вівторок, 11 квітня 2017 р.

Віртуальна виставка



2017 рік оголошено роком Японії в Україні. Японська кульура є неповторним самобутнім явищем в контексті загальносвітової культури. Тож інтерес до неї практично виникає у багатьох людей, незалежно чи відвідували вони цю країну, чи ні.  У фонді відділу з питань мистецтв знаходиться чимало книг саме по японському мистецтву. З найбільш цікавими, на нашу думку, ми ознайомимо вас на цій віртуальній виставці.


  Искусство Японии: Иллюстрированная энциклопедия. – СПб. : ООО "СЗКЭО "Кристалл", 2009. – 239 с.

 Це перше видання подібного роду на російській мові. Воно вміщує 1010 статей, які присвячені школам, напрямкам, технікам, стилям, жанрам та видам японського мистецтва. Книга чудово ілюстрована, що робить її по спражньому унікальною.











   Конрад Н. И. Очерк истории культуры средневековой Японии: VII – XVI века / Н. И. Конрад. – Москва: Искусство, 1980. – 144 с

Автора цікавить не тільки історія культури, а філософське осмислення усієї історії духовної культури Японії в її русі та розвитку. Академик Микола Йосипович Конрад вільно поєднує наукове дослідження з яскраво емоційною, незвичайно витонченою стилістикою розповіді.











  Николаева Н. С. Художественная культура Японии ХVI столетия / Н. С. Николаева. – Москва: Искусство, 1986. – 239 с.

Шістнадцате століття займає особливе місце в історії японської культури. Характеристику цього періоду як переходної епохи, яка поєднувала в собі риси традиційного і зовсім нового. автор будує на аналізі трьох явищ: чайної культури (так званої чайної церемонії), архітектури феодальних замків та палац. жанровому живопису на ширмах.









               Федоренко Н. Т. Краски времени: Черты японского                         искусства /Н. Т. Федоренко. – Москва: Искусство, 1972. – 144 с.

Свою книгу автор присвятив враженням, які отримав від зустрічей з японським мистецтвом, думками про нього та віддав данину захоплення ним. З книги можна дізнатися про естетику японської кераміки, архітектурні та скульптурні пам’ятки.












   Николаева Н. С. Декоративные росписи Японии 16-18 веков: От Кано Эйтоку до Огата Корина / Н. С. Николаева. – Москва: Изобраз. искусство, 1989. – 232 с.

Поряд з гравюрой й театром Кабукі декоративний живопис яскраво виражав самобутність стиля японського мистецтва пізнього Середньовіччя та початку Нового часу. В книзі дан аналіз витіку стиля й загальній стильової еволюції декоративного живопису 16-18 ст. Видання містить біля 100 ілюстрацій.








    Танге К. Архитектура Японии: Сборник статей / К. Танге. – Москва: Прогресс, 1976. – 239 с.

  Кендзо Танге – один з найбільш відомих архітекторів ХХ століття. В книзі зібрані найвизначніші статті та ессе, написані ним за два десятиріччя. Вони згруповані по основним напрямкам проблематики, які привернули увагу автора.











 Успенский М. В. Нэцкэ / М. В. Успенский. – Ленинград: Искусство, 1986. – 232 с., ил.

  Монографія присвячена дослідженню одного з найбільш цікавих явищ японського мистецтва – мініатюрній скульптурі нецке. Автор починає книгу з походження нецке, форм та матеріалів її виготовлення. Значний обсяг дослідження займають частини про школи цього мистецтва та центри різьби.










  Японская гравюра 17-19 веков. – Москва: Изобраз. искусство, 1987.

Це частина книги "Очерки по истории и технике гравюры", яка присвячена історії японської школи ксилографії, зокрема "Укийо-е". Художники саме цієї школи вперше в Японії зацікавилися побутом і образами городян.











 Коломиец А. С. Современная гравюра Японии и её мастера / А. С, Коломиец. – Москва: Изобраз искусство, 1974, – 383 с.

Автор прагне дати історичну картину розвитку ксилографії в сучасній Японії. Значна частина книги – це розповіді про художників-графіків, їх творчість та значення в поступовому розвитку гравюри.












  Живопись Японии. – Москва: Изобраз. искусство, 1988. – 16 репр.

   Репродукції колекції японського середньовічного живопису Державного музею мистецтва країн Сходу. Представлені роботи найбільш відомих художників. які займали значне місце в історії японського живопису.












  Закманн Х. Японская тушь / Х. Закманн. – Москва: ЭКСМО, 2013. –
80 с. – (Я художник! Секреты мастерства).

  Автор розкриває для початківців та профессіоналів світ монохромного японського живопису тушю – Суйбокуга і розповідає історію виникнення цього тонкого виду мистецтва, який межує з філософією. З цієї книги можна дізнатися все про матеріали, які необхідні для роботи, про композицію японського живопису та прийомах використання пензля в різних техніках нанесення.









       Японская драматургия. – Москва: Искусство, 1988. – 461 с.

 Збірник вміщує переклади  на російську мову твори японських драматургів періоду з 1890-х до середини 1930-х рр. Ці п’єси відносяться до так званого театру сінгекі – театру нової драми, який виник в Японії під впливом європейської драматургії. П’єси змальовують широку картину життя різних соціальних верств японського суспільства.











   Японский театр. – Санкт-Петербург: Северо-Запад, 2000. –  750 с.

 Книга має три розділи: "Но. Кёгэн", "Дзёрури. Кабуки", "Современный театр". Розположення п’єс в першому розділі відповідає складу класичної вистави Ногаку. Чотири п’єси другого розділу спочатку призначалися для театру маріонеток. В третій розділ включені п’єси для Сінгеки ("Новий театр").










   Гришалева Л. Д. Театр современной Японии / Л. Д. Гришалева. – Москва: Искусство, 1977. – 237 с.

  В цій книзі дана загальна картина театрального світу Японії ХХ століття. З книги можна дізнатися про формування і розвиток кожного з театральних жанрів, а також про місце, яке вони займають в культурному житті країни.












  Сато Т. Кино Японии / Т. Сато. – Москва: Радуга, 1988. – 224 с.

   Історія японскої кіноіндустрії починається приблизно з 1900 року. В книзі відомого кінокритика Тадао Сато дається огляд та історія японського кінематографа і його сучасний, на той час, стан. Особливістю цієї книги є те, що автор робить аналіз явищ кіно в тісному зв’язку з загальнокультурними традиціями й історією японського суспільства.













                                                                 


                                   





середа, 22 березня 2017 р.

Славний Боян української музики

Мистецький вечір до 175-річчя від дня народження
                 Миколи Вітальовича Лисенка


      Корифей української класики Микола Лисенко – ціла епоха в українській музичній культурі. Блискучий диригент, обдарований піаніст, вдумливий педагог, засновник професійної композиторської школи, основоположник української професійної класичної музики, Усе своє життя композитор присвятив чарівному світові української музики.


 
Мистецький вечір "Славний Боян української музики", який відбувся 22 березня 2017 року, додав нові штрихи до біографії Миколи Лисенка. Студенти Луцького педагогічного коледжу мали можливість подивитися на нашого класика з позицій сьогодення та зрозуміти, як формувався талант музиканта, який прославив українську націю, дізнатися маловідомі факти про творчу, викладацьку і громадську діяльність, радощі та смутки, сім’ю, друзів, соратників і недругів Миколи Вітальовича.

  Словесний портрет композитора доповнили музичні виступи студентів Луцького педагогічного коледжу та учнів Дитячої музичної школи №1 імені Фридерики Шопена.

Партію Виборного з опери "Наталка Полтавка" виконав на тромбоні учень ДМШ №1 імені Фридерика Шопена Роман Романюк (концертмейстер Марина Мельник).









Фрагмент з опери "Коза-дереза" виконали учні ДМШ№1 імені Фридерика Шопена (концертмейстер Ольга Козирська).











Пісню Наталки з опери "Наталка Полтавка" виконала студентка 3 курсу ЛПК Яна Юрчук .












Бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва Інна Ковальчук прочитала вірш Миколи Вороного "Пам’яті Миколи Лисенка".











Огляд книжкової виставки "Славний Боян української музики" провела завідувач відділу літератури з питань мистецтва Тетяна Бурмістрова.






















"Баркарола" Миколи Лисенка прозвучала у виконанні дуету домристок ДМШ№1 ім. Фридерика Шопена Фабіани Кривицької та Інги Бахової (концертмейстер Галина Мельник)


вівторок, 14 березня 2017 р.

До відома користувачів!



Відділ літератури з питань мистецтв пропонує послугу зі складання бібліографічних списків літератури до курсових, дипломних робіт мистецького напрямку. 











вівторок, 21 лютого 2017 р.

Хотіла я б піснею стати

110 років від часу останього приїзду Лесі Українки до Колодяжного



Ім’я славетної Лесі Українки міцно пов’язане з історією Волинського краю. Дух поетеси, її ім’я мовби літають серед вулиць, парків і скверів древнього міста над Стиром. Ніби виспівують солов’ї її пісні у косачівському саду в Колодяжному. В лютому-березні 1907 року Леся Українка востаннє побувала в Колодяжному. 

Саме цій події  була присвячена літературно-музична композиція "Хотіла я б піснею стати". Ведучі заходу, бібліотекарі відділу літератури з питань мистецтв – Наталя Пилипюк та Інна Ковальчук розповіли про перебування родині Косачів в Колодяжному. 





У виконанні  студентів Волинського Державного училища культури і мистетва імені Ігоря Стравінського прозвучали романси на вірші Лесі Українки: "Хотіла я б піснею стати", "Дивлюсь я на яснії зорі"







































Волинські письменники присвячували багато віршів Лесі Українки, зокрема  її перебуванню в Колодяжному. Вірш Ніни Горик "Лесина молитва" прочитала бібліотекар бібліографічного відділу Анна Гут.









"Іван Франко у Колодяжному" – саме так називається вірш Михайла Пронька. який прозвучав у виконанні Наталі Хом’як, провідного бібліотекаря відділу краєзнавчої роботи.









Зворушливо прозвучав вірш Йосипа Струцюка "На весь світ" у виконанні Наталі Шпанчук, бібліотекаря віддлу міського абонементу.












Історію книги "Хронологія життя і творчості Лесі Українки", упорядкованною Ольгою Косач-Кривинюк (1970 року видання в Нью-Йорку) та факти її надходження до фондів бібліотеки цікаво розповіла директор Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки Людмила Антонівна Стасюк.








Історик, краєзнавець. лесезнавець Наталія Юхимівна Пушкар розповіла маловідомі факти про пісенні записи, зроблені Лесею Українкою у Колодяжному, які увійшли до збірника "Народні мелодії з голосу Лесі Українки".











Науковий співробітник краєзнавчого музею Людмила Завада розповіла про книжки для дітей, написані Лесею Українкою, які підготівали працівники Волинського краєзнавчиого музею










Народна пісня "Ой, не світи місяченьку" прозвучала у виконанні Надії Смирнової














Студенти Луцького педагогічного коледжу. які були запрошенні на захід,  дізналися про останній приїзд Лесі Українки до Колодяжного та переконалися, що її життя і творчість пронизані піснею, органічно зв’язані з нею. 

  Тому як кредо і заповіт Лесі Українки сприймаються її слова:



 Ви ж собі пісню створіте сами.
Пісню нову, щоб сіяла, як промінь.
Щоб гомоніла й буяла, як пломінь,
Так, щоб червона ясна корогва
З піснею вкупі творила дива!
.

субота, 11 лютого 2017 р.

Легенда на ім’я – Тетяна Яблонська

100 років від дня народження української         художниці
       Книжкова виставка

  Кажуть, що вік художника вимірюється роками його творчості. Феномен української художниці Тетяни Яблонської у тому, що вона за життя стала живописцем на всі часи, оскільки виразила ідеали сорокових, п’ятидесятих, шестидесятих... по суті, усього ХХ століття.
Доктор мистецтвознавства, професор Олександр Федорук важав Тетяну Яблонську совістю нашої мистецької епохи. Кожна виставка її творів викликала велике число нових шанувальників талановитої художниці. Кожна нова картина її була каталізатором цієї совісті, тому що несла великі моральні вартості, зміцнюючи малярску чистоту, гармонію, колористичний лад її багатої палітри.

     Книжкова виставка "Легенда на ім’я Тетяна Яблонська" організована до 100-річчя від дня її народження. Книги, представлені на виставці, свідчать про Великий талант художниці, який вона реалізувала сповна. Її картини випромінюють позитивну енергію, і глядач, навіть не усвідомлюючи, наповнюється оптимізмом. Життєстверджуючу основу її творчості не потрібно доводити – дивись її картини і переконуйся!




четвер, 22 грудня 2016 р.

Живописні візерунки голкою

 

Відкриття вишитих картин луцької майстрині
                         Софії Галушук

     Часом наївні, традиційні для української культури образи передаються у нетрадиційний, новаторський спосіб. Живі і емоційні полотна цінні не лише унікальною технікою виконання, а й безцінним вутрішнім світлом.
Чи бачили ви коли-небудь, щоб живопис створювали голкою? Ні, зовсім не йдеться про якійсь чудернацький спосіб наносити фарби голкою. Мається на увазі вишивка гладдю. Втім вона така незвична, така унікальна, що дійсно нагадує живопис. Більш того, якщо розглядати картини на відстані і не знати, що це вишивка, важко здогадатися, що картина виконанан не фарбами, а нитками.
 

Персональна виставка Софії Галушук носить назву "Живописні візерунки голкою". Сама назва говорить про те, що це виставка вишивки. Але вишивка у Софії Олександрівни дуже своєрідна, бо ж вона вишиває картини. Відверто кажучи, мене завжди дивує працелюбність майстринь. Душа радіє, коли бачиш, що вони знайшли себе і змогли розкрити свій талант. 
  Поняття "живопис голкою" – це новий стиль в сучасному вишиванні. Не маючи фахової освіти, "живописом голкою" майстриня почала займатися, прицюючи в Італії. Її роботи виконанні настільки витончено, що стібки здаються штрихами художника, а вишиті картини наче намальовані пензлем. Усі вони ваблять веселковими фарбами, чистотою і неординарністю. Вона малює і вишиває. Можно впевнено сказата, що вона малює голкою. На картинах компонуються різні види вишивки гладдю. Відтак виходять чудові і неповторні роботи. Особливе місце у творчості майстрині посідає ван-гогівська тематика. Взагалі тематика робіт різноманітна. проте всі вони однаково легкі, яскраві, пронизані любов’ю до життя і до людей.  Хоча пані Софія творить картини вже не перший рік, все ж вона впенена, що найбільш вдала робота ще попереду.