понеділок, 23 листопада 2020 р.

вівторок, 6 жовтня 2020 р.

«Літоосені тепла палітра»

 5 жовтня 2020 року відкрилася персональна виставка полотен художниці  із села Баїв Луцького району Світлани Луцюк «Літоосені тепла палітра».  Свій мистецький доробок  художниця пропонує увазі користувачів бібліотеки вже вчетверте. Про перші кроки в живописі Ви зможите дізнатись, переглянувши відео. Запрошуємо усіх охочих до перегляду картин.












середа, 23 вересня 2020 р.

Нові надходження з питань мистецтва

Берд Майкл. 100 ідей,що змінили світ / М. Берд; пер.з англ. О. Українця, К Дудка. – Київ: ArtHauss, 2019. – 208с.

За тисячі років мистецтво набуло незліченних форм і втілень. Але час від часу нові відкриття чи віяння змінюють вигляд того, що ми звикли називати мистецтвом, або ж сам спосіб, у який ми його сприймаємо. Майкл Берд систематизує поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стріт-арту. У своїй книзі дослідник демонструє, як нові засоби і технології радикально змінюють способи, якими створюється мистецтво. Автор інтегрує історію мистецтва до ширшого контексту розвитку ідей, філософії, винаходів, світогляду, а також демонструє, як ідеї попередніх епох переосмислюються сучасними митцями. Майже 300 кольорових ілюстрацій створюють потужний візуальний супровід, перетворюючи книжку на мандрівку крізь епохи, стилі та ідеї.

Котлярчук А. Добровольці. Доба героїв  / Андрій Котлярчук. – Київ : Мистецтво, 2019. – 320 с.

Фотопроект історії війни Андрія Котлярчука присвячено добровольцям, ветеранам АТО. Проект довжиною у п`ять років: 2014–2018 рр.  Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах. У виданні репродуковано невипадкові світлини відзняті на чорно-білу широку плівку. Використано тільки квадратний кадр. Сотні кілометрів уздовж тонкої лінії дотику, сотні вдумливих кадрів, сотні портретів бійців до та після бою. Ілюстративний ряд супроводжують сотні висловлювань, спогадів, спостережень учасників подій. Фотопроект не випадковий, продуманий автором з самого початку. Перша частина фотопроекту експонувалася у Верховній Раді України, а також демонструвалася у багатьох музеях різних міст України. Виставка була представлена у Національному художньому музеї Грузії. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які ми бачимо, як поступово відроджувалася могутність української армія. Зйомки зроблені у єдиному художньому ключі, портрети бійців дивляться на глядача неначе з батальних полотен минулих часів. У цих обличчях ми фіксуємо мужність та рішучість до перемоги. До книги увійшло також багато зображень жанрових сцен, пейзажів та натюрмортів. Чи можливо знайти на війні естетику? Чи реально показати карколомні моменти протистояння привабливо? Чи можна поєднати документалістику з художнім баченням? Відповіді на ці та інші питання дає проект Андрія Котлярчука з виразною назвою «Добровольці. Доба героїв».

Кучерук, О. Пам'ятники від слова пам'ять. Історичні розвідки  / О. Кучерук. Київ : Парламентське вид-во, 2019. 376 с.

У книзі під спільною обкладинкою зібрано історії окремих пам’ятників і пам’ятних місць столиці України міста Києва. Дослідження ґрунтується на розвідках, апробованих у формі статей у фаховій періодиці. Текст широко ілюструється планами, фотографіями, як відомим, так і нещодавно виявленими. Видання буде цікавим киянам, києвознавцям, а також усім, кого цікавить національна історія, історія культури і мистецтва України.





Гук Ф. Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів / Філіп Гук; пер. з англ. Л. Базь, П. Білак. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 328 с. 

«Мистецтво для ХХІ століття — нова релігія. Купувати мистецтво — це як вияв релігійності: тут здійснюється акт віри. Намагання раціоналізувати цей процес шляхом аналізу ціни, заплаченої за видатний мистецький витвір, не має сенсу так само, як застосування наукових пояснень до трансцендентального релігійного досвіду», — пише Філіп Гук у вступі до книжки «Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів». Це справді погляд під незвичним кутом — історія становлення професії на межі мистецтва й бізнесу, представники якої склали ціну безцінному й породили новий ринок, де жага до прекрасного в поєднанні з самолюбством і жадобою грошей витворювали чудернацькі сюжети, формували канони й визначали напрями розвитку мистецтва. Знавці й шанувальники живопису (часом навіть і самі митці), творці міфів і ажіотажу, винахідливі продавці й аферисти, готові до будь-якого ризику, — попри ореол шляхетності й дотичності до високого вони були ще ті пройдисвіти, та інші тут і не втрималися б. Вони майстерно розпалювали самолюбство аристократів і нуворишів, підохочували конкуренцію колекціонерів, робили карколомні кар’єри й заробляли шалені капітали, пишучи правила до однієї з найкрасивіших ігор, у які людство не втомлюється бавитися й досі.


Клочко Д. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні / Діана Клочко. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 264 с.

Мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко запрошує у мандрівку історією українського мистецтва від VII століття і до останнього року перед здобуттям  Незалежності. Принцип відтворення контексту — навести на порівняння, знайти іншу мірку, наштовхнути на несподівану аналогію, розповісти не надто відому історію створення або переміщення до музею — став головним для написання цих есеїв. Це ще не повноцінна інтерпретація, коли знаєш, з якими думками і версіями попередників не погоджуєшся, кому опонуєш. Це спроба хоча би наблизитись до формального аналізу більших сюжетів, у рамках яких ці твори стали можливі. Поступово, есей за есеєм, стало зрозуміло, що «історія шедевру» складається з десятків сюжетів про твори інших художників, завдяки яким постав візуальний контекст — мотиву, сюжету, стилю, інтонації. Такі сюжети, своєю чергою, ставали важливими для інших художників, які інколи вели спокійну бесіду, а часом і сперечались із тим, що колись і десь побачили і чого не змогли забути.

четвер, 3 вересня 2020 р.

Дякуємо за подаровані книги!



Дарування книг у бібліотеку – це давня традиція. Надходження літератури у подарунок від дарувальника – це, перш за все, показник престижу бібліотеки. Оскільки наша книгозбірня є найбільшою на Волині, багато людей висловлюють побажання передати нам свої книжкові скарби. Так, нещодавно до відділу літератури з питань мистецтва від лучанки Касянчук Лесі Павлівни надійшла література, яка ґрунтовно висвітлює історію розвитку українського театру. Це нові книги, яких раніше не було у фонді бібліотеки.

Серед них збірник праць в двох томах Григора Лужницького, видатного українського вченого, драматурга, театрального критика, історика театру   Лужницький Г. Український театр. Наукові праці , статті, рецензії: зб. праць / Г. Лужницький – Львів,2004. До першого тому ввійшли наукові театрознавчі праці з питань драматургії, театру та його історії. Другий том містить статті з питань становлення і розвитку національної драматургії та діяльності театру в Галичині у різні його періоди, статті про зарубіжну драматургію, а також рецензії на вистави українських та польських театрів у Львові.







 


Увазі читача також пропонуємо працю відомого англійського вченого Дж. Стайна “Сучасна дра­матургія в теорії та театральній практиці”
Укладена з 3-х книг, вона охоплює період від драматургії натуралізму та реалізму (книга 1), через символізм, сюрреалізм, театр абсурду (книга 2) до експресіонізму та епічного театру (книга 3). Застосовуючи новітні методики, автор висвітлює взаємовпливи і взаємозалежність драматургії та театру, аналізує п’єси та їх режисерське втілення, подає оцінки теат­ральної критики і глядацькс сприйняття вистав, оперуючи численними фактами театрального життя Європи й США. У праці розглянуто велику кількість драматичних творів, подано імена драматургів, дати прем’єр, імена режисерів, сценографів, акторів, що творили різні стилі дра­матургії та напрямки театрального мистецтва. Книга може бути використана як посібник для вивчення історії зарубіжного театру (і драматургії зокрема) кінця XIX - XX ст.


Ми впевнені, що дані книги стануть важливою частиною нашого фонду й обов’язково знайдуть свого читача. Висловлюємо щиру подяку дарувальниці.



вівторок, 1 вересня 2020 р.

Увага! фотоконкурс "Віки любить пам’ятки"



З 1 по 30 вересня відбудеться найбільший у світі міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки». Метою проєкту є зібрати світлини всіх пам’яток культурної спадщини світу для ілюстрування статей у Вікіпедії. Вже понад 20 країн світу заявили про своє бажання провести конкурс у 2020 році.
В Україні конкурс пройде вже дев’ятий рік поспіль. На конкурс можна подавати фотографії та відео офіційних пам’яток історико-культурної спадщини: храмів, садиб, замків та інших історичних будівель з усіх областей України, в тому числі Криму. Загалом у списку понад 89 тисяч об’єктів.
Запрошуємо всіх долучатися до конкурсу, завантажувати фотографії, показати унікальність історико-культурних об’єктів свого краю та привернути увагу до стану їхнього збереження.
 Детальніше про конкурс можна дізнатися за посиланнями: wlm.org.ua та wlm.photo.
Для довідки: «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний конкурс фотографій пам'яток культурної спадщини для ілюстрування Вікіпедії, який був започаткований у 2010 році в Нідерландах. Конкурс був визнаний Книгою рекордів Гіннеса найбільшим фотоконкурсом у світі. Всього за час проведення конкурсу було завантажено понад 2,4 млн фотографій, з них 280 тисяч – фото з України.

субота, 22 серпня 2020 р.

Піснями встелена дорога


Під такою назвою у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася зустріч із заслуженим працівником культури України Ростиславом Кушніруком. Ростислав Григорович  ─  знана на Волині Людина лауреат премій ім. Миколи Куделі та «Одержимість» Волинського відділення Українського фонду культури.  Учасник подій утвердження незалежності на Волині  та в Луцьку. Саме він об’єднав патріотів із співочою душею та вірою в незалежний шлях Української держави в колектив «Посвіт», який перший на Волині виконав гімн «Ще не вмерла України…», був учасником усіх мітингів, які організовувалися у Луцьку у 1989-1991 роках.
Жорстока тоталітарна система болючим пресом потопталася по долі Ростислава Кушнірука та його родини, що зазнала жаху виселення та репресій. Із  14-літнього віку відбував із батьками заслання на Півночі. Із юних літ опанував фах коваля. Повернувся на Волинь  у 1959 році. Тут зумів реалізувати творчий талант, здобути професію диригента-хормейстера. Доклав чимало зусиль для професійного становлення Локачинської хорової капели та улюбленого колективу «Посвіт», відомого далеко за межами нашого краю.
Про життєвий і творчий талант Ростислава Григоровича Кушнірука, якому 26 червня цього року виповнилося 90 літ, вела мову ведуча, провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва Інна Ковальчук.
Із словом глибокої шани до ювіляра звернувся –  голова "Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура» Богдан Вівчарик. Були продемонстровані слайди і відео, які ілюструють історію самобутнього колективу «Посвіт», що стали складовою частиною життєпису волинянина Ростислава Кушнірука.

 
                                             



четвер, 13 серпня 2020 р.

Обереги мистецтва Лідії Спаської




  1. Бондарук О. Особливості творчості Лідії Спаської / О. Бондарук // Волинь у дослідженнях юних науковців: постаті, традиції, обряди. – Луцьк, 2012. – С. 11–20.
  2. Гуменюк Н. Святі у смертних просять порятунку / Н. Гуменюк // Віче. – 2001. – 12 лип. – С. 12.
  3. Левицька Т. Твори Лідії Спаської в зібранні Волинського краєзнавчого музею / Т. Левицька // Волинський музейний вісник : наук. зб. / упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2012. – Вип. 3. – С. 105–106.
  4. Лідія Спаська в пошуках добра, краси, гармонії: Живопис. Графіка : кат. персон. вист. – Луцьк, 1999. – 4 с.
  5. Майданець О. Биография Лидии Ивановны Спасской / О. Майда-нець // Старожитна Волинь / упоряд. Г. С. Марчук. – Луцьк, 2016. – С. 140–159.
  6. Романюк Н. Спасіння ікон Спаської / Н. Романюк // Україна молода. – 2003. – 22 квіт. – С. 12.
  7. Романюк Н. Храм, розписаний вірою, надією і любов'ю Лідії Спаської / Н. Романюк // Досвітня зоря. – 2003. – 1 трав. – С. 9.
  8. Столярчук Б. Митці Рівненщини : енцикл. довід. / Б. Й. Столярчук. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Рівне : Зень. О., 2011. – 385 с.
  9. Черенюк М. Вільна в невільні часи / М. Черенюк // Літ. Україна. – 2001. – 11 січ. – С. 3.
  10. Черенюк М. Обереги мистецтва Лідії Спаської / М. Черенюк // Вітчизна. – 2001. – № 3/4. – С. 158–160.
  11. Черенюк М. Сад душі Лідії Спаської / М. Черенюк // Образотв. мистец. – 2001. – № 2. – С. 61.
  12. Черенюк М. Церковні розписи Лідії Спаської / М. Черенюк // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання дослідження, збереження та реставрації : матеріали VI міжнар. наук. конф. по волин. іконопису, м. Луцьк, 1-3 груд. 1999 року. – Луцьк, 1999. – С. 124 – 125.
  13. Чміль В. До проблеми реставрації розписів Лідії Спаської у Свято-Феодосієвському храмі міста Луцька / В. Чміль // Волинь очима молодих науковців : минуле, сучасне, майбутнє. – Луцьк, 2007. – С. 196 –199.
  14. Штинько В. Церква, яку розписала жінка : Свято-Феодосіївська церква у Луцьку/ В. Штинько // Волинь: храми і люди : краєзн. нарис / В. Штинько, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2010. –  С. 108 – 113.
  15. Якель Р. Лідія Спаська, дорога до Бога / Р. Якель // Дзеркало тижня. – 2010. – 30 квіт. – С. 5.
  16. Вербич В. Проміняла Париж на Гавчиці й Остріг / В. Вербич // Сім’я і дім. – 2010. – 1 верес. – С. 3.


четвер, 23 липня 2020 р.

вівторок, 23 червня 2020 р.


27 ЧЕРВНЯ
90 років від дня народження Р. Г. Кушнірука (1930) – українського композитора і диригента, заслуженого працівника культури України

Народився Ростислав Кушнірук 27 червня 1930 року в селі Німецьке (Кам’янка), яке нині входить до території Княгининка Луцького району, в патріотичній та заможній родині Григорія Дем’яновича і Марії Матвіївни Кушніруків. У сім’ї плекали шану як до фізичної праці, так і до освіти.
Батько передплачував журнали «Сільський господар», «Золотий колос», був активним учасником сільськогосподарських виставок та ініціював спорудження православної церкви в селі. З самого дитинства Ростислав Кушнірук був свідком зібрань місцевої «Просвіти», куховарських курсів (фото учасників, серед яких і Ростислав Кушнірук, було надруковане в одному з чисел журналу «Сільський господар» за 1934 рік), учасником церковного хору.
Родину Кушніруків зачепила трагедія, що сталася в луцькій тюрмі на початку війни і змінила життя хлопця назавжди. Рідний брат Ростислава Аполлінарій, випускник Луцької української гімназії, активно воював у лавах Української повстанської армії, трагічно загинув під час війни, а батьків з дітьми було вивезено до Кіровської області (Росія) до спецпоселення № 3. Разом з тисячами таких же українських патріотів, протягом чотирнадцяти років, сім’я працювала на лісоповалі в нелюдських умовах суворої тайги, щоб потім повернутися на рідну землю.
Будучи ще юнаком, там в Сибіру, Ростислав Григорович навчився ковальського ремесла, отримав права водія, працював шофером на лісовозі. Але любов до музики не залишала його. Він самотужки опанував нотну грамоту, навчився грі на акордеоні, гармошці та баяні. Згодом Ростислав Кушнірук працює завклубом та організатором самодіяльності в клубі Синєгорського ліспромгоспу.
Після реабілітації за результатами після прослуховування був зарахований артистом В’ятського народного хору. В 1959 році гастролював у складі колективу в Москві.
Після повернення на Волинь прописується хоч і з труднощами в Луцьку. Тут Р. Г. Кушнірук працює диспетчером в автобусному парку, одночасно бере участь у художній самодіяльністі в Луцькому районному, а потім – міському будинку культури. Проходить також курси керівників художньої самодіяльності. Після чого вступає до Луцького державного музичного училища та закінчує його з відзнакою. Під час навчання Ростислав Кушнірук створює в селі Скобелка Горохівського району хор, який був учасником обласного конкурсу хорових колективів Волині. Після розподілу, отримує запрошення працювати викладачем хорових дисциплін у рідному училищі, а по закінченню Рівненського педагогічного інституту призначається завідувачем відділення заочного навчання у Луцькому музичному училищі.
У 1983–1984 роках Ростислав Григорович був керівником хорового колективу в Горохівському радгоспі-технікумі, а з 1984 року і донині очолює Локачинську хорову капелу, яка завдяки йому стала дипломантом всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Також Ростислав Григорович є активним учасником громадсько-політичного життя. А саме є одним з організаторів Народного Руху України на Волині, незмінним членом його крайового проводу і ради. Є членом ради обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» та ініціатор збору матеріалів про учасників визвольного руху.
Колектив «Посвіт», яким керував Р. Кушнірук, у своєму репертуарі має велику кількість пісень присвячених січовим стрільцям та українським повстанцям. За більш ніж 20 років діяльності, колектив об’їздив усі куточки України та побував за кордоном. Видано збірку «Оригінальні твори та обробки авторських, народних пісень» з репертуару хорової капели «Посвіт», а в травні 2007 року – другу збірку «Ми зродилися із крові народу», присвячену 65-й річниці створення Української Повстанської Армії.
За свою багаторічну подвижницьку працю та активну громадянську позицію Ростислав Григорович першим був удостоєний звання лауреата обласних премій «Одержимість» та імені Миколи Куделі (2000 р.), був відзначений медаллю «За працю і звитягу», пам’ятним знаком до 100-річчя Р. Шухевича, численними подяками, грамотами та дипломами. А в 1998 році Ростиславу Григоровичу Кушніруку було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».
Валентина Машлай

Література:
Промениста зоря хору «Посвіт» / уклад.: А. Криштальський, Р. Кушнірук. – Луцьк : Терен, 2010. – 30 с.
Романчук В. Свято-Покровська церква села Княгининок-Маяки / В. Романчук, Р. Кушнірук. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2010. – 42 с.

***
Кушнірук Р. Г. Ми зродились із крові народу : зб. хорових творів, обробок та аранжувань / Р. Г. Кушнірук ; передм. Є. Сверстюк, М. Стефанишин, Є. Гіщинський. – Луцьк : Волин. кн., 2007. – 116 с.
Кушнірук Р. Йшли на схід із волинськими бранцями ешелони... / Р. Кушнірук // Ступак А. Хресна дорога матері : спогади / А. Ступак. – Луцьк, 2019. – С. 128–131.
Кушнірук Р. «Вас расстреляют, и мы поедем к вам жить» / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 8 листоп. – С. 10.
Кушнірук Р. Коли боялися не тільки співати, а й слухати колядки / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 12 січ. – С. 5.
Кушнірук Р. Навіть проголошуючи суверенітет, у парламенті боялися заспівати «Ще не вмерла…» / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2016. – 23 серп. – С. 2.
Кушнірук Р. Не пожаліли навіть стареньку, четверо синів якої воювали в Червоній армії / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2014. – 11 груд. – С. 7.
Кушнірук Р. У кожного свій біль / Р. Кушнірук // Волинь-нова. – 2007. – 17 квіт. – С. 5.

***
Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в’язнів і репресованих : Указ Президента України № 1653/2005 від 26 листоп. 2005 р. // Уряд. кур’єр. – 2005. – 1 груд.

***
Денисюк В. Зачаровані мистецтвом : до 40-річчя Луцького міського Будинку культури – народного Дому «Просвіта» / В. Денисюк. – Луцьк : Надстир’я, 1997. – 160 с.
Про Р. Г. Кушнірука – с. 94.
Денисюк В. Обереги духовності : до 50-річчя Луцького міського Будинку культури — народного дому «Просвіта» / В. Денисюк. – Луцьк, 2007. – 184 с.
Про Р. Г. Кушнірука – с. 111.
Жулинський М. Моя Друга світова : роман-хроніка в голосах / М. Жулинський. – Київ : Ярославів Вал, 2016. – 416 с.
Про Р. Г. Кушнірука – с. 368–376.
Стефанишин М. Я щиро вдячний долі : спогади і статті / М. Стефанишин. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 90 с.
Про Р. Г. Кушнірука – с. 79–80.
Кушнірук Ростислав Григорович : заслужений працівник культури України // Слава і гордість культури України. Випускники Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського 1952–1997 рр. / авт. проекту, збирач матеріалів А. П. Антонюк. – Луцьк, 2017. – с. 193–197.   
Антонюк Ю. Життя присвятив пісні / Ю. Антонюк // Слава праці. – 2015. – 18 лип. – С. 8.
Бихнюк А. Ростислав Кушнірук: «Я вдячний Богу і батькам…» / А. Бихнюк // Слава праці. – 2007. – 5 лип.
Бородулін С. Не загине пісня наша! : нарис / С. Бородулін // Слава праці. – 2000. – 24 черв., 1 лип.
Віктор В. Ростислав Кушнірук: як не я, тоді хто? / В. Віктор // Луцьк. замок. – 2000. – 13 лип.
Вітаємо // Сім’я і дім. – 2010. – 24–30 черв. – С. 3.
Волинь вшановує повстанців // Уряд. кур’єр. – 2007. – 5 жовт. – С. 11.
Гатальська Н. На крилах пісні / Н. Гатальська // Селян. життя. – 2010. – 26 черв.
Гуменюк Н. І молотом невільничим неволю розбивав / Н. Гуменюк // Віче. – 2006. – 22 черв. – С. 1, 2.
Гуменюк Н. Ростислав Кушнірук – лауреат премії ім. Миколи Куделі / Н. Гуменюк // Віче. – 2000. – 27 квіт.
Калашева О. Ще одна нагорода керівнику «Посвіту» / О. Калашева // Волин. газ. – 2006. – 30 берез. – С. 9.
Лис В. Назвав кандидатів Народний Рух / В. Лис // Волинь-нова. – 2010. – 7 жовт. – С. 2.
Лугова М. У 85 заспівав «Запорожець за Дунаєм» / М. Лугова // Волинь-нова. – 2015 – 9 лип. – С. 4.
Михайленко С. Він створив хор, що став легендою / С. Михайленко // Луцьк. замок. – 2011. – 21 лип. – С. 8.
Уліцький В.  Конкурую з дружиною, хто першим читатиме «Волинь» / В. Уліцький // Волинь. – 2019. – 6 верес. – С. 4.
Уліцький В. Чому ми вчасно не розчули голос-крик Ростислава Кушнірука / В. Уліцький // Волинь-нова. – 2015. – 4 лип. – С. 3.
Філатенко А. Його роки — його багатство / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2010. – 26 черв. – С. 12, 1 лип. – С. 6.
Штинько В. Пісні, що кличуть до борні / В. Штинько // Волинь-нова. – 2007. – 2 жовт. – С. 7.

***
Мирослав Стефанишин: композитор, музикознавець, фольклорист: біобібліогр. покажч. / Упр. культури Волин. ОДА ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; упоряд.-ред. А. А. Понагайба, упоряд. Н. С. Пилипюк. – Луцьк : Терези, 2017. – 148 с.
Кушнірук Р. Г. – с. 88.

***
Малімон Н. У Луцьку – ювілейний концерт капели "Посвіт", яка 30 років тому повернула пісні репресованого відродження [Електронний ресурс] // День : щоденна всеукр. газ. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/news/121019-u-lucku-yuvileyniy-koncert-kapeli-posvit-yaka-30-rokiv-tomu. – Назва з екрану.
Уліцький В. Конкурую з дружиною, хто першим читатиме "Волинь" [Електронний ресурс] // Волинь : Незалежна громадсько-політична газета : сайт. – Режим доступу: https://www.volyn.com.ua/news/136666-konkuruiu-z-druzhynoiu-khto-pershym-chytatyme-volyn. – Назва з екрану.


Одна історія. За що геніальному митцю Мікеладжело висували догани


середа, 17 червня 2020 р.

Цікаве про кіно!





 Сьогодні  хочемо вас ознайомити з монографією-альбомом  УКРАЇНСЬКА ІКОНА XI–XVIII СТОЛІТЬ, що відкриває серію видань «Державні зібрання України» яка знаходиться у відділі літератури з питань мистецтва.
Книга "Українська ікона XI-XVIII століть" Другий том подарункових видань із лімітованної серії "Державні зібрання України", 528 сторінок. Розмір 300х320мм вертикальний формат. "...І оживе добра слава - Слава України..." Т.Г.Шевченко Стародавня Україна стала молодою державою. Нас мало знають у світі репрезентувати мистецькі уподобання українців покликана унікальна серія ілюстрованих фоліантів, об'єднаних новітнім брендом "Державні зібрання України", де представлено найкращі колекції українських музеїв, монографіх провідних мистетствознавців, зібрання творів найвидатніших митців України. Інтелектуальна еліта України достойно цінує загальнодержавне значення видавничого проекту "Державні зібрання України". Просвітницька, духовна та патріотична ідеологія серії художніх альбомів формує гуманістичний світогляд людини, гуртує навколо себе справжніх шанувальників мистецтва. Автори: доктор мистецтвознавства, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, дійсний член Академії мистецтв України Лада Міляєва за участю кандидата мистецтвознавства Марії Гелитович. Фотохудожники: Михайло Андреєв та Олексій Данилов. Художники: заслужений художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка Євген Матвєєв та Олексій Данилов. Книга є першим фундаментальним виданням, в якому представлено найвидатніші твори ікономалярства зі збірок чотирнадцяти музеїв України (10 друкованих аркушів тексту і каталогу, 528 кольорових ілюстрацій). Визначаючи мету альбому, автори стверджують: “Присвячуючи наш альбом українській іконі XI–XVIII ст., ми усвідомлюємо, що такий значний період вміщує іконопис несхожих історичних епох, світоглядних переконань, життєвих реалій, стилістичних тенденцій. Однак, не зважаючи на всю розмаїтість, яка чітко проявилася в художній мові пам'яток та в їх образності, ми все ж таки намагалися показати українську ікону як національний феномен, який з часів середньовіччя до XIX ст. завдяки своїй релігійній функції служив справі об'єднання етносу.” Автор рецензії на книгу доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України Тетяна Кара-Васильєва, зокрема, зазначає: “Стаття, каталог та ілюстрації знайомлять з основними етапами розвитку українського іконопису, з його особливостями у кожний конкретний історичний період, наприклад, враховуючи обмеженість в Україні пам'яток часів Київської Русі (в альбомі їх представляє славнозвісна чудотворна ікона Холмської Богородиці XI ст., рельєф «Св. Георгія з житієм» і «Покров Богородиці» XII – поч. XVIII ст.), і прагнучи одночасно показати потужність художньої культури в Україні-Руси XI – XVIII ст. автори на тлі Софії Київської подають києво-візантійські ікони, які зберігаються в музеях і церквах Росії. Цінність альбому і в тому, що в ньому опубліковано (і прокоментовано) низку ікон-шедеврів XIV– XV ст., щойно введених у науковий обіг після їхньої ретельної реставрації і атрибуції. В кольорі переважна їх більшість не була відома навіть фахівцям. В роботі висвітлюється містичний сенс деяких ікон цього часу. Дуже щедро в альбомі представлено спадщину XVI ст., яка дійсно є вельми важливою для розуміння багатьох процесів, які в той час переживала українська церква і які безпосередньо відбилися на стилі і змісті української ікони. Автори зупиняються на таких важливих питаннях, як значення української ікони у релігійному вихованні українців, в культурі народу, в мистецтві. Вони розкривають богословський зміст пам'яток, їхню символіку, семантику, те що зветься іконологією та іконографією. В альбомі і статті простежено етапи виникнення і формування високого іконостасу, який в Україні був досить специфічний і в певних своїх рисах зовсім неподібний, наприклад, до російського. Вони у питаннях походження іконостасу спростовують деякі думки вчених, які вважалися раніше хрестоматійними. Автори з зацікавленням розглядають XVI століття і з точки зору виникнення саме в ньому гуманістичних ідей, ренесансного ставлення до особистості митця, коли його самосвідомість заставила його підписувати ікони, що в попередні часи були тільки анонімними. В альбомі широко представлені автори XVI ст. В книзі наочно показано, як поступово згасали візантійські традиції, як наприкінці XVI ст. вони поступалися місцем новим стилістичним тенденціям і навіть змінювалася техніка образів, в обіг поступово входило олійне малярство. Автори докладно пояснюють чинники, що тому сприяли. Вони надають розлогі характеристики таким найпотужнішим осередкам ікономалярства, які були у Львові, Жовкві, Києві, зупиняються на особливостях високих іконостасів XVII – XVIII ст. і їхніх богословських концепціях. Книга вражає своєю репрезентативністю, цілісністю концепції, задуму, естетичним смаком, першокласною зйомкою і якістю її відтворення самим високим рівнем друку. В ній все ретельно продумано, починаючи з макету і кінчаючи навіть шрифтом українського та англійського тексту, кольору паперу. Немає сумніву, що монографія-альбом значно розширить розуміння української культури у світі і більш переконливо впише шедеври української ікони у світовий художній процес.”