вівторок, 3 квітня 2018 р.

Голос Америки – душа України


  Музична подорож,
присвячена 65-річчю від дня народження американської співачки українського походження 
Квітки Цісик


   3 квітня 2018 року студентам юридичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки  було запропоновано в рамках проекту "Місто різних – місто рівних" здійснити музичну подорож до Америки, щоб почути неповторний і незабутній голос американської співачки українського походження Квітки Цісик. Вона ніколи не виступала на українській сцені, хоча мріяла про велике гастрольне турне по всій Україні, про виступи у великих залах. Хоча поза межами прабатьківської землі зуміла підняти українську пісню до світового визнання. Хто хоч раз почув голос цієї співачки, ніколи не забуде її.  

     Прозвучали записи  пісень  у її виконанні : "Я піду в далекі гори", "Два кольори", "Черемшина". Присутні відчули силу, ніжність і щирість співачки, яка  тонко відчувала українську душу, вільний політ і красу української пісні.  Ведучі заходу бібліотекарі Тетяна Бордунова та Інна Ковальчук розповіли про родину Цісик, її творчу діяльність, фатальну хворобу та передчасну смерть. Розповідь доповнювалася архівними відеозаписами. 

  Цей захід, присвячений 65-річчю співачки,  став одним з багатьох, які упродовж квітня будуть проходити по всій Україні. Квітка Цісик – єдина справжня зірка українського походження з діаспори. Вона підняла українську пісню на новий рівень. Бракує тільки книги та сценарію фільму, щоб увічнити історію  успішної американки з великою українською душею, аби повернути їй вкрадену колись славу.




четвер, 1 лютого 2018 р.

Ляльки-мотанки в бібліотеці

Презентація виставки ляльок-мотанок Людмили Турик

 Віками джерелом  пізнання історії,культури й духовності українського народу  було і є народне мистецтво.  Нині спостерігаємо спалах інтересу до  улюбленого різновиду  народної творчості –виготовлення ляльки-мотанки, ляльки-оберегу. 
1 лютого у відділі літератури з питань мистецтв відбулася презентація виставки ляльок-мотанок майстрині Людмили Турик,  жительки села Залізниця, учителя трудового навчання, яка переплела в єдине  любов та інтерес  до прекрасного
Душа у неї творча, наполеглива, натхненна. І як результат – чарівні ляльки,  які  вона творить інтуїтивно. Її чудові вироби відмінні, виконані в українському стилі довершено, естетично, гарно. Ляльки-мотанки – жінки – впевнені у своїй красі берегині, бадьорі, повні енергії, спокійні, врівноважені, з почуттям гідності,мудрі. Ось мотанки-дівчата: тендітні, з віночками на голові, в руках – кошики з квітами чи  весняні букети. Мотанка-матуся – символ жінки, яка дарує життя та оберігає його. 


В своїх роботах використовує здебільшого лляну натуральну тканину та нитки, вовну, допоміжними матеріалами може бути декоративна фурнітура, мережева, різні стрічки, бісер, вишивка. 
Людмила Турик бере участь  у виставках в   обласному центрі естетичної  творчості. Щорічно представляє свої вироби та вироби вихованців на обласній виставці декоративно-ужиткового мистецтва, районних виставках, конкурсах. Постійно організовує виставки  у школі, проводить майстер-класи з виготовлення дитячих іграшок , сувенірів з  природних матеріалів для колег-учителів школи, району.  Бере участь в інтернет – проекті «Рукотвори».   Нещодавно авторська виставка майстрині демонструвалася у Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти.

  Людмила Іванівна провела майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок у відділі мистецтв. Всі присутні отримали великий заряд позитиву, радіючи від того, що  знову мали можливість повернутись у світ дитинства.




   

середа, 24 січня 2018 р.

Королева твісту родом із Волині

Вечір-портрет польської співачки українського походження 
ХЕЛЕНИ МАЙДАНЄЦ






23 січня в мистецькій вітальні Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки в рамках проекту "Місто різних – місто рівних" відбулася імпреза, присвячена життю і творчості польської співачки українського походження Хелени Майданєц. Її місцем народження було маленьке село Мильськ (нині – Рожищенського району), де вперше побачила світ 5 жовтня 1941 року у родині Лідії та Філімона. 1946 року родина, що складалася з трьох дітей та батьків, переїхала на територію сучасної Польщі, обравши місцем проживання Щецін.
Співоча кар’єра майбутньої зірки польської естради розвивалася стрімко – відтоді, як уперше виступила на сцені місцевого академічного театру „Ельф”. Пізніше був хор технічного університету, далі – гурт „Кліпси”, студентський клуб „Піноккіо”. Брала участь у легендарних фестивалях в Щеціні, Ополє. Увійшла до складу славетної групи „Червоно-чорні”. Її пісні в стилі рок не знали кордонів, зокрема „Рижик”, „Чорний Алібаба” та ін. У 60-90-х роках мешкала в Франції, де на Хелену звернула увагу Марлен Дітріх. Гастролювала в СРСР, Чехословаччині, Болгарії, США, Канаді та ін. країнах.

У листопаді 1991 року повернулася до Польщі, де їй судилося прожити більше, ніж 10 років. Померла 16 січня 2002 року в Щеціні.















Під час мистецького вечора спогадами про королеву польського твісту радували представники сім’ї Майданців із Волині – краєзнавець Іраїда Майданець з с. Жидичин Ківерцівського району та двоюрідна племінниця Хелени – Людмила. Були вперше презентовані зворушливі світлини, зокрема, датовані 50-ми 
роками ХХ століття, коли Панас Майданець із Мильська побував у родині Майданців у Щеціні. Теплоти атмосфері мистецької зустрічі додали виступи Галини Марчук, голови обласної організації Всеукраїнського товариства охорони пам’яток історії та культури; Світлани Осипчук, директора Рожищенської ЦБС. Ведуча – Тетяна Бурмістрова, завідувач відділу літератури з питань мистецтва. 




Присутні мали змогу насолодитися архівними відеозаписами вокальних виступів неперевершеної польської виконавиці





вівторок, 26 грудня 2017 р.

З давнини

Відкриття виставки картин Іванни Дацюк.

     26 грудня у відділі мистецтв  відкрилась виставка художниці Іванни Дацюк "З давнини". Іванна продовжує сімейну справу: її дід, мати  та сестра теж художники. Живописом займається з дитинства.  Іванна випускниця Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Активна учасниця виставок з 2009 року. Іванна Дацюк була учасницею більш як 40 виставок, 5 з  яких проходили в нашій бібліотеці. Її роботи зберігаються у приватних колекціях України, Канади, США, Німеччини, Італії, Великобританії.


Працює переважно в жанрі історичного портрету. Більшість образів на її полотнах – уявні люди. Рідко коли образи взяті з фотографій чи справжніх особистостей.







Виставка "З давнини" вже проходила у Луцьку, Києві, Івано-Франківську. На цій виставці представлена збірка з понад 20 портретів. Це особисте бачення мисткинею історичних осіб часів Скіфії та Київської Русі, міфічних істот та портрети людей Трипільської культури. Художниця розповіла, що на малювання надихають історичні тексти та легенди про правителів.




середа, 6 грудня 2017 р.

Безмежно закоханий у музику

Музичний вечір, присвячений                                українському композитору
Миколі Леонтовичу


Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору. Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells». Основу музичної спадщини Леонтовича  складають хорові мініатюри – обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами в Україні і діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу: "Козака несуть", "Дударик", "Із-за гори сніжок летить", "Женчичок-бренчичок", "Гаю, гаю, зелен розмаю" та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був один з перших серед майстрів української музики. які по новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. найвищим досягненням композитора вважаються пісня "Щедрик" та "Дударик", в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. 




Саме ""Щедрик" прозвучав у різних виконаннях студентів Луцького педагогічного коледжу. Варіація для бандури цієї пісні  незвично  прозвучала у виконанні Олени Чайки.


                                                                                                 
                                                                                               
Вокально група студенток 4 курсу віділення "Музичне виховання"  виконала народні пісні в обробці Леонтовича "Щедрик" та "Мала мати одну дочку"





"Льодолом" Миколи Леонтовича виконали тріо сопілкарів у складі Ігоря Лотоцького, Віталія Слісарчука та Максима Холончука.








У виконанні бібліотекаря Анни Гут прозвучав вірш Миколи Бажана "Криниця Леонтовича".







                                                                                                                                               
Ведуча заходу бібліотекар Наталія Пилипюк розповіла присутнім про життя і творчість композитора.









вівторок, 14 листопада 2017 р.

Новий доробок фонду "Джерело"

Презентація незалежного політико-просвітянського альманаху "Український вісник"

 П’ятнадцять років поспіль громадський просвітянський фонд «Джерело» імені Івана Фещенка-Чопівського готує до друку випуски незалежного політико-просвітянського альманаху «Український вісник». 14 листопада 2017 року в бібліотеці презентувався новий, спарений (числа 15-16) номер альманаху.  Засновником і головним редактором альманаху є наш земляк, уродженець Колок Ярослав Гелетій, який був присутній на презентації. Альманах видається на благодійні кошти.

        Ініціатор презентації даного  випуску альманаху – Волинський осередок громадського просвітянського фонду «Джерело», очолюваний Лесею Косаківською, кандидатом мистецтвознавства, доцентом кафедри хореографії СНУ імені Лесі Українки.
  Ведуча заходу зробила огляд  публікацій, вміщених у збірнику: 
 "Альманах складається з 8 розділів.
  1-й розділ. «Вступ» представлений іменами Ярослава Гелетія, Михайла Бачинського, Лариси Снітко. Левка Лук’яненка та інші.
 2-й розділ містить поезії Галини Гордасевич і Ірини Грицини-Матещук. Та особливо цікавим для нас «волинян», є закінчення спогадів Кузьми Громика «Спогади босоногого поліського хлопчика», у яких   розповідається про боротьбу УПА на Цуманщині.
  3-й розділ, який має назву «У променях добра», відкривається поетичними рядками Віктора Баранова «До українців». Поетичну естафету від майстра пера приймають Іван Савич та Іван Кассала, автор-земляк із Каменя-Каширського на Волині. Тут зустрічаємо продовження публікації Василя Рудого «Іван Виговський – політичний лідер української козацької держави". Розмову на цю тему продовжує Наталія Лісова, актриса театру імені Марії Заньковецької, яка записала серію компакт-дисків «Пам’ятати, щоб жити…» Містяться в даному розділі і публікації статті Ольги Джус, Наталії Гумницької,  Лесі Стефанів. Леся Храплива-Щур із Канади подає в даному розділі «Сценку на свято героїні». Завершується 3-й розділ надзвичайно цікавою  публікацією про галицького священика Севастіяна Зубрицького, підготовлену його синами Юрієм та Віктором.
  4-й розділ  « І в звуках  пам’ять озоветься»  відкриває поезія Антоніни Листопад. Містяться публіцистичні нотатки Василя Рудого про Майдан 2013-2014  рр. , Наталії Гумницької з приводу ювілею «Слово о полку Ігоревім», Марії Гринько «Родом з двадцятого століття».
    

Великий інтерес для нас, волинян складає 5-й розділ «А ми лишилися людьми, а ми лишилися собою». Поряд із замітками про Михайла Телігу, Михайла Бачинського, спогадами Тараса Степури, які мають краєзнавче забарвлення, вміщена стаття «Жінка, яка не боялася говорити правду» (про Ірину Левчанівську).   Автор статті Леся Косаківська розповіла цікаві факти з життя Ірини Левчанівської.

 Після її виступи присутні переглянули фільм "Сенаторка" (про Олену Левчанівську), створений на Волинському телебаченні. Автор фільму Тетяна Біскуп розповіла про створення його: робота з архівними документами, спогадами сучасників Ірини Левчанівської.



  6-й розділ «Ми вийшли з дитинства» представлений поезією різниз авторів. Серед них Євенгелина Холмська з Луцька.
   7-й розділ «Миттєвості у вічність линуть» подає відомості про постатті Ніни Вірченко (жінки-математика), митця Бориса Дроботюка, поетесу Любов Пшеничну з Дубна, Василя Кравченка, художника-політв’язвня.
  Не менш цікавим  є 8-й розділ «Гори, гори, не відгорай свічадо», адже знайомить із постаттями наших земляків – Євгенії Лещук  – поетеси, Олени Левчанівської – державної діячки, сенаторки, поетеси з Великої Волині Галини Гордасевич, археолога-дослідника Берестецької битви Ігоря Свєшнікова, Клавдії Мисечко-Бачинської– дочки священика, Олексія Брися (курінного)."

Завершився захід виступом Ярослава Гелетія, який не раз бував у стінах нашої бібліотеки, представляючи доробок фонду «Джерело». Є дослідником історії Луцької української гімназії, зокрема таких постатей як директор Борис Білецький, учнів гімназії – братів Кохів, Ірини Левчанівської.   



вівторок, 26 вересня 2017 р.

Мідний голос віків

Презентація книги Галини Марчук, Надії Севрюкової 

"Мідний голос віків" (Луцьк, Твердиня, 2017)

    25 вересня 2017 року відбулася презентація книги "Мідний голос віків", написаною Галиною Марчук у співавторстві з Надією Севрюковою. Присутні мали можливість поспілкуватися з авторами і дізнатися цікаві факти з історії дзвонарства. Галина Марчук – голова обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. Краєзнавством та охороною культурної спадщини займається понад 30 років. Галина Степанівна відома в Україні дзвонарка, одна з тих. хто понад 20 років тому створив у Луцьку і досі єдиний в Україні Музей дзвонів. Тепер це окрема експозиція на території Луцького замку. Вже традиційно у Луцькому замку проводяться фестивалі дзвонового мистецтва "Благовіст Волині", яким також опікується Галина Марчук. 
Надія Севрюкова – вчитель музичного мистецтва, член Науково-методичного центру дзвонового мистецтва при Волинській обласній організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. Учасник та дипломант багатьох дзвонових фестивалів, має ряд публікацій на цю тему. Приймає активну участь у фестивалях дзвонарного мистецтва "Благовіст Волині". 

Серед тих, хто вже ознайомився з книгою – 
Геннадій Бондаренко, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Анатолій Силюк, директор обласного краєзнавчого музею, Оксана Сущук. кандидат історичних наук, Іраїда Майданець, краєзнавець. Саме вони висловили свої думки і враження стосовно книги.



 Директор ПВД "Твердиня" Микола Мартинюк розповів про співпрацю з Галиною Марчук. 











субота, 23 вересня 2017 р.

Усміхнулась осінь юно...

Відкриття виставки картин Світлани Луцюк

   Яким не був би розумним художник, пензель його завжди розумніший. Він веде, він підказує. І в кращі хвилини цього процесу полотно несподівано починає тихо говорити. І потрібно мати дуже тонку волю, щоб допомогти його народженню. Саме таку волю має Світлана Луцюк. 21 вересня відбулося відкриття виставки картин самодіяльної художниці Світлани Луцюк. Світлана Луцюк народилася і живе у с. Баїв Луцького району. Після закінчення школи працювала на виробництві та в дошкільному закладі. Так її доля склалась, що вищу освіту здобула в 40 років за фахом соціальний педагог. А після 50 років виникло нестерпне бажання малювати. Поштовхом до активної творчості став подарунок доньки на Новий 2017 рік – фарби. Саме з січня 2017 року Світлана Луцюк розпочала малювати. За цей невеликий проміжок часу вона створила понад 60 живописних картин. Деякі з них вже подарувала друзям. Роботи в неї різні – пейзажи і натюрморти, наївні картинки та філософські замальовки. В своїх картинах вона дивним чином поєднує зачарування красою моменту з осмисленням образу світу. Деякі з її картин виникли під час перегляду звичайних листівок з зображенням вулиць. Так виникла живописна серія «Вулиці світу». І глядач вже поволі розчиняється в цих європейських вуличках, ловить себе на думці, що всередині його звучить поезія. Поезія постійно звучить в її родині. Її донька Ганна Луцюк – член Спілки письменників України. Чоловік доньки Сергій Столярук – професійний художник, гончар. Про живопис багато написано,  переписано – і, одначе, ще багато разів буде  писатися. І ніяка комп’ютерна техніка не спроможна вирахувати душу, яку творить художник, стоячи біля полотна. Адже муза сама обирає, до кого прийти, а не того, хто її хоче. Нехай творять митці, а їхні роботи, летять, роблять світ чистішим, добрішим, світлішим.



четвер, 14 вересня 2017 р.

вівторок, 11 квітня 2017 р.

Віртуальна виставка



2017 рік оголошено роком Японії в Україні. Японська кульура є неповторним самобутнім явищем в контексті загальносвітової культури. Тож інтерес до неї практично виникає у багатьох людей, незалежно чи відвідували вони цю країну, чи ні.  У фонді відділу з питань мистецтв знаходиться чимало книг саме по японському мистецтву. З найбільш цікавими, на нашу думку, ми ознайомимо вас на цій віртуальній виставці.


  Искусство Японии: Иллюстрированная энциклопедия. – СПб. : ООО "СЗКЭО "Кристалл", 2009. – 239 с.

 Це перше видання подібного роду на російській мові. Воно вміщує 1010 статей, які присвячені школам, напрямкам, технікам, стилям, жанрам та видам японського мистецтва. Книга чудово ілюстрована, що робить її по спражньому унікальною.











   Конрад Н. И. Очерк истории культуры средневековой Японии: VII – XVI века / Н. И. Конрад. – Москва: Искусство, 1980. – 144 с

Автора цікавить не тільки історія культури, а філософське осмислення усієї історії духовної культури Японії в її русі та розвитку. Академик Микола Йосипович Конрад вільно поєднує наукове дослідження з яскраво емоційною, незвичайно витонченою стилістикою розповіді.











  Николаева Н. С. Художественная культура Японии ХVI столетия / Н. С. Николаева. – Москва: Искусство, 1986. – 239 с.

Шістнадцате століття займає особливе місце в історії японської культури. Характеристику цього періоду як переходної епохи, яка поєднувала в собі риси традиційного і зовсім нового. автор будує на аналізі трьох явищ: чайної культури (так званої чайної церемонії), архітектури феодальних замків та палац. жанровому живопису на ширмах.









               Федоренко Н. Т. Краски времени: Черты японского                         искусства /Н. Т. Федоренко. – Москва: Искусство, 1972. – 144 с.

Свою книгу автор присвятив враженням, які отримав від зустрічей з японським мистецтвом, думками про нього та віддав данину захоплення ним. З книги можна дізнатися про естетику японської кераміки, архітектурні та скульптурні пам’ятки.












   Николаева Н. С. Декоративные росписи Японии 16-18 веков: От Кано Эйтоку до Огата Корина / Н. С. Николаева. – Москва: Изобраз. искусство, 1989. – 232 с.

Поряд з гравюрой й театром Кабукі декоративний живопис яскраво виражав самобутність стиля японського мистецтва пізнього Середньовіччя та початку Нового часу. В книзі дан аналіз витіку стиля й загальній стильової еволюції декоративного живопису 16-18 ст. Видання містить біля 100 ілюстрацій.








    Танге К. Архитектура Японии: Сборник статей / К. Танге. – Москва: Прогресс, 1976. – 239 с.

  Кендзо Танге – один з найбільш відомих архітекторів ХХ століття. В книзі зібрані найвизначніші статті та ессе, написані ним за два десятиріччя. Вони згруповані по основним напрямкам проблематики, які привернули увагу автора.











 Успенский М. В. Нэцкэ / М. В. Успенский. – Ленинград: Искусство, 1986. – 232 с., ил.

  Монографія присвячена дослідженню одного з найбільш цікавих явищ японського мистецтва – мініатюрній скульптурі нецке. Автор починає книгу з походження нецке, форм та матеріалів її виготовлення. Значний обсяг дослідження займають частини про школи цього мистецтва та центри різьби.










  Японская гравюра 17-19 веков. – Москва: Изобраз. искусство, 1987.

Це частина книги "Очерки по истории и технике гравюры", яка присвячена історії японської школи ксилографії, зокрема "Укийо-е". Художники саме цієї школи вперше в Японії зацікавилися побутом і образами городян.











 Коломиец А. С. Современная гравюра Японии и её мастера / А. С, Коломиец. – Москва: Изобраз искусство, 1974, – 383 с.

Автор прагне дати історичну картину розвитку ксилографії в сучасній Японії. Значна частина книги – це розповіді про художників-графіків, їх творчість та значення в поступовому розвитку гравюри.












  Живопись Японии. – Москва: Изобраз. искусство, 1988. – 16 репр.

   Репродукції колекції японського середньовічного живопису Державного музею мистецтва країн Сходу. Представлені роботи найбільш відомих художників. які займали значне місце в історії японського живопису.












  Закманн Х. Японская тушь / Х. Закманн. – Москва: ЭКСМО, 2013. –
80 с. – (Я художник! Секреты мастерства).

  Автор розкриває для початківців та профессіоналів світ монохромного японського живопису тушю – Суйбокуга і розповідає історію виникнення цього тонкого виду мистецтва, який межує з філософією. З цієї книги можна дізнатися все про матеріали, які необхідні для роботи, про композицію японського живопису та прийомах використання пензля в різних техніках нанесення.









       Японская драматургия. – Москва: Искусство, 1988. – 461 с.

 Збірник вміщує переклади  на російську мову твори японських драматургів періоду з 1890-х до середини 1930-х рр. Ці п’єси відносяться до так званого театру сінгекі – театру нової драми, який виник в Японії під впливом європейської драматургії. П’єси змальовують широку картину життя різних соціальних верств японського суспільства.











   Японский театр. – Санкт-Петербург: Северо-Запад, 2000. –  750 с.

 Книга має три розділи: "Но. Кёгэн", "Дзёрури. Кабуки", "Современный театр". Розположення п’єс в першому розділі відповідає складу класичної вистави Ногаку. Чотири п’єси другого розділу спочатку призначалися для театру маріонеток. В третій розділ включені п’єси для Сінгеки ("Новий театр").










   Гришалева Л. Д. Театр современной Японии / Л. Д. Гришалева. – Москва: Искусство, 1977. – 237 с.

  В цій книзі дана загальна картина театрального світу Японії ХХ століття. З книги можна дізнатися про формування і розвиток кожного з театральних жанрів, а також про місце, яке вони займають в культурному житті країни.












  Сато Т. Кино Японии / Т. Сато. – Москва: Радуга, 1988. – 224 с.

   Історія японскої кіноіндустрії починається приблизно з 1900 року. В книзі відомого кінокритика Тадао Сато дається огляд та історія японського кінематографа і його сучасний, на той час, стан. Особливістю цієї книги є те, що автор робить аналіз явищ кіно в тісному зв’язку з загальнокультурними традиціями й історією японського суспільства.