародному конкурсі живопису у Львові "Я і майбутнє" (вік 16-18 років).



Іванна Дацюк навчається на ІV курсі Інституту мистецтв ВНУ імені Лесі Українки. Є автором портретів діячів культури. Так, виконаний нею портрет Лесі Українки в дні святкування 140-річчя поетеси придбаний головою обласної ради В.І.Войтовичем і подарований під час урочистостей рідному вузу. Портрет архітектора Мар’яна Перетятковича переданий до обласного краєзнавчого музею. Мала персональну виставку в університеті.
Олена Звягенцева - студентка ІV курсу Інституту мистецтв. Пише пейзажі, портрети. Схильна до алегоричності. Її творчі здібності проявляються і в іншому напрямку - створенні ляльок, які також можна побачити на виставці.


Переглянути виставку можна на протязі місяця у відділі літератури з питань мистецтва з 10.00 до 19.00 годиниa>